У Дніпрі створили Музей живих голосів загиблих Героїв, який є унікальним в Україні.
Голос повертає те, чого не передати зображенням: це знайомі інтонації, настрій, звичні слова та манеру говорити. Саме тому такі рідні загиблих військових зберігаються такі записи. І намір бодай на мить знову почути близьку людину переріс в унікальну виставку.
У Дніпрі вирішили зберегти ці голоси для родин і наступних поколінь. У межах проєкту «Дніпро пам’ятає» презентували Музей живих голосів загиблих Героїв, що працюватиме у бібліотеці української діаспори ім. Джона Маккейна.
Не просто записи, а можливість почути Героя
Для створення аудіоісторій використали голосові повідомлення, відео, записи з телефонів та інші матеріали, які передали родини й побратими. Їх візуалізували та однаково оформили.
Представниця проєкту Одарка Біла пояснює, що під час роботи над записами намагаються зберегти не лише слова, а й характер людини — її звичні вислови та інтонації.
"Хочеться відобразити, щоб, почувши людину, можна було зрозуміти, якою вона була. Можливо, це якісь вислови, які вона найчастіше говорила. Звідки беремо матеріали? Як правило, це переслані з телефонів аудіодоріжки, голосові повідомлення. Із того, що людина найчастіше повторювала, ми й формуємо цей звуковий ряд", — розповіла кураторка проєкту "Дніпро пам’ятає" від Дніпровської міської ради Одарка Біла.

За її словами, збереження голосів особливо важливе для майбутніх поколінь, адже не всі родини мають відео чи аудіозаписи своїх близьких.
За кожним аудіозаписом стоїть ціла історія конкретної людини
Для родин загиблих можливість зберегти голос близької людини має особливе значення. Адже фотографії залишають зовнішність, а голос дозволяє згадати манеру спілкування, інтонації, звичні слова та емоції.
"За кожним цим голосом стоїть конкретна людина, яка любила, яка щось робила, мріяла, але її життя обірвалося досить швидко. Ми звикли зберігати переважно фотографії. Фото передає очі, погляд, але голос — це не дуже традиційний формат пам'яті, який раніше зберігали або транслювали", — розповіла голова ГО «СпільноТИ», керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик.
Голос звучатиме крізь покоління
Про важливість такого простору розповіла дружина полеглого захисника Крістіна Куркострига. Вона після загибелі чоловіка намагалася зберегти про нього пам'ять усіма можливими способами, але у перші роки після втрати родинам було складно знайти подібні ініціативи.
"Голос — це дійсно така річ, якої дуже не вистачає. Його не побачиш, ніде вже не почуєш. У мого чоловіка залишився маленький похресник. Для нього хрещений був просто всім, єдиним чоловіком у житті, бо в нього немає батька. Він пам'ятає його, запитує про нього. Я впевнена, що коли дитина приїде з мамою і почує цей голос у музеї, вона дуже зрадіє", — розповіла Крістіна.

При цьому навіть особисті записи в телефоні не гарантують збереження голосу на десятиліття, адже техніка старішає, телефони ламаються, а файли можуть загубитися.
Пам'ять, яку передаватимуть наступним поколінням
На презентації також виступив заступник начальника управління ветеранської політики Дніпровської міської ради Едгар Яценко. Він зазначив, що голосові записи мають особливе значення не лише для родин, а й для побратимів загиблих військових.
"Це частина людини, яка назавжди залишиться в пам'яті. Якщо є побратими, можна зараз із кимось зателефонувати та почути його голос, то тут буде можливість і в подальшому слухати цей голос, згадувати людину, з якою ти був знайомий, і повертатися до гарних спогадів", — сказав Едгар Яценко.

Він звернув увагу на дітей, які народилися або були зовсім маленькими, коли загинули їхні батьки.
"У деяких Героїв є діти, які народилися і ще не чули голосу батька. Вони виростуть і можуть не пам'ятати своїх татусів. Але зможуть почути, як вони говорили", — зазначив ветеран.
Емоції та роздуми
Під час презентації голоси Героїв стали частинками їхніх історій, які розчулили до сліз не тільки родичів загиблих. В цей момент тиша і сум застигли в залі, говорили тільки Герої проєкту голосами, які обірвала війна: мужніми та люблячими, занепокоєними та веселими.















Після презентації мати одного із загиблих захисників Марія зазначила, що це може стати цікавим не лише для родин полеглих, а й для школярів, студентів та пересічним дорослим людям.
«Цей проєкт важливий не тільки для наших сімей, а й для наступних поколінь України, щоб вони знали, якою ціною дісталася нам незалежність. Наші хлопці дуже любили свою країну. І цей музей потрібен, щоб пам'ять про них залишалася не на роки, а на віки», — поділилася жінка.
Як потрапити до музею та долучитися до ініціативи
Наразі музей працюватиме у бібліотеці української діаспори ім. Джона Маккейна:
- Відвідувати його можна буде за графіком, який визначить бібліотека.
- Для цього облаштують спеціальне місце з монітором, де можна буде обрати Героя та прослухати його голос.
- На місці буде адміністратор, який допомагатиме відвідувачам із технічними питаннями.
До проєкту запрошують долучатися всіх охочих. Передати аудіо- чи відеозаписи можуть рідні, друзі, побратими, колеги та знайомі загиблих захисників.
Наразі ініціатива перебуває на початковому етапі. У майбутньому її планують розширювати на Дніпропетровську область, а згодом, можливо, і на інші регіони України.
Організатори сподіваються, що до музею надходитиме більше записів, зокрема від побратимів, у яких могли зберегтися голосові повідомлення чи відео загиблих військових, про які навіть не знають їхні рідні.
Джерело: 056.ua








