У світі повно історій про неймовірні зцілення, щасливі випадковості та загадкові події, які важко пояснити логікою. Хтось вірить у дива, а хтось відмахується — мовляв, усе це вигадки або збіг. Часто можна почути, що дива частіше трапляються з віруючими людьми, які схильні бачити “втручання згори” у будь-якому випадку. Але, здається, все трохи не так.
Недавнє дослідження показало: найчастіше дива трапляються не з тими, хто щиро вірить, а з тими, чиє життя перебуває під загрозою. Тут і бідність, і політична нестабільність, і просто відчуття невизначеності щодо завтрашнього дня. Виходить, що коли життя тисне, надія на диво стає трохи сильнішою.
Чому саме Латинська АмерикаДоктор філософії Ед Ешлер вирішив глибше зануритися у це питання. Для дослідження він обрав 16 країн Латинської Америки. Чому саме цей регіон? Все просто — це частина світу, де люди часто живуть на межі виживання, а відчуття стабільності — рідкість. Зібрали 15 400 відповідей, і тут почалося найцікавіше.
Виявилося, що 57% опитаних вірять, що у їхньому житті було диво. Тобто, більше половини людей вважають, що щось незбагненне все ж сталося. І тут справа не у релігії чи освіченості, як можна було б подумати.
Освіта і гроші: чи впливають вони на віру в диваЯкщо ви думали, що віра у дива — це привілей менш освічених, то ні. Дослідження показало: люди без освіти так само часто стикаються з дивами, як і ті, хто має диплом про вищу освіту. Звучить несподівано, правда?
А ось матеріальний стан таки має значення. Але тут є нюанс. Це не про “бідних проти багатих”. Важливим є саме критичний рівень — коли людині не вистачає на базові потреби: їжу, одяг, ліки. От тоді віра у надприродне стає сильнішою. Бо коли ситуація зовсім погана, іноді залишається сподіватися тільки на диво.
В Латинській Америці люди такі ж розумні, як і всюди, — зазначає Ешлер. — Просто у них немає тієї системної освіти, яку мають, скажімо, у США. Там понад 90% людей отримують вищу освіту, тоді як у Латинській Америці — лише близько 40%.
Але, як показало дослідження, диплом не робить людину менш чи більш схильною до віри в дива. Тому освіта тут — не головний фактор.
То хто ж “бачить” дива найчастішеЕшлер навіть склав портрет середньостатистичної людини, якій, найімовірніше, трапиться диво. Це літня жінка, темношкіра, протестантка, яка глибоко вірить у традиційні цінності. Вона не впевнена у своєму фінансовому майбутньому і часто відчуває труднощі з оплатою медичних послуг, купівлею одягу чи навіть продуктів.
А тепер погляньмо на зворотний бік. Хто найменше вірить у дива? Це молодий, забезпечений чоловік, католик, з мінімальним рівнем релігійності. Він не переймається тим, де знайти гроші на їжу чи лікування. І, мабуть, просто не бачить сенсу шукати в своєму житті містичне.
Диво — це про надіюВисновки дослідження розвіюють популярний міф про те, що сучасний світ стає менш релігійним через розвиток науки. Навпаки — коли життя стає нестабільним і страшним, люди більше прагнуть вірити у щось більше, ніж вони самі. У щось, що може допомогти, коли всі інші варіанти вичерпані.
От і виходить, що дива — це не просто випадковість. Це, швидше, крик надії, коли здається, що все йде шкереберть. І, можливо, саме ця віра допомагає людям не здаватися, коли світ навколо здається надто суворим.
Зрештою, чи це було справжнє диво, чи просто щаслива випадковість — вирішувати кожному. Але одне ясно точно: дива не шукають там, де все добре. Вони народжуються там, де життя стає випробуванням.

