Будемо чесними: форс-мажори бувають у всіх. Раптом захворіла дитина, застрягли в пробці, або ж будильник підвів — усе трапляється. Але якщо запізнення у вас уже не виняток, а звична справа, це не просто неприємність. Це проблема, яка зачіпає не тільки вас.
Щоразу, коли ви приходите пізніше за домовлений час, хтось змушений чекати, хвилюватися або змінювати свої плани. Ви могли когось підвести, зірвати важливу зустріч, викликати роздратування у друзів чи колег. І нехай це навіть не зі зла — факт залишається фактом.
Якщо ж ви ще й шукаєте виправдання — мовляв, це все через затори, зламаний телефон чи ще щось — подумайте: а чому інші якось справляються, а ви — ні? Можливо, проблема глибше, ніж здається.
Чому запізнення — це не випадковість, а спосіб життяСпізнюватися — це не просто звичка. Часто за цим стоїть певний внутрішній стан. Багато людей, які постійно не встигають, діють із позиції “жертви обставин”. Вони вважають, що світ проти них: то автобус пішов раніше, то начальник дав термінову задачу, то хтось ще щось наплутав.
Але правда в тому, що поки ви не визнаєте свою відповідальність, нічого не зміниться. Так, є ситуації, які справді складно передбачити. Але якщо ви регулярно запізнюєтеся — значить, це вже не випадковість. Це стиль поведінки, який ви обрали (можливо, навіть несвідомо).
Розберіться, чому ви справді спізнюєтесяЗапитайте себе:
Ви запізнюєтесь завжди чи лише на певні події?Що ви відчуваєте перед виходом? Є напруга, роздратування, небажання кудись іти?Чи буває так, що ви відкладаєте збори в останній момент, бо не хочете робити те, що запланували?А, можливо, вас не влаштовує саме середовище: люди, з якими треба зустрітися, або обставини?Запізнення можуть маскувати наші справжні почуття: страх, невпевненість, роздратування. Наприклад, якщо ви щоразу спізнюєтесь на роботу — можливо, ви її просто ненавидите, але не визнаєте цього перед собою. Або ж якщо вас дратує людина, з якою ви маєте зустрітися, ваше несвідоме може “затягувати” вихід із дому.
Знайдіть корінь проблеми. Бо поки ви не усвідомите, що саме вас стримує, жоден список порад не допоможе.
Розберіться з емоціями, які стоять за вашим запізненнямЧасто ми відкладаємо вихід із дому не тому, що не встигаємо, а тому, що підсвідомо уникаємо чогось.
Якщо запізнюєтесь, бо нервуєте перед зустріччю — значить, треба працювати зі своїм страхом.Якщо не хочете йти на роботу, бо відчуваєте там дискомфорт — варто задуматися про зміну діяльності.Якщо вам нецікаво йти на зустріч — можливо, вона вам просто не потрібна.Як тільки ви зрозумієте, що саме змушує вас відтягувати момент, ситуація почне змінюватися. І тоді ви зможете взяти контроль над своїм часом у свої руки.
Хочете перестати спізнюватися? Перестаньте сприймати запізнення як випадковість. Подивіться на нього як на сигнал, що щось у вашому житті йде не так. І замість того, щоб щоразу виправдовуватися — змініть підхід.

Джерело: 5692.com.ua

Всесвітня організація охорони здоров'я оновила вікову класифікацію, і тепер люди до 45 років вважаються “молодими”. Відтепер офіційно можна вважати, що сорокарічні — ще зовсім юні, а це, погодьтеся, звучить обнадійливо!
Хто сказав, що у 45 життя тільки починаєтьсяПро це повідомила очільниця Інституту демографії Елла Лібанова під час конференції “Економіка досвіду”. Вона зазначила, що перегляд вікових категорій став наслідком змін у суспільстві, покращення якості життя та медицини. Люди довше залишаються активними, працюють, вчаться, змінюють професію і навіть розпочинають нові стосунки після 40, тому стара система вікових меж давно втратила актуальність.
Нова шкала вікових категорій від ВООЗВідповідно до оновлених градацій, тепер вікові межі виглядають так:
Діти: 0 – 17 років.Молодь: 18 – 44 роки.Середній вік: 45 – 59 років.Похилого віку: 60 – 74 роки.Старший похилий вік (старість): 75 – 89 років.Довгожителі: 90+ років.Чому це важливоЗдавалося б, просто зміна цифр, але вона впливає на соціальні, економічні та медичні аспекти життя. Якщо молодість триває довше, це змінює підхід до ринку праці, пенсійного віку, системи освіти та медицини. Наприклад, якщо людина у 40 — ще молода, то, можливо, варто переглянути стереотипи про “запізно змінювати професію” чи “час уже заводити онуків”?
А що кажуть самі людиБагато хто сприйняв новину позитивно: тепер можна не поспішати “дорослішати” у традиційному розумінні. Особливо тішаться ті, кому 40+, адже офіційно вони все ще молоді! Хоча, звісно, є й такі, хто вважає, що цифри не мають значення, адже молодість — це, передусім, стан душі.
Отже…Можливо, варто менше зважати на паспортний вік і більше — на власні відчуття? Адже якщо офіційно молодість триває до 45, то, може, саме час втілювати мрії, змінювати життя і пробувати нове, не відкладаючи “на потім”.

Джерело: 5692.com.ua