Лівий берег Києва може зіткнутися з серйозними проблемами з опаленням та водопостачанням у разі подальших ударів по енергосистемі, тоді як понтонні переправи та річковий транспорт не зможуть повністю замінити мости в разі їх руйнування.
Про це в подкасті РБК-Україна ''ЦЕ БАЗА'' заявив голова Деснянської районної державної адміністрації Максим Бахматов.
Головне:
- Вода та тепло по берегах: На правому березі в разі збоїв виникне проблема з водою, тоді як на лівому – з опаленням .
- Понтони, мости й тунель: Річкові трамвайчики не замінять мости для мільйона пасажирів, понтонні переправи дадуть лише мінімальний транзит критичного транспорту, а в реальність тунелю під Дніпром Бахматов не вірить.
- Вуличні туалети й генератори: У разі зникнення води та замерзання каналізації Бахматов пропонує робити звичайні вуличні туалети, бо біотуалетів замало.
- Укриття та кадри: Укриття в районі заповнюються приблизно на 5%, на Лісовому масиві не вистачає підвалів і туди спрямовують мобільні укриття. Також Бахматов висловився щодо концепції транспортного кільця, ідеї безкоштовного проїзду та заявив про брак 500 двірників у районі (із зарплатою 20-25 тис. грн і бронюванням).
Нижче наведено скорочену версію розмови, повне відео дивіться на YouTube ''ЦЕ БАЗА''.
Про понтони, мости, тонелі
– Після ударів по Північному та Південному мостах люди змушені добиратися на правий берег пішки або в об’їзд. Чи має Київ план дій на випадок, якщо мости взагалі перестануть функціонувати?
– Під час чергового прильоту я особисто зателефонував Кличку й запропонував кілька рішень. Він сказав: ''Максиме Ісановичу, це не ваша зона відповідальності, не лізьте''.
Попри це, я зібрав усіх відповідальних, ми пояснили, як потрібно організувати рух громадського транспорту з лівого берега на правий, і певною мірою відпрацювали цю логіку. Зараз дорога займає приблизно 15-18 хвилин замість півтори-двох годин. Наприклад, автобусом №114 можна доїхати на Поділ значно швидше, ніж навіть до прильотів.
Якщо говорити про концептуальні рішення – тунелі та інші подібні проєкти, – ніхто не знає, що робити. Єдине, що реально робиться зараз, – будуються переправи. Їх почали зводити, і протягом двох-трьох місяців мають завершити. Є шанс, що це вдасться.
– Йдеться про понтонні переправи?
– Так, це понтонні переправи. Вони забезпечать мінімальний транзит транспорту, зокрема для критично важливих автомобілів.
– Якщо уявити, що переправи через Дніпро зруйновані й автомобільний рух ними неможливий, як тоді організувати сполучення між лівим і правим берегами? У Telegram-каналах обговорюють пороми та річкові трамвайчики. Чи можуть вони стати альтернативою мостам?
– Це нісенітниця. Перевезти мільйон людей таким способом неможливо. Люди не розуміють масштабів. Один річковий трамвайчик перевозить 60-70 людей. А потрібно перевезти мільйон.
Понтони також не розв’яжуть проблему повністю. Під’їзди та виїзди до них потрібно було будувати заздалегідь. Цього не зробили. Понтонні переправи забезпечать мінімальне сполучення для критично важливого транспорту.
Ще з 2022 року в мене є особистий план, як діставатися до мами, яка живе на лівому березі. Я розумію, що доведеться їхати через Канів, Черкаси. Це три-чотири години в один бік, але я точно буду переїжджати. Іншого способу може не бути.
– Міністерство інфраструктури анонсувало будівництво тунелю під Дніпром. Наскільки реалістичний цей проєкт?
– Це теж історія, у яку я не вірю. Можна так само запропонувати завтра полетіти на Марс. Міністерство анонсує тунель, тому що хтось не побудував захист для Київського регіону. Це спосіб привернути увагу.