Джерело: 5692.com.ua

Великі собаки завжди привертають увагу. Комусь вони здаються грізними охоронцями, а хтось бачить у них добродушних велетнів, які не проти залізти на коліна, не зважаючи на свої габарити. Але перш ніж заводити такого гіганта, варто розуміти: це не лише радість, а й велика відповідальність.
Англійський мастиф – живий танк, який обожнює родинуОт хто справді знає толк у солідності! Англійський мастиф — це не просто велика собака, це справжня машина. Вага? Може дотягнути до 100 кг! Зріст? Легко сягає 90 см у холці. Це як мати в домі маленького (а точніше – величезного) лева, який замість ричати буде вдячно хропіти біля ваших ніг.
Колись цих велетнів використовували в боях і навіть полювали з ними на диких тварин. Уявляєте? Але зараз мастиф — це найспокійніший, найлагідніший пес, який ніколи не кине господаря в біді. Він може бути трохи стриманим із незнайомцями, але для “своїх” це просто величезне, пухке серце на чотирьох лапах.
Ірландський вовкодав – шляхетний велетеньОсь хто точно виглядає так, ніби щойно повернувся з середньовічного замку! Ірландський вовкодав може сягати у висоту до 83 см і при цьому має неймовірно граціозну статуру. Дивишся на нього — і здається, що це не собака, а персонаж якогось лицарського епосу.
До речі, цей пес справді має благородне минуле. Його використовували для полювання на вовків, а ще — як охоронця дворянських маєтків. Сьогодні ж вовкодав — це лагідний, спокійний добряк, який обожнює проводити час із сім’єю. Щоправда, коли він молодий, то буває трохи незграбним і вічно знаходить спосіб зачепити лапою щось важливе — вазу, чашку, ваш улюблений телефон. Ну що ж, таке життя з гігантами.
Сенбернар – той, хто рятує і дарує теплоЦі легендарні собаки родом зі Швейцарії — справжні герої! Вони працювали рятувальниками в Альпах, знаходили людей під снігом і допомагали тим, хто губився в горах. Здається, що навіть сама природа створила їх для порятунку: міцне тіло, густий хутряний “пуховик”, а головне — добре серце.
Сенбернари — дуже ласкаві й терплячі. Вони чудово ладнають із дітьми, обожнюють увагу й будуть найкращими охоронцями, хоча лякати когось навмисне їм не притаманно. Ну хіба що випадково — коли такий гігант раптом вирішить привітатися і штурхне вас головою.
Ньюфаундленд – водолаз серед собакЯкщо ви хочете собаку, яка буде любити воду більше за вас — ось він. Ньюфаундленди (або просто “ньюфі”) мають вроджений талант до плавання. У них навіть лапи перетинчасті! Тому якщо ви колись опинитеся у воді не з власної волі — цей пес обов’язково вас врятує.
Ще одна особливість — їхня шерсть, яка не пропускає воду. Завдяки цим якостям ньюфаундленди століттями допомагали рибалкам і навіть працювали в рятувальних службах. Але не хвилюйтеся, якщо у вас вдома немає моря чи озера — ці собаки чудово почуваються і в сім’ях, головне, щоб поруч були улюблені люди.
Бордоський дог – французький силач із м’яким серцемДивишся на цього м’язистого красеня — і здається, що він справжній боєць. Історично так і було: бордоські доги колись служили сторожами, мисливцями і навіть бійцівськими псами. Але не дайте себе обманути! Під цією суворою зовнішністю ховається дуже ніжна душа.
Бордоський дог — це собака, яка буде слідувати за своїм господарем, як тінь. Він любить бути поруч, не терпить самотності й завжди готовий до пригод (ну, або хоча б до спокійної прогулянки з вами). Однак цей пес — не для всіх. Йому потрібен досвідчений господар, який зможе дати йому достатньо уваги та фізичних навантажень.
Життя з велетнем – це пригодаОт і все. Завести велику собаку — це не просто рішення, а справжня пригода, яка змінить ваше життя. Це більше їжі, більше місця на дивані (або його повна відсутність для вас), більше шерсті в будинку. Але разом із цим — більше любові, більше вірності і більше щасливих моментів.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам’янському провели важливу стратегічну сесію з питань реінтеграції наших ветеранів у цивільне життя. Про це повідомив мер міста Андрій Білоусов.
Зустріч відбулася на базі Центру соціальної підтримки Захисників і Захисниць та їх родин. У роботі сесії прийняли участь представники структурних підрозділів міської ради, Міністерства соціальної політики та Міністерства у справах ветеранів, фахівці із мобілізації громад Програми ООН із відновлення та розбудови миру, експерти, ветерани та родини загиблих Героїв.
Під час обговорень визначили пріоритети: забезпечення якісних соціальних, психологічних та реабілітаційних послуг, формування багаторівневої системи реінтеграції ветеранів, подальший розвиток Ветеранського центру та впровадження кращих міжнародних практик.
У Кам’янському вже працює Центр соціальної підтримки ветеранів війни та їх родин, де надають консультації щодо соціального захисту, пільг, працевлаштування та інших дотичних питань. У місті також відкрили сучасний медичний реабілітаційний центр, працює комунальний заклад “Незламні”. Функціонує Багатофункціональний Центр соціальної підтримки Захисників і Захисниць, де ветерани та їх родини отримують психологічну та юридичну допомогу, спортивну реабілітацію, дозвілля та профілактичні заходи. В цьому році такий центр відкриють і на правому березі, що дозволить охопити ще більше наших ветеранів та діючих військових.
Ми розуміємо свою відповідальність перед Захисниками та Захисницями, які віддали сили та здоров’я за нашу державу, і робимо усе від нас залежне для їхньої підтримки. Дякую всім, хто долучився до цієї важливої роботи. Зокрема і нашим міжнародним партнерам – Програмі ООН із відновлення та розбудови миру. Разом створюємо дієву та ефективну систему підтримки наших Захисників! – написав Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Перевезення дітей у громадському транспорті в Україні регулюється низкою законодавчих актів, які встановлюють правила та пільги для забезпечення безпеки та комфорту маленьких пасажирів.
Нормативна база:
Конституція України: гарантує права громадян на безпеку та захист.Кодекс України про адміністративні правопорушення, ст. 121: визначає відповідальність за порушення правил дорожнього руху, зокрема щодо перевезення дітей.Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 “Про Правила дорожнього руху”: містить положення щодо перевезення пасажирів, включаючи дітей.Основні правила перевезення дітей:
Безпека на першому місці: діти повинні перебувати під наглядом дорослих, особливо під час посадки та висадки.Пільговий проїзд: згідно з законодавством, один дорослий пасажир має право безкоштовно перевозити одну дитину віком до 6 років без надання їй окремого місця для сидіння.Дитячі візочки: дозволено перевозити дитячі візочки безкоштовно, але вони повинні бути складені та розміщені так, щоб не заважати іншим пасажирам.Місця для пасажирів із дітьми: у громадському транспорті передбачені спеціальні місця для пасажирів з дітьми, які рекомендується займати для забезпечення безпеки.Перевезення організованих груп дітей: перевезення організованих груп дітей повинно здійснюватися водіями з досвідом керування автобусом не менше п'яти років.Відповідальність за порушення правил перевезення дітейПорушення правил перевезення дітей тягне за собою адміністративну відповідальність. За перше порушення передбачено штраф у розмірі 510 гривень, а за повторне протягом року – 850 гривень.
Корисні поради для батьків:
Навчайте дитину правилам поведінки: поясніть, як безпечно заходити та виходити з транспорту, триматися за поручні під час руху.Переконайтеся в надійній фіксації дитини: якщо дитина у візочку, вона повинна бути пристебнута, а візок – загальмований.Уникайте годин пік: за можливості, плануйте поїздки поза часом найбільшого завантаження транспорту.Майте при собі необхідні документи: для підтвердження права на пільговий проїзд дитини.Дотримання цих правил та рекомендацій забезпечить безпечні та комфортні поїздки для вас і ваших дітей у громадському транспорті України.

