Повернення з війни – це не фінал історії, а початок нового, непростого етапу. Для багатьох ветеранів цей шлях у мирне життя часто виявляється заплутанішим і болючішим, ніж можна уявити. І річ тут не у браку навичок чи бажання працювати. Проблема глибша — в тому, що суспільство ще не навчилось по-справжньому бачити потенціал тих, хто пройшов війну.
Чому досвід не гарантує працевлаштування
Хоч ветерани мають унікальний багаж умінь і досвіду — від лідерства до вміння швидко діяти у стресових умовах — працевлаштуватися після служби виявляється надзвичайно важко.
Дослідження, яке провели Український ветеранський фонд разом із платформою "robota.ua", показало тривожну тенденцію: понад 57% учасників бойових дій не можуть знайти роботу. І мова не про відсутність компетенцій. Навпаки — багато хто з них має і освіту, і досвід ще до війни, і ті навички, які роботодавці шукають у цивільних кандидатах. Проте щось іде не так.
У чому гальмує система
Понад половина опитаних ветеранів назвали конкретні речі, які заважають їм влаштуватися:
- Низька зарплата, яка не покриває базових потреб (це турбує 37,3%).
- Фізичні обмеження після поранень чи загального стану здоров'я (36,3%).
- Психоемоційні труднощі, що залишилися після служби (25,5%).
- Дискримінація під час відбору (23,3%).
Ці ж чинники часто стають причиною, чому ветерани залишають перше місце роботи після повернення. І, мабуть, найгірше — це коли тебе ніби "не бачать", не розуміють, ким ти став за час служби.
Непомітні, але цінні навички
Ветерани вміють багато. Вони знають, як зберігати спокій у стресі, як керувати людьми, планувати під тиском, діяти точно та злагоджено. За даними опитування:
- 73% відзначили, що швидко адаптуються до нових умов.
- 67,4% можуть надати першу медичну допомогу.
- 66,5% мають досвід командної роботи.
- 64,6% вміють керувати персоналом.
Якщо співставити це з тим, що шукає бізнес (а це здатність працювати в команді, гнучкість, критичне мислення, комунікація), — то ветерани цілком відповідають цим вимогам.
А що кажуть роботодавці
Більше 40% компаній заявили, що за однакових умов вибрали б саме ветерана. Проте варто додати: якщо кваліфікація військового нижча, пріоритет все ж віддається "цивільному".
Щодо підтримки, то:
- 32,9% фірм пропонують перекваліфікацію.
- 22,6% дають гнучкий графік.
- 21,9% мають психологічну підтримку.
Проте водночас — 34,2% узагалі не мають жодних програм адаптації або не вважають їх потрібними.
Що насправді потрібно
Опитані ветерани говорили не про пільги, а про практичну допомогу:
- Нова професія або перекваліфікація (50%).
- Бронювання робочих місць за ветеранами (49,7%).
- Зарахування служби до трудового стажу (47,2%).
Також важливими залишаються освіта, психологічна підтримка й конкретна допомога у пошуку роботи.
Війна залишає слід не лише на полі бою, а й у мирному житті. І цей слід не завжди помітний на перший погляд. Робота для ветерана — це не лише джерело доходу. Це — спосіб повернути себе. І якщо суспільство не навчиться бачити у ньому не ризики, а ресурс, ми ризикуємо втратити найкращих.
Джерело: 5692.com.ua