Але скільки часу піде на планування? Потім потрібно буде виділяти кошти, отримувати гарантії, вирішувати питання із землею, балансом, виїздами та заїздами. Хто гарантує, що росіяни не битимуть по входах у тунель?
Я не вірю в цей проєкт. Якщо десь лежить 500 млн доларів і ми кажемо американській компанії, що за три місяці вона отримає ці гроші, тоді, можливо, це можна зробити. В усі інші сценарії я не вірю.
– Народний депутат Сергій Нагорняк заявляв, що перший автомобіль зможе проїхати тунелем лише у 2036 році. Чи означає це, що найближчими роками розраховувати на таку альтернативу не варто?
– Тобто чекати десять років. Я ж кажу, це нісенітниця.
– Уряд уже ухвалив проєкт щодо альтернативних переправ. Також є прогнози, що вони можуть запрацювати у 2027 році. Чи вірите ви в реалізацію цих планів?
– Давайте так: я прийду сюди у 2027 році, вип’ю з вами шампанського, якщо це справді запрацює. Один із варіантів тунелю передбачає вихід на Подолі, а також у районі площі Перемоги. Подільський мостовий перехід, у який уже вклали величезні гроші, впирається у вали. Це вузьке місце, де завжди будуть затори.
Ще за Радянського Союзу розуміли, що там виникатимуть транспортні проблеми, тому існував проєкт тунелю під Києвом до площі Перемоги, нині Галицької площі.
Але я не вірю, що київська влада зможе реалізувати такий масштабний проєкт.
– Тобто всі альтернативні варіанти переправи нереалістичні? Лівий берег може опинитися заблокованим?
– Не зовсім. Усе це частково допомагатиме. Пороми можуть забезпечити приблизно 3% потреб, переправи – 10%. Але це не 100%. Тунель також не розв’яже проблему повністю. Це лише один тунель, а Києву потрібна значно більша транспортна пропускна здатність.
Уявіть, у якому стані ми увійшли в повномасштабне вторгнення. Міст Патона аварійний, міст метро аварійний, Південний міст аварійний. Дарницький міст недобудований і не введений в експлуатацію. Подільський міст також не був повністю добудований та введений в експлуатацію.
Єдиним повноцінно добудованим і введеним в експлуатацію був Північний міст. Ми зайшли у війну в максимально поганому стані. Зараз ситуацію просто добивають.
Про ситуацію на Троєщині: чи буде вода та тепло
– Ви відповідаєте за район, у якому живуть сотні тисяч людей. Які конкретні рішення можете запропонувати мешканцям і як допомогти їм пережити можливі перебої з комунальними послугами?
– Ми зібрали приблизно 200 млн гривень допомоги від різних інституцій: фонду першої леді, GIZ, Української греко-католицької церкви та інших організацій. Створили парк генераторів потужністю 7 МВт. Тобто фактично маємо власну електростанцію.
Усі школи, садочки та лікарні забезпечені генераторами. Також генератори є на об’єктах нашої критичної інфраструктури.
– Що відбувається з водопостачанням? Якщо через відсутність електроенергії зупиняться насоси, як мешканці району отримуватимуть воду?
– Я не можу втручатися в роботу водоканалу. Це їхня відповідальність. Так само, як я не можу залізти у ваш ноутбук, тому що він ваш. За водоканал відповідає Кличко.
Якщо Кличко профукав водоканал, я можу лише разом із СБУ зайти, звинуватити його у злочинній бездіяльності й відповідно до законодавства воєнного часу домагатися притягнення відповідальних до відповідальності. Це єдиний спосіб. Тому що всі інші можуть розповідати, що готувалися, але води чомусь немає.
Що ми пропонуємо? Наша критична інфраструктура – школи, садочки та лікарні – забезпечена генераторами. Вони також можуть бути опалюваними. У 20 школах підтримується температура 15-18 градусів завдяки потужним генераторам, які виробляють електроенергію та дають можливість забезпечувати опалення. У 20 школах нашого району ми створили опорні пункти обігріву для мешканців.