Джерело: 5692.com.ua

15 березня 2025 року відійшла у вічність Олена Федорівна Кущ – видатний педіатр, талановитий викладач і наставник, яка залишила по собі незгладимий слід у серцях колег, студентів та знайомих. Сумну звістку повідомили в Кам’янському фаховому медичному коледжі, де вона працювала понад 35 років.
Протягом своєї професійної діяльності Олена Федорівна очолювала циклову комісію клінічних дисциплін, передаючи студентам не лише знання, а й любов до медицини. Вона була не просто викладачем, а справжнім наставником, духовним орієнтиром для молодих фахівців, які лише починали свій шлях у професії.
Її професійна майстерність, безмежна відданість справі та тепло, з яким вона ставилася до кожного студента, зробили її символом людяності й високих стандартів у медичній освіті. Як куратор груп, Олена Федорівна надихала своїх вихованців на саморозвиток і вдосконалення, а її ініціативи сприяли формуванню етичних принципів та професійної відповідальності у майбутніх медиків.
Завдяки її старанням у коледжі відбулося чимало заходів, що допомагали студентам не лише освоювати медичні знання, а й розвивати моральні цінності, необхідні для роботи у сфері охорони здоров’я.
Втрата Олени Федорівни – це велика втрата для всієї медичної спільноти Кам’янського. Світла та вічна пам’ять.

