Всього шість кримінальних проваджень відкрили правоохоронці щодо перешкоджання законній журналістській діяльності з початку повномасштабного вторгнення.
Причина невеликої кількості справ не в тому, що на Дніпропетровщині зросла повага до журналістської роботи і потенційні правопорушники стали свідомішими. Просто журналісти, в більшості випадків, за винятком кричущих порушень, перестали звертатися до правоохоронних органів: хтось – через розгубленість, а хтось – через зневіру у систему та законне покарання кривдників.
Статистика від Нацполіції: три проти шести
У відповіді на запит до облуправління Нацполіції в Дніпропетровській області, зазначається, що з 24 лютого 2022 року по 15 червня 2025 у провадженні перебувало три кримінальних провадження (з відкритих джерел, зокрема і Офісу генпрокурора, відомо про шість таких справ), відкритих за фактами перешкоджань законній професійній діяльності журналістів. Всі провадження внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Втім до суду вони так і не потрапили — їх закрили на підставі відсутності ознак складу злочину.
Гучні журналістські справи та причинно-наслідкові зв’язки
За даними з сайту та фейсбук-сторінки Офісу генпрокурора, сайту ІМІ та інших медіа, за період від початку повномасштабного вторгнення у Дніпропетровській області правоохоронці відкрили шість кримінальних проваджень за злочини проти журналістів, п'ять із них стосувалися погроз або насильства, ще одне – щодо перешкоджання професійній діяльності та викрадення чужого майна.
За словами Катерини Охотнік, головної редакторки сайту 056.ua, з початку повномасштабного вторгнення журналістки їх редакції стикалася із перешкоджанням професійній діяльності. Переважно це траплялося на початку великої війни, коли інформаційний простір був особливо напруженим і багато хто не розумів, як правильно взаємодіяти з медіа під час воєнного стану.
«Наприклад, наших журналісток не допускали на деякі офіційні заходи навіть за наявності редакційних посвідчень або забороняли зйомку у публічних місцях, посилаючись на секретність, яка не була виправданою», – пригадує Катерина Охотнік.
За її словами, вони не зверталися до поліції. Основна причина — небажання витрачати ресурс на довгу й малоефективну бюрократичну процедуру, що, зазвичай, не призводить до реального результату. Замість цього редакція намагалася вирішувати ситуації безпосередньо, комунікуючи з відповідальними особами, що, в більшості випадків, давало результат.
Після двох років повномасштабного вторгнення, коли всі вже знали правила гри, журналісти почали знову заявляти про свої права, особливо під час грубих порушень та перешкоджань в їхній професійній діяльності. Зокрема, 22 жовтня 2024 року, після того як дніпровського медійника Олександра Славного не пустили на сесію міської ради Дніпра, журналіст звернувся до поліції с заявою щодо перешкоджання його професійної діяльності.
«Поліція активізувалася. Я написав заяву, того ж дня мене допитали, дані внесли до ЄРДР за статтею «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» і дали витяг. Далі були слідчі дії, мене також викликали. У грудні 2024 року, наскільки мені відомо, співробітники поліції ще проводили слідчі дії. Відтоді – тиша. Можливо, вже й закрили справу, хоча такого повідомлення я не отримував», – розповів у коментарі Олександр Славний.
У відповіді на запит до облуправління Нацполіції в Дніпропетровській області, зазначається, що з 24 лютого 2022 року по 15 червня 2025 у провадженні перебувало три кримінальних провадження (з відкритих джерел, зокрема і Офісу генпрокурора, відомо про шість таких справ), відкритих за фактами перешкоджань законній професійній діяльності журналістів. Всі провадження внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Втім до суду вони так і не потрапили — їх закрили на підставі відсутності ознак складу злочину.
Подібна історія трапилася і з журналісткою дніпровського онлайн-видання Dnipro.media Валерією Токар. 19 лютого 2025 року медійницю також не пустили в сесійну залу на 63-тю сесію міськради, а відвели на засклений шумопоглинальний склопакетами балкон. З цього почалася довга історія інформаційних запитів та відповідей на них, яка закінчилася так само раптово, як і почалася.
«Взагалі той день був дуже дивним. Попереднього місяця наша журналістка безперешкодно була присутня на сесії в основній залі. Жодних інцидентів чи порушень з її боку не було. На наступну сесію наша редакція заздалегідь подала повторний запит на присутність. Проте цього разу журналістку не допустили до основної зали без пояснення причин. Представники міськради заздалегідь не виходили на зв’язок з редакцією, не попереджали про зміну формату присутності, не питали, чи будемо вести себе якось опозиційно або провокаційно. Просто поставили перед фактом. Журналістку відправили на балкон, призначений для громади та спостерігачів», – розповіла Ніка Єгорова, шеф-редакторка Dnipro.media.
Звертатися до поліції журналісти не бачили сенсу, бо не мали доказової бази перешкоджання професійної діяльності.
«Ймовірно, спрацювала наша недосвідченість — ми були розгублені, адже не мали жодного конфлікту з міськрадою, який міг би призвести до такої реакції. Навіть якби звернулися, нам не було б, чого надати: прізвище чоловіка, який не пустив журналістку, невідоме, він не представився, а журналістка не встигла взяти у нього контакт. Ми не знали, хто це — представник департаменту чи муніципальної варти. Свідків також не залишилося — усі розійшлися. Ми звернулися до ІМІ та «Детектора медіа», щоб ситуацію висвітлили публічно. А вже на наступну сесію інструктували журналістку дуже ретельно: просили фіксувати прізвища, одразу вмикати телефон, брати коментарі, знати, на які статті Кримінального кодексу посилатися, і в разі проблем — викликати поліцію. Нас пустили, хоч і не в основну залу, а на інший балкон без шумопоглинаючого скла. На цьому конфлікт, якого, в принципі, не було, був вичерпаний», – розповіла Ніка Єгорова.