У кожному такому опорному пункті створено запаси питної й технічної води. Там можна зарядити гаджети, зігрітися, за потреби переночувати та отримати гаряче харчування. Минулого року ми вже проходили таку ситуацію. Приблизно за 10 днів роздали 300 тисяч порцій гарячих обідів. Від Кличка ми отримали нуль гривень.
Люди приходили до цих центрів, отримували гарячу їжу, грілися, заряджали телефони й поверталися додому. Для мешканців багатоповерхівок, тобто цивільного населення, окремої системи забезпечення немає. І зробити її для кожного будинку неможливо через масштаби.
У нашому районі приблизно 140 тисяч квартир. Мінімальна потужність, необхідна для обігріву регіону, – 300 МВт. Саме стільки мала б видавати наша шоста ТЕЦ. Вона пошкоджена балістикою, хоча зараз частково працює. Тепло у вас у квартирі є, але все залежить від того, чи не прилетить наступна балістична ракета.
– Щодо шостої ТЕЦ. Якщо її повністю знищать, чи матиме Деснянський район альтернативні джерела тепла?
– У Києві немає альтернативи. Поясню. Ми говоримо про електроенергію. Генерація, яку забезпечували ТЕЦ-4, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, фактично знищена. Вони генерували приблизно 1000 МВт електроенергії. Ці самі ТЕЦ виробляють теплову енергію, яка розподіляється по наших батареях.
Електроенергія, яку ми отримуємо з Рівненської та Хмельницької АЕС, поки що надходить лініями електропередачі. Але росіяни б’ють по цих лініях і руйнують їх. Ми можемо залишитися без зовнішнього живлення.
Подивіться на Черкаси. Місту потрібно 60 МВт електроенергії. Там побудували незалежну генерацію потужністю 20 МВт, створили власну систему й можуть забезпечувати себе електроенергією.Це приклад ефективного управління.
Був скандал через зарплату керівника ''Черкасиобленерго'' – 300 тисяч гривень. Усі обурювалися. Але потім дивишся на результати й бачиш, що він зробив Черкаси фактично незалежним містом.
Чому Черкаси змогли, Житомир зміг, Миколаїв зміг, а Київ – ні?
– Чи має голова районної адміністрації повноваження самостійно розв’язувати такі проблеми?
– У мене спеціальний фонд – нуль гривень.
Усі гроші, які виділяються, йдуть на зарплати вчителям, лікарям, працівникам садочків і на обслуговування шкіл, садочків та лікарень. Усе. Лівому берегу точно буде дуже складно. Дніпровський і Дарницький райони так само залежать від цієї інфраструктури, як і наш.
Шоста ТЕЦ колись забезпечувала електроенергією весь Київ. Її потужність становила приблизно 2,5 ГВт. Це як 2,5 атомних реактора.
Вона виробляла 500 МВт електроенергії та 2000 МВт тепла, яке отримували Деснянський, Дніпровський, Оболонський і Подільський райони. Зараз усю цю систему фактично відрізали. Залишили лише те, що ще може працювати, тому що котли та інше обладнання пошкоджені.
У Дніпровському районі минулого опалювального сезону два місяці не було опалення – наприкінці лютого та в березні. У нас опалення не було в січні. У Дарницькому районі аналогічна ситуація.
Тобто приблизно 1,5-2 млн людей на лівому березі перебувають у заручниках цієї системи.
Про вуличні туалети
– Якою може бути ситуація в Києві в січні або лютому, якщо Росія продовжить атакувати критичну інфраструктуру? Ви говорили про запаси дров і навіть пропонували облаштовувати вуличні туалети. Наскільки реалістичні такі рішення?
– Це моя пропозиція, і вона має цілком логічне підґрунтя. Якщо ти хочеш забезпечити існування міста, потрібно гарантувати базові гігієнічні потреби.