Джерело: 5692.com.ua

Світ зараз рухається з такою швидкістю, що іноді здається — інформація пролітає повз нас, не встигаючи закріпитися в голові. Ви коли-небудь заходили в кімнату й забували, навіщо прийшли? Або ж не могли згадати ім’я людини, з якою знайомі вже не перший день? Не хвилюйтесь, ви не самі! Але гарна новина в тому, що пам’ять можна тренувати, як м’язи. Ось десять дієвих способів зробити її гострішою, ніж лезо ножа.
Гра з асоціаціямиНаш мозок краще запам’ятовує інформацію, якщо прив’язати її до чогось знайомого. Саме тому мнемотехніки працюють чудово. Наприклад, якщо вам потрібно запам’ятати список покупок, уявіть, що молоко — це білий водоспад, а хліб — м’яка подушка. Чим яскравіші образи, тим легше згадати!
Повторювати, але з розумомЧули вираз “повторення — мати навчання”? Але важливо не просто повторювати, а робити це правильно. Не варто зубрити все за один вечір — краще повторювати інформацію через певні проміжки часу: через годину, через день, через тиждень. Це допоможе мозку втримати її надовше.
Малюйте в голові картинкиНаш мозок — це природний кінозал. Чим яскравіше ви уявляєте інформацію, тим легше вона запам’ятовується. Наприклад, якщо ви вчите нову мову, уявіть слово у формі предмета або ситуації, з якою воно пов’язане.
Використовуйте гаджети як союзниківСмартфони можуть бути не лише джерелом відволікання, а й чудовими помічниками. Використовуйте додатки для створення ментальних карт, встановлюйте нагадування, записуйте думки. Головне — не зловживати, щоб не перетворитися на людину, яка без телефону не може згадати навіть власний номер.
Спорт для мозкуЯкщо рухатися — значить жити, то для мозку це теж працює. Фізична активність покращує кровообіг, а отже, мозок отримує більше кисню. Додайте до життя прогулянки, пробіжки або хоча б зарядку вранці — і побачите, як голова працює краще.
Щоденні виклики для розумуРозгадуйте кросворди, грайте в шахи, вчіть нову мову або опановуйте музичний інструмент. Будь-яка розумова активність — це як тренажерний зал для мозку.
Запам’ятовуйте за допомогою місцяКолись чули про метод “палацу пам’яті”? Його використовували ще давньогрецькі оратори. Уявіть знайоме місце, наприклад, власну квартиру, і “розкладіть” у ній інформацію, яку потрібно запам’ятати. Коли треба буде щось згадати, просто “прогуляйтеся” цим уявним маршрутом.
Ведіть щоденникЗаписані думки запам’ятовуються краще. Навіть якщо це просто короткі нотатки або перелік справ — це вже працює. До того ж, писання допомагає структурувати думки та уникати інформаційного хаосу.
Стрес — ворог пам’ятіСтрес не просто заважає думати, він буквально “вимикає” наш мозок. Щоб уникнути цього, знайдіть час на релаксацію: дихальні вправи, йогу чи навіть просту прогулянку на свіжому повітрі.
Спілкуйтеся більшеТак, спілкування — це теж тренування для мозку! Розмови, дискусії, обговорення цікавих тем — усе це змушує пам’ять працювати активніше. Тож не соромтесь заводити нові знайомства та підтримувати зв’язки зі старими друзями.
Пам’ять — це не щось, що дається раз і назавжди. Її можна і треба тренувати, і головне — робити це цікаво. Оберіть хоча б кілька методів із цього списку, і вже за кілька тижнів помітите, що забувати стали значно менше. Отже, все в наших руках (і головах)!

Джерело: 5692.com.ua

Звучить дивно, правда? Але не поспішайте скептично хмикати! Насправді цей спосіб справді працює, хоч і може здаватися трохи нестандартним. Усе через те, що силікатний клей у поєднанні з содою створює потужну суміш, яка буквально “роз’їдає” нагар, допомагаючи повернути посуду чистоту без зайвих зусиль.
Покрокова інструкціяЩоб врятувати улюблену каструлю або сковорідку від чорного жахіття на дні, виконайте кілька простих дій:
Наповніть ємність водою до половини.Додайте столову ложку соди та чайну ложку силікатного клею (але не ПВА — він тут безсилий!).Поставте посуд на маленький вогонь і доведіть до кипіння.Вже за кілька хвилин ви побачите, як нагар почне відшаровуватися від дна та стінок.
Чому це працюєСекрет у хімічній реакції між содою та силікатним клеєм. Вони разом створюють середовище, яке розм’якшує стійкі забруднення, роблячи їх менш міцними. Саме тому бруд починає буквально відходити сам собою, майже без вашої участі.
Чи підходить цей метод для будь-якого посудуТак! Він безпечний для каструль і сковорідок з нержавійки, емалі та алюмінію. Але ось із тефлоновим покриттям потрібно бути обережнішими: хоч сама суміш його не пошкодить, інтенсивне тертя після очищення може скоротити термін служби.
Як уникнути пригорання в майбутньомуЩоб надалі не боротися з чорним нагаром, варто дотримуватись кількох простих правил. Наприклад, завжди нагрівайте сковорідку поступово, а не ставте її одразу на сильний вогонь. Також використовуйте достатньо олії або рідини під час готування — це створює захисний шар між їжею та поверхнею посуду.
А що, якщо нагар не відходитьЯкщо після першого кип’ятіння нагар все ще тримається, повторіть процес ще раз або залиште розчин у каструлі на кілька годин. Інколи стійкі забруднення потребують трохи більше часу, щоб повністю розм’якнути.
Не поспішайте викидати пригорілий посуд! Навіть якщо здається, що ситуація безнадійна, є способи повернути йому чистоту. А головне — тепер у вашому арсеналі є ще один дієвий лайфхак, який заощадить купу часу та нервів.

Джерело: 5692.com.ua