Камінь, який пережив знищення кладовища. Як у Дніпрі знайшли надгробок польського шляхтича і повернули йому ім’я.
У Дніпрі звичайний гранітний бордюр, повз який роками проходили містяни, виявився частиною надгробка польського шляхтича Тадеуша Войтовича. Понад століття тому він жив у Катеринославі, працював на залізниці, брав участь у громадському житті міста та належав до польської громади. Його пам’ятник пережив знищення старого кладовища, але згодом опинився серед дорожнього каміння зі збитими написами. Лише через десятиліття дослідникам вдалося прочитати ім’я людини, якій він належав, а нещодавно військові та краєзнавці врятували історичну знахідку.
Ця історія — не лише про незвичайний камінь на одному з перехресть Дніпра. Вона відкриває сторінку минулого міста, розповідає про його багатонаціональну спільноту, знищений некрополь і радянську практику повторного використання надгробків. А ще нагадує, скільки людських історій може бути приховано у звичайних речах, на які ми щодня не звертаємо уваги.
Звичайний бордюр із незвичайним минулим: як почалася історія знахідки
На перехресті вулиць Кониського та Вишиваного у Дніпрі тривалий час лежав масивний гранітний камінь. Для більшості перехожих він був лише частиною дорожнього облаштування. Ніхто не міг би припустити, що колись цей камінь був пов'язаний із похованням людини, яка жила в Катеринославі понад сто років тому.
На незвичайну знахідку ще у 2020 році звернув увагу місцевий краєзнавець. Згодом до дослідження долучився Кирило Габор. Він розшукав камінь і взявся за найважливішу частину роботи — прочитання напису, який зберігся лише частково.
Граніт зазнав значних пошкоджень. Частину написів було збито, а окремі елементи епітафії втрачено. Проте найважливіше вдалося врятувати: дослідник зміг прочитати ім'я Тадеуша Войтовича.
Так звичайний дорожній елемент перетворився на історичний документ. Адже надгробки — це не просто кам'яні споруди на місцях поховань. Вони зберігають імена, дати, родинні зв'язки, релігійні символи та відомості про людей, які були частиною міського життя в іншу історичну епоху.
У цьому випадку навіть пошкоджений напис дозволив повернути з небуття ім'я людини, про яку сучасні мешканці Дніпра могли б ніколи не дізнатися.
Тадеуш Войтович: польський шляхтич, залізничник і учасник громадського життя Катеринослава
Ким був чоловік, чий надгробок десятиліттями використовували як бордюр? Дослідникам вдалося встановити кілька важливих фактів його біографії.
Тадеуш Войтович походив із польської шляхетської родини та жив у Катеринославі на межі XIX–XX століть. Це був період активного розвитку міста, яке поступово перетворювалося на один із важливих промислових і транспортних центрів регіону.
Однією зі сфер, що суттєво впливала на життя Катеринослава, була залізниця. Розвиток залізничного сполучення сприяв промисловому зростанню, торгівлі, переміщенню людей і формуванню нових професійних спільнот. Саме із цією галуззю була пов'язана робота Войтовича.
Однак його діяльність не обмежувалася професійною сферою. Він був залучений до життя польської громади та цікавився міськими справами. У 1905 році Войтович балотувався до міської думи.
Ця деталь важлива для розуміння його місця в тодішньому суспільстві. Участь у виборах до міського представницького органу свідчить, що чоловік був включений у громадське життя Катеринослава та прагнув впливати на його розвиток.
Відомо також про його особисте життя. Войтович одружився з француженкою в місцевому католицькому костелі. Цей факт ще раз підкреслює багатонаціональний характер тогочасного міста, де представники різних культур і спільнот жили поруч, створювали родини, працювали та брали участь у суспільному житті.
Катеринослав того часу не був містом з однорідним населенням. Тут перетиналися різні культурні, мовні та релігійні традиції. Польська громада була однією з тих спільнот, які залишили помітний слід в історії міста.
Водночас біографія Тадеуша Войтовича залишається неповною. Дослідникам поки не вдалося остаточно встановити, коли і за яких обставин він помер.
Чому на надгробку є дата народження, але немає дати смерті
Одна з найцікавіших деталей знахідки — стан напису на гранітному камені.
На ньому збереглася дата народження Тадеуша Войтовича, але дати смерті немає. Кирило Габор припускає, що це може бути пов'язано з тим, що пам'ятник встановили ще за життя чоловіка.
Така версія пояснює особливість напису, але поки залишається припущенням. Сам камінь не дає остаточної відповіді на питання, коли саме його виготовили та за яких обставин він опинився на кладовищі.
Не встановлена й подальша доля Войтовича. Краєзнавці припускають, що він міг загинути під час революційних подій 1919 року. Однак документальних підтверджень цієї версії наразі немає.
Тож історія чоловіка, якому належав надгробок, досі нагадує незавершене історичне розслідування. Відомі окремі факти його життя, але між ними залишаються прогалини, які дослідникам ще належить заповнити.
Старе Катеринославське кладовище: місце, де зберігалася історія міста
Щоб зрозуміти, звідки взявся надгробок Войтовича, потрібно повернутися до історії старого Катеринославського кладовища.
Воно існувало від кінця XVIII століття та було одним із найстаріших міських некрополів. Протягом десятиліть там ховали мешканців Катеринослава, представників різних родин і громад.
Кладовище було не просто територією поховань. Воно відображало соціальну та культурну структуру міста. За надгробками, родинними склепами, написами й архітектурними деталями можна було простежити, хто жив у Катеринославі, до яких спільнот належав, які релігійні традиції сповідував і яким хотів залишити свій слід після смерті.