Якщо замерзає каналізація, як це сталося у 2026 році в Голосіївському районі на Теремках, люди опиняються в дуже складній ситуації. У десяти будинках замерзла каналізація, і мешканці виливали нечистоти відрами на вулицю.
Якщо не працюють насоси через відсутність електрики, каналізація також не працює. Якщо немає води, люди не можуть нормально користуватися санвузлами. Тому, щоб зберегти місто й район, потрібно будувати мережу вуличних туалетів, як у селах.
Я не вважаю це принизливим або поганим рішенням. Це нормальна історія, яка є частиною життя значної частини України. Якщо киянам доведеться два-три тижні користуватися такими туалетами, але це допоможе зберегти місто, я вважаю, що це нормально.
– Чому ви пропонуєте саме звичайні вуличні туалети, а не біотуалети?
– У Кличка приблизно 300 біотуалетів на весь Київ, а нам потрібно забезпечити ними близько 300 тисяч людей тільки в нашому районі.
Тому ми пропонуємо облаштовувати звичайні вуличні туалети. Це яма, яку можна облагородити, встановити септик або спеціальні ємності, зверху поставити невеликий будиночок.
Наскільки охайно люди цим користуватимуться, залежить від мешканців конкретного будинку чи ОСББ. Там може бути чисто, а може бути навпаки. Це стосується не лише Троєщини. Увесь лівий берег може зіткнутися з проблемами водопостачання.
На правому березі буде проблема з водою, на лівому – з опаленням. На правому березі потрібна значна підкачка води через особливості рельєфу. А на лівому, зокрема в нашому районі, є артезіанські свердловини. Є шанс забезпечити Троєщину водою хоча б частково.
Якщо ми спільно зможемо вплинути на водоканал, є шанс щось зробити.
– Чи підтримуєте ви зв’язок з іншими головами районних адміністрацій? Наскільки ситуація з підготовкою до зими відрізняється в різних районах столиці?
– Я спілкуюся з усіма головами районів. Є райони, у яких може не бути опалення через те, що не працюватимуть насоси для підкачування води в системах теплопостачання.
На правому березі ситуація з опаленням буде кращою. Там є приблизно 120 невеликих ТЕЦ, промислових об’єктів і великих підприємств, які можуть частково забезпечувати одне одного теплом та електроенергією.
На лівому березі таких об’єктів значно менше. Є дві великі ТЕЦ, і обидві пошкоджені. На правому березі приблизно 120 невеликих об’єктів, і вони вціліли.
– Чи підтримуєте ви особисте спілкування з Віталієм Кличком? Як він реагує на ваші звернення та пропозиції?
– Він говорить щось на кшталт: ''Усе не так однозначно, займіться цим''. Тобто робить вигляд, що дослухається. Коли отримує документи, є шанси, що щось зроблять. Але так не повинна працювати система.
Мер має працювати ефективніше, ніж голова району. У нього багато радників, департаментів, міжнародних зв’язків. Він має самостійно рухати процеси вперед.
Про укриття
– Чи достатньо в Деснянському районі укриттів? Наскільки вони доступні для маломобільних груп населення та придатні для використання? Наприклад, неподалік від мого будинку є укриття в приміщенні ЖЕКу на мінус третьому поверсі. Однак усередині є цвіль і пліснява. Чи безпечно перебувати в такому приміщенні?
– Це дуже хороше укриття. Фактично радянське сховище, розраховане на ядерний вибух. Вам пощастило, що воно є поруч. Я знаю це укриття. Там є різні кімнати, воно постійно просушується. Його вже багато разів подавали на ремонт.
Ремонт дуже дорогий – до 100 млн гривень. Зараз щодо цього укриття розробляють проєкт, який передбачає розриття території, відведення ґрунтових вод і гідроізоляцію.
Я раджу всім користуватися укриттями. За нашою статистикою, укриття заповнюються лише приблизно на 5%. Наприклад, приходжу до школи, де укриття розраховане на 2000 людей. Дивлюся журнал – під час масштабної атаки там перебували лише 50 людей.
