Ревнощі між дітьми — це не щось дивне чи рідкісне. Особливо коли в родині з’являється новий малюк. Старша дитина раптом помічає, що весь той "світ любові", який крутився навколо неї, починає повільно, але впевнено зміщуватись до молодшого. І ось вона вже не "єдина і неповторна", а просто "старша". Як діяти батькам, щоб ця зміна не розірвала родинну гармонію?
Перегляньте, куди зникає ваш час
Чесно, скільки годин у день ви витрачаєте на прибирання, прання, готування? А скільки з них ви проводите на підлозі, граючись із конструктором разом зі старшою дитиною? Оце й воно. Якщо відверто — побут забирає більше сил, ніж дитячі сльози. А мати, яка втомлена до нестями, — це вже не джерело тепла, а, скоріше, нервова хмара над головою.
Можливо, варто трохи перерозподілити ресурси. Чоловік — на кухню (принаймні іноді), пральна машинка — на повну потужність, а вечеря — не з п’яти страв. Навіть якщо хтось допоможе просто вивісити білизну — вже легше. Бо дитина не потребує ідеально вимитої підлоги, їй потрібна ваша присутність. Фізична і емоційна.
Складіть режим, який підлаштовується під обох
Здається, неможливо поєднати графік немовляти з режимом п’ятирічки? Насправді можна, якщо діяти гнучко. Наприклад, коли малюк спить вдень — у цей час можна почитати зі старшою, пограти в настільні ігри чи навіть просто полежати поряд і поговорити. Просто — без гаджетів і поспіху.
І ще: не робіть із молодшого "власника графіка". Це часто поширена помилка — усе крутиться довкола того, хто спить по годинах. А старша дитина відчуває себе ніби тінь у власному домі. Навпаки — краще пристосувати молодшого до вже існуючих сімейних ритмів. Це можливо. Просто потрібно трохи терпіння — і бажання бачити обох дітей, а не лише того, хто зараз маленький і кричить голосніше.
Тактильність — не тільки для немовлят
Ми звикли, що немовля треба носити, колихати, цілувати сто разів на день. А старша вже, мовляв, "все розуміє" — їй достатньо "молодець" на ходу? Ні, не достатньо. Старша дитина може виглядати дорослішою, але всередині їй усе ще потрібно обійми. Ті самі, без пояснень, без приводу, без "ти ж велика вже".
І знаєте, якщо старша проситься до вас у ліжко — це не маніпуляція. Це крик про те, що їй бракує вас. Обіймайте обох. Одночасно. Навіть якщо складно фізично — емоційно це буде дуже цінно.
Говоріть з дитиною, як з рівною
Дуже часто ми щось вирішуємо за дитину — мовляв, вона мала, ще не зрозуміє. А потім дивуємось, чому вона ображається. Насправді навіть чотирирічна дитина здатна відчути, коли її думку не врахували. Тож розповідайте їй, чому малюк плаче, чому ви втомлені, чому не можете зараз погратися.
І просіть поради — це не жарт. Запитайте: "А як ти думаєш, що ще можна зробити, щоб малюку було спокійніше?" Це не про перекладання відповідальності. Це про залучення. Щоб старша дитина не почувалася зайвою. А навпаки — частиною цієї нової команди.
Подарунки мають бути на двох
Ну погодьтеся: якщо одному купили нового ведмедика, а іншому — "бо ти вже доросла" — нічого, то так ревнощі лише посилюються. Дітей важко переконати логікою. Але дуже легко — турботою. Не обов’язково купувати однакові речі. Можна й просто дрібничку: наліпки, маленьке тістечко, набір олівців. Головне — щоб було відчуття: я теж важлива.
І не забувайте попередити друзів і рідних. Бабусі й тітки часто йдуть з подарунком лише для новонародженого. А старша дитина потім мовчки спостерігає, як виносять "гостинці" мимо неї…
Не перекладайте турботу на старшого
Це дуже тонка грань. З одного боку — класно, коли старша дитина допомагає. Принесла серветку, заспівала пісеньку малюкові. Але як тільки ви починаєте ставити це "допомогу" як обов’язок — починається зворотний процес. Дитина втрачає відчуття, що вона просто дитина.
Тому не лишайте дітей наодинці надовго. Не змушуйте старшу "гледіти" за молодшою. Вона — не нянька. Вона — ваша дитина. Якщо сама проявляє ініціативу — похваліть, підтримайте, але не перетворюйте на правило.
Створіть час "тільки для вас"
Це, мабуть, одне з найважливіших. Не в масштабах "раз на місяць у цирк". А хоча б 15–20 хвилин на день, які належать тільки вам двом. Чай і печиво, обійми й книжка, спільне миття посуду з жартами — що завгодно, аби це було про вас. Про вашу зв’язок, вашу любов, яка не зникла й не зменшилась через появу ще однієї дитини.
Іноді — в ідеалі — можна навіть залишити малюка з кимось і піти зі старшою у кіно або просто прогулятись удвох. Це не "бонус". Це необхідність. І вона творить дива.
Якщо коротко, то найкраща профілактика ревнощів — це бачити, чути й відчувати кожну дитину. Навіть коли їх двоє, троє чи більше. Вони не конкурують за вашу любов. Вони просто хочуть знати, що місця вистачить усім.
Джерело: 5692.com.ua
