До Дніпропетровщини все частіше мігрують великі баклани.
Ці хижі птахи збираються у колонії та осідають на деревах. Це може виглядіти вражаюче та провокувати різні чутки. Про це повідомляє природний заповідник "Дніпровсько-Орільський".
Раніше бакланів можна було помітити лише на півдні, ближче до Чорного та Азовського морів, але з 1990-х вони почали залітати до Дніпропетровщини. Птахи активно розселилися по Дніпру та по рибгоспах.
На території області зараз є, імовірно, з десяток колоній. На деревах можна побачити близько 50 гнізд.
"Великі баклани демонструють складну соціальну поведінку при утворенні колоній, виборі місця та будівництві гнізд, що залежить від екологічних факторів та взаємодії з іншими видами", – розповіли в заповіднику.
Частина екосистеми, чи "екологічна катастрофа"
У публічному просторі набув поширення емоційний коментар одного рибалки, який охарактеризував велику чисельність бакланів, як "екологічну катастрофу", назвавши цих птахів "чудовиськами", що "не приносять жодної користі".
Однак з точки зору сучасної екології та орнітології, подібні висловлювання є необґрунтованими, популістськими і такими, що суперечать науковим фактам:
- Великий баклан, як складова водно-болотної екосистеми. Він є типовим мешканцем водно-болотних угідь. Висока чисельність бакланів — це не катастрофа, а свідчення того, що екосистема працює, відновлюється, і в ній є ресурсна база.
- Харчування. На відміну від поширених стереотипів, баклани не є конкурентами людини за "цінну" промислову рибу. Баклан бере свою долю рибного ресурсу, на який він має не менше прав, ніж людина. Він — частина екосистеми.
- Природні механізми саморегуляції. Популяції бакланів, як і будь-яких інших диких тварин, регулюються природними факторами — кількістю корму, погодними умовами, змінами середовища існування. Не може бути більше баклана, ніж їжі. Це екологічний закон. Це — базовий принцип екології: популяція не може перевищити екосистемну ємність середовища.
- Вплив бакланів на середовище: не тільки виклики, але й переваги. Гніздування бакланів, особливо на деревах, справді може призводити до локального збагачення ґрунтів азотом (через гуано), а також до змін у підліску. Так баклани виконують роль стабілізатора, підтримуючи певні типи рослинності та створюючи умови для життя інших видів.
"Великий баклан — не ворог, а необхідний компонент складної екологічної мережі. Боротьба з ним як з "шкідником" є не лише неефективною, але й небезпечною для екосистеми в цілому. Наука свідчить: природа саморегулюється. Людині варто не протистояти їй, а навчитися її розуміти", – йдеться в повідомленні.
Джерело: 056.ua