Чи достатньо укриттів? Ні. Їх потрібно будувати більше. Вони мають бути професійними й подвійного призначення.
У нас ситуація на Лісовому масиві досить критична, тому що там така забудова, що підвалів у будинках фактично немає. Саме там найменше укриттів, тому ми спрямовуємо мобільні укриття насамперед туди.
Перше мобільне укриття встановили в грудні 2025 року. До останнього тижня воно було єдиним на весь Київ. І двічі люди Кличка намагалися його демонтувати, тому що воно було їм як більмо на оці.
Якби міська влада показала стратегію, пояснила, що робить і як будує укриття, було б зрозуміло. Я вже казав: зі 100 об’єктів добудовано чотири. Решта не будуються належним чином.
Але я раджу людям користуватися наявними укриттями. У Європі, наприклад у Польщі, Румунії, Угорщині чи Болгарії, немає такої кількості укриттів, як у нас.
Про безкоштовний транспорт
– Володимир Зеленський доручив розробити програму безкоштовного проїзду наземним громадським транспортом. Віталій Кличко у відповідь заявив, що автобуси є, але бракує водіїв. Як ви оцінюєте цю ситуацію?
– Спочатку хочу повернутися до швидкісного транспорту. ''Офіс Трансформації'' розробив для Києва концепцію великого транспортного кільця. Це альтернатива нинішній транспортній системі й заторам. https://media.transformation.org.ua/wp-content/uploads/2023/05/17151803/VTK_pres.pdf
Йдеться про мережу швидкісних трамваїв, тролейбусів та автобусів, яка охоплює весь Київ і може перевозити приблизно 1,5 млн людей.
Ми презентували її у 2021 році, передали міській владі та пояснили, як це можна реалізувати.
Головний мінус для нинішньої влади – цей проєкт у десятки разів дешевший за метро. Його будівництво коштує максимум 10 млн євро за кілометр. Для порівняння, київське метро будується приблизно за 151 млн доларів за кілометр.
Крім того, проєкт можна фінансувати міжнародними коштами, де є суворий аудит і перевірки.
Саме такий швидкісний трамвай міг би врятувати Троєщину від транспортного колапсу. Проєкт уже готовий, зрозуміло, що потрібно робити й як це реалізувати.
Щодо безкоштовного транспорту, то початкова ідея була дещо іншою. Коли почали бити по мостах, потрібно було організувати перевезення людей із лівого берега на правий, враховуючи, що метро не працює. Для цього потрібно було приблизно 300 автобусів, які курсували б між берегами й транспортними хабами.
Президент запитав, скільки коштуватиме така система. Йому відповіли, що приблизно 100 млн гривень на місяць. Тоді він запропонував зробити саме цей транспорт безкоштовним, щоб люди могли доїхати до хабів, перетнути Дніпро й продовжити рух.
Але цю ідею чомусь трансформували в безкоштовний транспорт для всіх киян.
Щодо слів Кличка про відсутність водіїв, то нагадаю: у нього є 300 тисяч працівників у 1600 комунальних підприємствах. Там точно є водії з відповідними категоріями.
Потрібно залучати цих людей, а також створювати нормальні умови для роботи жінок. Не змушувати їх працювати на старих автобусах, забезпечувати новим транспортом.
По-друге, потрібно облаштувати туалети на кінцевих зупинках. Їх просто немає. Для жінок це особливо важлива проблема.
До речі, у мене є звернення до всіх ухилянтів. Ви сидите вдома й говорите, що все погано. А я пропоную прийти працювати двірниками. У мене не вистачає 500 двірників, і кожен двірник може бути заброньований.
Приходьте, працюйте з п’ятої ранку до 12:00. Потім повертайтеся додому, працюйте в IT, пийте лате чи матчу на кокосовому молоці – робіть що завгодно. Але допоможіть своєму району.
Зарплата – 20-25 тисяч гривень, офіційне працевлаштування, бронювання. За бажання можна вже зараз допомагати Києву та країні й менше базікати.