Кривий Ріг: агресія та пряме перешкоджання роботі журналістів
13 лютого 2024 року, під час виконання професійних обов’язків, на оператора знімальної групи телеканалу «Рада» напав охоронець. Про це повідомив Офіс генерального прокурора. Знімальна група працювала над матеріалом про відсутність теплопостачання в кількох багатоповерхівках Кривого Рогу. Медійники разом з мешканцями будинків пішли до абонентського відділу АТ «Криворізька теплоцентраль». Невідома особа в одязі з написом «Охоронець», аби не пустити медійників у приміщення підприємства, декілька разів ударив оператора по руці та відеокамері.
Чоловіка затримали, йому висунули підозру за фактами перешкоджання журналістам та побиття оператора телеканалу «Рада». До рішення суду йому обрали запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Також 5 квітня 2024 року також у Кривому Розі правоохоронці розпочали досудове розслідування за фактом перешкоджання професійній журналістській діяльності. Тоді на одній із вулиць міста сталася дорожньо-транспортна пригода. Журналіст місцевого онлайн-видання почав фіксувати наслідки ДТП, коли водій, учасник аварії, вибив мобільний телефон з його рук. Навіть після того, як чоловік дізнався, що це медійник, він продовжив заважати та почав погрожувати медійникові. За цими фактами правоохоронці порушили справу за статтею «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів». Доля цієї справи залишається невідомою. Але, судячи з відповіді на інформаційний запит, справа була закрита за відсутності складу злочину.
Також 24 березня 2025 року у Кривому Розі невідомі напали на спеціального кореспондента онлайн-медіа “Свої. Кривий Ріг”. Журналіст разом з родиною були в магазині, коли до них підійшли двоє невідомих та почали погрожувати. Медійник вийшов з магазину, аби вже не при родині поговорити із незнайомцями, де вже і стався напад. Нападники зламали медійнику ніс та ребра, він отримав струс мозку. Подробиці нападу представниці Інституту масової інформації в Дніпропетровській області розповів Олексій Таймурзін, засновник меді «Свої. Кривий Ріг», а нині військовослужбовець Національної гвардії України. Він пов’язує напад на журналіста з його професійною діяльністю. Цю справу, скоріше за все, не пов’язували із професійною журналістською діяльністю, тож її стан наразі невідомий.
Звертатися чи не звертатися: думки медійників
Чому до повномасштабного вторгнення медійники активно зверталися до поліції, а після 24 лютого 2022 року роблять це тільки в крайньому випадку? Медійники називають дві причини – відсутність довіри до системи та відсутність згуртованості медіаспільноти у Дніпрі.
На думку дніпровського журналіста Олександра Славного, медійники не йдуть до поліції через безперспективність цих заяв. Інцидент недопуску медійника на сесію – не перший. Він звертався до поліції саме через перешкоджання його професійній діяльності.
"Насправді, поліція не дуже охоче відкриває провадження за 171-ю статтею. Адже це контрольна стаття і їх ганяє прокуратура. Тому намагаються внести дані за статтею “Самоправство”, – розповідає він.
Головна редакторка сайту 056.ua Катерина Охотнік вважає, що журналісти перестали масово звертатися до поліції, бо немає довіри до системи — більшість таких справ просто «гаснуть» без наслідків для порушників. Крім того, журналісти працюють у надзвичайно високому темпі, у постійному стресі, і просто не мають ні сил, ні часу на боротьбу з системною байдужістю.
“Також є страх нашкодити собі або своїй редакції ще більше — наприклад, у вигляді ще жорсткішого ставлення з боку місцевої влади або правоохоронців у майбутньому”, – розповіла редакторка.
На думку шеф-редакторки Dnipro.media Ніки Єгорової, журналісти рідко звертаються до поліції, в тому числі, через закритість місцевого медіасередовища та відсутність взаємної підтримки між колегами.
«Я думаю, так було не завжди. Раніше у Дніпрі існувало більше незалежних редакцій. І нині є журналісти, які знають свої права, публічні у своїй діяльності та здатні привернути увагу до порушень через соцмережі чи офіційні заяви», — говорить Ніка Єгорова.
Як приклад, шеф-редакторка наводить ситуацію з журналістом Олександром Славним, якого разом з активістами не пустили на сесію міськради минулого року, поліція оперативно зреагувала та прийняла заяву. Втім, вважає шеф-редакторка, відсутність згуртованої медіаспільноти в Дніпрі позначається на готовності журналістів захищати свої права.
«Коли немає впевненості, що тебе підтримають колеги чи інші медіа, — багато хто просто не реагує на тиск. Зараз я не впевнена, що у Дніпрі журналістська спільнота могла б згуртуватися навколо подібних ситуацій», — зазначає Ніка Єгорова.
Постійні проблеми з доступом до інформації, закритість органів місцевого самоврядування, безінформативні відповіді на запити, страх «впасти в немилість», прямі та опосередковані порушення професійних прав, грубість та насильство – це тільки частина того, з чим стикаються журналісти Дніпропетровщини у своїй роботі. До того довіра до самої системи з боку журналістів є дуже низькою. Тож, від початку повномасштабного вторгнення, в умовах постійного стресу, журналісти не мають бажання витрачати свої час та сили на те, що, у підсумку, не принесе жодних конкретних результатів.
Катерина Лисюк, регіональна представниця Інституту масової інформації в Дніпропетровській області.
Джерело: 056.ua
