Зміст:
- Курс на Курськ
- Не зовсім зовнішнє управління
- "Путін хитрий і я поруч"
За три роки великої війни Росії з Україною пропаганда Кремля трансформувалася безліч разів. Версій про те, чому Володимир Путін вирішив напасти на Україну, так само як і прогнозів нищівних перемог було сотні, і всі вони різною мірою абсурдні. Одна з небагатьох речей, де порядок денний залишався вірним собі весь цей час – ідеологічна війна з США.
Штати впевнено посідали лідерські позиції в топі російських ворогів. На різних "переможних" парадах за танками з написами "На Берлін" незмінно йшли ракети з написами "На Вашингтон". До певного часу в Кремлі були впевнені, що в Америці немає людини, з якою є сенс розмовляти. Поки в президентських перегонах не переміг Дональд Трамп.
Він одразу дав зрозуміти, що бачить Росію за столом переговорів. Зі старту свого президентського терміну він фактично витягнув Москву з дипломатичного вигнання. Путін в американській риториці з "бандита" і "диктатора" раптом перетворився на "хорошого хлопця", з яким можна мати справу. Тому, навіть якщо в словах Трампа присутня критика дій Росії, у Кремлі реагують на це стримано, вважаючи за краще взагалі не коментувати.
Російська пропаганда, вловлюючи сигнали начальства, теж перебудовується під його нинішній курс. Америка раптом перестала бути ворогом, що потягнуло за собою низку й інших заяв, які суперечать тому, що медіа РФ транслювали раніше. Україна більше не перебуває під зовнішнім керівництвом США, Путін заговорив про передачу РФ корисних копалин, а Курськ перетворився на топову тему, хоча до цього активно замовчувався.
Курс на Курськ
Коли українські війська в серпні 2024 року увійшли в Курську область і швидко взяли під контроль частину регіону, російська пропаганда цю історію замовчувала. Не було зрозуміло, в якому руслі треба подавати події – позиція самого Кремля до останнього залишалася невизначеною. Навіть на своїх нарадах Путін якщо і згадував про Курщину, то дуже поверхово.
Алгоритм роботи російських пропагандистів доволі простий. Вони або отримують прямі вказівки про те, як потрібно висвітлювати ту чи іншу тему, або орієнтуються за обставинами, намагаючись особливо не імпровізувати. У ситуації з Курською областю російські медіа змушені були здогадуватися про настрої Кремля, тому транслювали інформацію так само, як і сам Путін, – поверхнево і без особливого інтересу.
Лише найрадикальніші пропагандисти і так звані воєнкори допускали критику на адресу військового керівництва Москви за курський провал, але потім і вони затихли. Але все змінилося, коли Дональд Трамп заявив, що мріє закінчити війну, тому говоритиме з Путіним.
У прагненні поліпшити "переговорні позиції" російське керівництво перекинуло в Курську область тиловиків із фронту, зібравши на цьому напрямку близько 60 тисяч солдатів. За кілька тижнів військам РФ вдалося взяти під свій контроль більшу частину підконтрольної ЗСУ території. У процесі операції в Курську область навіть нібито приїхав Путін. Російський диктатор у безглуздій військовій формі обійшов пункт управління і поговорив із військовими.
Російські військові в Курській області (фото: Getty Images)
Усі російські ЗМІ тут же відзвітували про "блискучу визвольну операцію" і розтиражували кадри Путіна в камуфляжі. Курська область стала темою номер один і обговорювалася буквально всіма. Пропагандисти раптом різко занепокоїлися долею жителів області. Один із рупорів Кремля Володимир Соловйов у невластивому йому стилі заговорив про "відважних діток" із Суджі та фури з гуманітарною допомогою. Медіа, які не піднімають цю тему в серпні 2024 року, вже в березні охрестили операцію "Курським дивом" і вичавили з неї все, що можна.
Коли Трамп заявив про те, що на Курщині в оточення потрапили близько 2,5 тисяч українських солдатів, Кремлю не довелося навіть давати своїм ЗМІ сигнали. Незважаючи на те, що Сили оборони України досі перебувають в області, росіянам "Курське диво" подають як перемогу, а присутність там українських військових замовчують. Так само як і те, були вони взагалі в оточенні чи ні.
"Ніхто в медіа особливо не говорить, що контроль над Курщиною не відновлено. Росіяни свідомо уникають цієї теми. Як колись казав Путін школяреві – Росія ніде не закінчується, тож хто там знає в Москві якесь село на прикордонні Курщини, якусь територію, яку не контролює Росія", – зазначив голова Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко в коментарі РБК-Україна.
Російська пропаганда має багато опцій та інструментів у своєму арсеналі. У випадку з Курськом медіа можуть успішно "втрачати" важливу тему, але одразу ж зроблять з неї легендарну історію, якщо є чим похвалитися. Не можна сказати, що цією опцією користуються тільки росіяни – акценти на важливому роблять усі ЗМІ без винятку. Але акцент, точніше його відсутність не дорівнює повному забуттю, як це сталося з Курщиною.
