Ви коли-небудь замислювалися, чому в різних країнах світу на дзвінки відповідають по-різному? От, наприклад, у Японії — "моші-моші", а італійці, ті взагалі, коротко й діловито: "пронто". Це ж не просто слова, це цілі культурні коди! Телефонний етикет, виявляється, не просто мовні відмінності, а й справжні культурні нюанси. І якщо ви подорожуєте чи маєте справу з іноземцями, краще знати ці "правила гри", щоб не потрапити в незручну ситуацію.
Єгипет: не поспішай, почни з балачок
Уявіть собі: дзвоните в Єгипет, а там — "Alo"! Але не поспішайте відразу до суті. Тут прийнято спочатку обмінятися люб'язностями. Це може тривати аж до п'яти хвилин! Наче ви п'єте каву, а не розмовляєте по телефону. Важливо переконатися, що співрозмовник взагалі готовий до розмови, а не відволікається. До речі, цікавий факт: там взагалі не соромно дати свій номер телефону навіть зовсім незнайомій людині на вулиці чи в поїзді. Це, здається, зовсім інший підхід до приватності. Ну а прощаються вони "Il al’likaa’".
США: особистий простір понад усе
Американці — це ті, хто справді поважає особистий простір. Якщо ви в ресторані, кіно чи десь, де багато людей, телефон краще взагалі вимкнути. Голосні розмови в публічних місцях? Це, можна сказати, mauvais ton, тобто дуже поганий тон. І ще одне правило: після дев'ятої вечора дзвонити не варто, якщо це, звісно, не якась супер-термінова справа. Інакше можуть подумати, що ви просто невиховані. Вітаються вони, як правило, "Hello" чи "Hey", а прощаються — "Goodbye".
Бразилія: відповісти треба, навіть якщо незручно
Ох, Бразилія! Там "Alô" — це як дзвіночок: "Відповідай!". Якщо ви не візьмете слухавку, навіть якщо вам незручно, вас можуть запросто вважати грубіяном. Можете побачити, як люди беруть трубку навіть під час якоїсь важливої зустрічі або в театрі, хоча часто вони, звісно, відходять убік. А знаєте, що ще цікаво? Під час розмови вони часто кажуть "uh", щоб перевірити, чи ви ще на зв'язку. І не дивуйтеся, якщо дзвінок почнеться з фрази: "Ти хто?". Це там цілком нормально. Ну а прощаються вони "Tehau".
Франція: тиша — золото, особливо по телефону
Французи, як і американці, дуже цінують тишу. Гучні телефонні розмови, особливо в громадських місцях, для них просто неприпустимі. Якщо ви дзвоните, а людина, наприклад, обідає чи їде в транспорті, вона може просто не відповісти. У них заведено починати розмову тільки після того, як ви точно з'ясуєте, хто телефонує. Це така собі процедура. А вітаються вони, звісно, "Allô", прощаються — "Au revoir".
Китай: дзвони до перемоги
У Китаї телефон, здається, як продовження руки. Люди відповідають будь-де і будь-коли. І якщо ви не взяли слухавку з першого разу — ну, що ж, не біда! Вам дзвонитимуть знову і знову, доки не додзвоняться. Голосова пошта? Це майже ніхто не використовує. Навіть текстові повідомлення, чесно кажучи, не дуже популярні. Вітання — "Wèi", прощання — "Wǒ guāle".
Індія: пізні дзвінки — це норма
Якщо в Індії вам подзвонили після десятої вечора, не дивуйтесь. Там ще не ніч! У громадських місцях там часто лунають дзвінки, і навіть у бібліотеці можна почути чиюсь розмову. SMS-повідомлення, як виявилось, для них задорогі, тому люди віддають перевагу дзвінкам, навіть якщо це не завжди зручно. Вітаються "Raam Raam", прощаються "Alavidha".
Японія: тиша і повага — головні правила
Японці, мабуть, найсуворіші в питаннях етикету. Розмовляти телефоном у транспорті чи на вулиці? Це вважається дуже недоречним. Часто можна побачити таблички з проханням вимкнути телефон. Розмови під час прогулянки чи на велосипеді — це теж табу, хоча, звичайно, не всі цього дотримуються. Вітаються "Moshi, moshi", прощаються "Ja, ne". Це, до речі, дуже мило звучить, як на мене.
Велика Британія: не їж і не жуй під час розмови
У Британії вас можуть запросто вважати невихованим, якщо ви будете говорити по телефону з повним ротом. Тобто, жодного жування чи поїдання сендвічів під час розмови. А ще цікаво, що голосова пошта у них спрацьовує через 6-10 гудків — значно довше, ніж у тих же Штатах. Загалом, етикет схожий на американський: тиша і ввічливість — понад усе. Вітаються "Hello" чи "Hiya", прощаються "Bye" або "Laters".
Таїланд: відповісти просто мусиш
Ось у Таїланді не взяти слухавку — це справжня неповага до людини. Вам будуть дзвонити до останнього, доки ви не відповісте. І місце, і обставини тут не мають значення — головне, проявити повагу до співрозмовника, взявши слухавку. Ну, тут все зрозуміло, прояв поваги — це їхнє все. Вітаються "Haaloh", прощаються "Sa wat dee".
Італія: "Пронто" — і відразу до суті
"Pronto" в Італії — це не просто вітання, це запрошення відразу перейти до справи. Якщо ви займаєтесь комерційними угодами, то продавець обов'язково вимкне телефон під час розмови. Голосові повідомлення тут не в моді, а якщо вже й залишаєте одне, то вкладайтеся в пів хвилини — ніхто не буде слухати довше. Прощаються вони, звісно, "Ciao".
Висновок тут один: світ величезний, і кожна країна має свої "правила гри" навіть у таких, здавалося б, простих речах, як телефонна розмова. Розуміння цих нюансів може допомогти вам уникнути незручних ситуацій і справити гарне враження, показуючи повагу до культури співрозмовника. Адже чемність і відкритість до інших культур завжди відчиняють двері до кращого взаєморозуміння.
Джерело: 5692.com.ua