На території некрополя були родинні склепи та оздоблені пам'ятники. Частина поховань належала заможним містянам, які могли дозволити собі встановлення масивних кам'яних споруд.
Однак на початку 1930-х років радянська влада знищила старе кладовище.
Це стало частиною масштабної зміни міського простору. Місце, яке десятиліттями було територією пам'яті про попередні покоління, ліквідували. На його місці згодом з'явилася інша міська інфраструктура. Сьогодні на цій території розташована «Дніпро-Арена».
Разом із кладовищем місто втратило значну частину матеріальних свідчень власної історії. Поховання та пам'ятники перестали існувати в первісному вигляді, а їхні фрагменти почали зникати серед будівельних матеріалів.
Як надгробки перетворювали на бордюри та будівельне каміння
Знищення кладовища не означало, що всі надгробки просто прибрали з території та вивезли. Частину каменів використовували повторно.
Їх могли застосовувати під час будівництва фундаментів, облаштування доріг, тротуарів та інших об'єктів. Масивний камінь, який колись був частиною пам'ятника, ставав звичайним будівельним матеріалом.
Перед повторним використанням написи на надгробках часто збивали. Таким чином знищували інформацію про людей, які були поховані на кладовищі, та приховували первісне призначення каменів.
Саме такі сліди виявили й на пам'ятнику Тадеуша Войтовича.
Кирило Габор звернув увагу на характер пошкоджень: знищували не випадкові ділянки поверхні, а саме ті частини, де містилася інформація про померлого.
«Видно, що напис знищували цілеспрямовано, тобто збили основну частину, нижні епітафії, збиті роки життя, смерті. Чудово, що не сильно пошкоджене ім'я», — розповів дослідник.
Ця цитата пояснює, чому знахідка має особливе значення. Якби ім'я також було повністю знищене, встановити особу, якій належав камінь, було б значно складніше.
У результаті пам'ятник, який мав зберігати пам'ять про конкретну людину, опинився в міському просторі без жодного пояснення свого походження. Його використовували за новим призначенням, а історія власника поступово зникала з колективної пам'яті.
Де ще можуть бути фрагменти старого кладовища
Дослідники припускають, що знайдений надгробок міг бути лише частиною більшої поховальної споруди. Інші елементи пам'ятника можуть досі перебувати в міському середовищі.
Зокрема, фрагменти старих надгробків потенційно могли опинитися:
- у фундаментах будинків та інших споруд;
- у дорожньому покритті;
- серед каміння, використаного для облаштування тротуарів;
- у бордюрах та інших елементах міського благоустрою.
Це означає, що історія старого Катеринославського кладовища може бути набагато масштабнішою, ніж одна знайдена плита.
Каміння, яке сьогодні здається звичайним будівельним матеріалом, іноді може бути єдиним матеріальним свідченням існування знищених поховань. А написи, які частково пережили десятиліття, здатні повернути імена людей, про яких майже нічого не залишилося в сучасній міській пам'яті.
9 листопада 2026 року: як у Дніпрі врятували надгробок
Після того як дослідникам вдалося встановити походження каменя та прочитати ім'я його власника, постало питання збереження знахідки.
9 листопада 2026 року до порятунку надгробка долучилися військові та ветерани 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Вони демонтували гранітний камінь на перехресті вулиць Кониського та Вишиваного й перевезли його до римо-католицького костелу.
До цієї роботи також долучилися краєзнавці, представники польської громади та Українського інституту національної пам'яті.
Місце, куди доставили пам'ятник, має символічне значення. Тадеуш Войтович був пов'язаний із місцевою католицькою громадою: саме в католицькому костелі він свого часу одружився.
Роботи з порятунку каменя приурочили до Дня незалежності Польщі, який відзначають 11 листопада.
Тепер надгробок залишатиметься на території храму. Це дасть змогу зберегти його від подальшого руйнування та продовжити дослідження напису й історії людини, якій він належав.
Чому ця знахідка важлива для історії сучасного Дніпра
Історія надгробка Тадеуша Войтовича виходить далеко за межі незвичайної знахідки на узбіччі дороги.
Вона нагадує, що сучасний Дніпро сформувався на місці міста з іншою назвою, складною історією та багатонаціональним населенням. У Катеринославі жили й працювали представники різних громад, створювали родини, розвивали промисловість, брали участь у громадському житті та залишали після себе матеріальні свідчення своєї присутності.
Польська громада була частиною цієї історії. Її представники не просто мешкали в місті, а брали участь у його розвитку, працювали в різних галузях, створювали культурні й релігійні осередки.
Знищення старого кладовища призвело до втрати значної частини пам'яті про людей, які жили тут задовго до сучасних поколінь. А повторне використання надгробків зробило цю втрату ще менш помітною: каміння залишилося в місті, але його історичне значення приховали.
Знахідка пам'ятника Войтовича показує, що навіть один уцілілий напис може стати початком масштабнішого дослідження. За ним можна відновлювати біографії, встановлювати зв'язки між людьми та громадами, досліджувати історію міського простору.
Поки що невідомо, чи вдасться встановити точне місце поховання Тадеуша Войтовича та з'ясувати обставини його смерті. Проте дослідники вже зробили головне — повернули каменю його первісне значення та ім'я людини, пам'ять про яку він мав зберігати.
І, можливо, це не остання подібна знахідка у Дніпрі. Адже під виглядом звичайного каміння вулиці міста досі можуть зберігати фрагменти старого Катеринослава — його кладовищ, родинних історій і людей, чиї імена майже зникли з історії.
Джерело: 056.ua