Дональд Трамп якоюсь мірою посприяв тому, що тема Курська знову з'явилася в російському порядку денному. Через його прагнення форсувати переговори Путін вирішив швидше зайняти більш вигідні в них позиції. А російська пропаганда, схоже, вперше спиралася на керівництво США, як на важливе джерело, коли йшлося про "оточення" ЗСУ.
Не зовсім зовнішнє управління
Ще один інструмент, яким пропагандисти РФ володіють досконало – здатність дуже швидко перебудовуватися. Причому точка зору, яку сьогодні подають як щось само собою зрозуміле, могла бути абсолютно протилежною ще місяць тому.
Коли Вашингтон налагодив комунікацію з Москвою, наскільки це поки що можливо, пропагандистам довелося відмовитися від кількох базових тез. Одна з них – Україна, яка перебуває під зовнішнім управлінням Штатів. Взагалі тема "зовнішнього управління" в Росії мусувалася вже давно – фактично відтоді, як у 2014 році з Києва втік Віктор Янукович. Втративши свій власний важіль управління Україною, росіяни відразу ж звинуватили США в тому, що вони тепер – нові "господарі" Києва.
Про це не втомлювалися повторювати російські політики, чиновники і пропаганда. Їхні слова із задоволенням підхоплювали різні гауляйтери, зрадники і пособники Росії – один тільки Медведчук у коментарі журналістам разів п'ять сказав словосполучення "зовнішнє управління". Природно, ідея про те, що Україна в принципі може володіти і володіє суб'єктністю, для російської пропаганди та її аудиторії виглядає блюзнірською.
Набагато складніше стало продавати тему "зовнішнього управління", коли в Білому домі з'явився Трамп. Уже за кілька тижнів його активної комунікації з Україною стало очевидно, що щонайменше США не мають до "зовнішнього управління" жодного стосунку. Адже інакше навряд чи трапився той самий скандал в Овальному кабінеті 28 лютого, навряд чи Київ наполягав на своїх "червоних лініях", а Зеленський говорив, що Трамп перебуває під впливом пропаганди РФ.
Ба більше – Україна не одразу погоджується на договір щодо корисних копалин. І це та сама Україна, яка, за словами Кремля, вже давно фактично продана Вашингтону з усіма наявними там копалинами. І поки пропаганда в замішанні намагається розібратися, що з цим робити, до медіа виходить Путін і говорить про те, що і сам готовий говорити з Трампом про російські ресурси.
Зеленський і Трамп на зустрічі 28 лютого (фото: Getty Images)
"І що в цій ситуації говорити про Європу та Україну? Адже була струнка схема – американці всіма рулять, стоять у всіх за спиною, українці не самостійні, європейці теж, усі реалізують хитромудрі плани Америки. Тепер схему треба придумати нову – українці стають суб'єктними, не погоджуються на пропозиції Трампа, і європейці стають суб'єктними", – зазначає російський опозиційний політолог Іван Преображенський у коментарі РБК-Україна.
Поки, за словами Преображенського, у Кремлі ще не визначилися, як пояснити росіянам ситуацію, що склалася. І, швидше за все, пропаганда вчинить так, як чинила вже не раз – забуде, що колись про це говорила. При цьому в самому російському суспільстві позиція вже вимальовується.
На думку росіян, сам Володимир Зеленський – безумовно, "маріонетка" в руках колективного Заходу (хоча чи належать Штати тепер до цього колективу, незрозуміло). Україна з повністю підконтрольної США території тепер перетворюється на "дике поле", де міфічні нацистські батальйони не підкоряються президенту і готові продовжувати війну, поки миролюбна Москва бореться за її припинення.
"Для кожного є своя схема – для когось є нацистські батальйони, а хтось думає, що він дуже розумний, мовляв, "так я знаю, що є пропаганда, але ж українська армія не слухається Зеленського та американців, дивіться, що пишуть американські газети, як вони раніше співпрацювали, а зараз ні". Ця картина світу вимальовується, вона не розвалюється на шматки, можна побудувати на цій схемі якесь уявлення", – додає Преображенський.
Швидше за все, саме ця позиція незабаром почне обростати російською "аналітикою". Пропаганда врегулюється під неї і даватиме росіянам те, у що вони хочуть вірити, адже якщо визнати, що Україна – суб'єкт, виправдовувати вторгнення буде складніше.
Така сама схема працює з питанням перемир'я чи взагалі миру в будь-якому його контексті. Спочатку пропагандисти активно підігравали Кремлю і тій войовничій меншості, яка дуже хотіла "Київ за три дні". Звідси й бралися заяви Маргарити Симоньян у дусі "що там тієї України". Кремль розраховував на маленьку переможну війну, яка не зачепила б більшість росіян. Але минуло три роки і, за словами Преображенського, будь-яке соцопитування, яке проводиться в Росії, показує, що люди хочуть закінчення бойових дій.
У цій ситуації пропагандисти також розраховують на саморегуляцію, навколо якої вони сформують свою позицію. Оскільки Кремль, спираючись у цьому плані винятково на Путіна, і сам поки що не розуміє, чи хоче він закінчення війни, тут у медіа є свій невеликий, але карт-бланш. Іншими словами, якщо перемир'я відбудеться, люди самі собі його пояснять, а пропаганда допоможе їм сформулювати їхні ж думки.
"Вони трохи почекають, подивляться, як народ реагує, проведуть дослідження, фокус-групи, опитування закриті, отримають загальну картинку і повернуть її людям. Чому Кремль так робить – я не знаю, якою буде відповідь на це запитання. Досягнув усіх цілей, Путін усіх обдурив, тому що в нас офігенна співпраця з Трампом, і що нам ця чахла Україна, ми зараз весь світ поділимо. Неважливо, яка буде версія, головне, що люди хочуть, щоб це сталося", – додав Преображенський.
"Путін хитрий і я поруч"
Якщо проаналізувати сьогоднішні настрої російської пропаганди, створюється відчуття, що у відносинах США і Росії сталася чергова відлига. Кудись зникли сюжети про голодуючих американців і людей похилого віку, які помирають без медичної страховки. Війська США чомусь більше не беруть участі у "страшних злочинах" на Донбасі, американські військові бази перестали постачати "українським нацистам" нову зброю масового ураження.
Безумовно, за сьогоднішніх обставин Кремлю вигідно вибудовувати дружні взаємини зі США. Трамп простягає Путіну свою руку і пропонує поговорити, почути його позицію, підігруючи самолюбству російського диктатора. У цей час усередині кремлівської вертикалі починають відбуватися бурління. Пропагандисти, діючи за системою рою, спочатку саморегулюються і працюють інтуїтивно – Трампа сильно ніхто не лає, але й не хвалить, заяви акуратні. Потім починаються переговори російської та американської сторін і для медіа, нарешті, "спускають" методички.
Виступ Путіна в Лужниках (фото: Getty Images)
"Починають іти сигнали. Один із них – нарада з керівниками телеканалів Олексія Громова, колишнього прессекретаря Путіна і заступника голови його адміністрації, який відповідає за класичну пропаганду. Напевно він на цій нараді роздає списки тих, кому треба дзвонити, щоб отримувати коментарі з питання про Трампа. Туди обрано тих, хто правильно прокоментував ситуацію з точки зору Кремля, тобто тих, хто хвалить Трампа і США", – зазначив Преображенський.
Росіянам намагаються прищепити як мінімум "помірно-трампістські" настрої, пропаганда сегментується. Для основної частини населення Трамп – миротворець, який нарешті почув Путіна. Абсурдні за своєю суттю і формою "Загони Путіна" з кількох літніх жінок уже вітають Трампа з перемогою. Є контент і для тих, хто, як і раніше, хоче відкрито висміювати американців.
"Зараз російська пропаганда висміює команду Трампа і самого Трампа. Починаючи від раша-фашистів на кшталт "Рибаря" (популярний Z-канал, – ред.), закінчуючи Соловйовими і різними іншими. Над Віткоффом сміються, над Рубіо сміються, кричать про те, що припиняти вогонь не будуть і так далі. Вони висміюють і прославляють свою переговорну команду. Вони намагаються показати і наростити всередині рейтинг Путіна і політику Путіна за рахунок того, що вони протистоять Трампу", – зазначає Андрій Коваленко.
Існує й паралельна стратегія – говорити про те, що Путін і Трамп – найкращі друзі, а Росія і США, як дві великі держави, нарешті поділять світ на сфери впливу. Одним словом, тут у середньостатистичного росіянина є з чого вибрати.
Однак мови про те, що Америка раптом перестала бути ідеологічним ворогом, насправді немає. Хоч би скільки пропаганда називала Штати мало не союзником Кремля, ані самі медіа, ані Кремль, ані росіяни не вірять у це. Просто в сьогоднішніх реаліях Москві вигідно так говорити, а суспільство, яке звикло в цих питаннях покладатися на телевізор, із задоволенням його транслює.
"Багато хто думає про те, що нагорі видніше. Якщо зараз ухвалено рішення дружити з Трампом, значить треба дружити з Трампом. Путін знає, що він робить, він розумніший за мене, він президент. Він сказав, що у мене хороші стосунки з Трампом. Він грає в якусь гру, але раз він каже, що Трамп хороший, значить Трамп хороший. Путін хитрий і я поруч із ним", – додав Преображенський.
У разі будь-якого перегину з боку адміністрації США пропаганді РФ нічого не варто оперативно перебудуватися. І тут вони будуть відштовхуватися від заяв Путіна. Якщо в якийсь момент російський диктатор заявить про "ніж у спину" від Трампа – сюжети про американців, які гинуть від голоду, повернуться в російський порядок денний. А до них додасться Трамп – уже в ролі найлютішого і споконвічного ворога Росії.
