Нинішні позашляховики, на яких ми їздимо найрізноманітнішими дорогами і без таких, попри призначення машини, мають від народження гламурний вигляд. Але від прикрих дрібних ушкоджень гарна фарба та лак кузов не захищають. Проте, є кілька способів створити машині додатковий захист.
Про те, чим можна захистити фарбу і метал кузова позашляховика та пікапа, читайте в матеріалі РБК-Україна.
При підготовці статті були використані матеріали Autocentre та Offroad 4×4.
За містом – грунт, каміння, гілки, домкрат і буксирувальні троси, у місті – відсів, сіль, крига і неакуратні сусіди. Весь цей "асортимент" неприємностей завдає автомобілю-позашляховику дрібних і не дуже дрібних пошкоджень.
Які крім погіршення зовнішнього вигляду створюють перспективу корозії кузова і відтак його недалекого ремонту. На щастя, багаторічний досвід професійних підкорювачів бездоріжжя напрацював кілька ефективних варіантів захисту. Причому – з різним ступенем цінової доступності.
Плівка
Оклеїти машину – всю чи в найбільш вразливих зонах – плівкою найчастіше спадає на думку тому, хто з сумом роздивляється подряпані бампери, двері та пороги свого авто. Плівки є двох типів – вінілові і поліуретанові. Перші дешеві, але тонкі (від 0,08 мм) і створюють швидше символічний захист. Другі товстіші (0,20 – 0,36 мм) і завдяки еластичності краще лягають на опуклі поверхні, але доволі дорогі. Серед поліуретанових варіантів, певно, найбільш відомі плівки марки 3М, велика перевага яких у багатій кольоровій гамі, що вигідно при підборі захисту під колір машини.
Плюси плівок як таких у тому, що вони бувають як кольорові, так і прозорі, а значить, захист можна зробити практично невидимим. Мінуси у тому, що плівка пошкоджується після навіть легкого контакту з камінням чи, скажімо, товстою гілкою. Найчастіше заявлений строк служби – від трьох до п’яти років, але це за умови міської експлуатації.
Професійне покриття напиленням
Повна протилежність плівкам – напилення на кузов полімерного покриття, яке нагадує шар товстого пластику. Він надійно захищає навіть від необережних ударів металевими предметами, не говорячи вже про гілки та камінчики на трасі. Найкращі покриття типу американських Line-X та французького Paxcon вважаються пожиттєвими, тобто служать стільки, скільки сам автомобіль.
Вкривати подібними засобами можна і зовнішню поверхню машини, і її днище і навіть деталі підвіски, благо технологія напилення це дозволяє. Також плюс у тому, що якісні професійні покриття (на відміну від згаданих нижче дешевих) ) після нанесенні швидко висихають і автомобілем можна користуватись. З мінусів – доволі складний процес нанесення, який потребує витрат на обладнання, тому цей варіант один з найдорожчих.
Покриття вручну
Це так би мовити, проміжний варіант, полегшена версія попереднього способу. Не вдаючись до глибин хімії скажемо, що це синтетичні препарати, які можна нанести на кузов у тому числі і вручну. Наприклад, до цієї групи можна віднести так званий гравітекс, а також більш сучасну розробку – поліуретанову полімочевину.
Перевага цих засобів – у більшій доступності, мінуси – у суттєво меншій довговічності. Адже вони надійно служать від року до трьох-чотирьох, а потім – в залежності від якості конкретного препарату і умов експлуатації.
Коротко
Звісно, тип додаткового захисту залежить від фінансових можливостей власника, а також – від його планів відносно майбутнього машини. Якщо у перспективі мається на увазі її продаж за гідну ціну, певно, є сенс витратитись на максимально якісне покриття. Щоб продавати автомобіль разом з ним, а не з залишками дешевого захисту, який втратив товарний вигляд і служитиме свідченням колишніх пригод автомобіля.
Ну а якщо потрібно захистити позашляховик буквально на один сезон чи на одну поїздку в Карпати, то можна обійтися найдешевшим варіантом. Зважте тільки на те, що, наприклад, найдешевші плівки потребують певних зусиль не тільки для наклеювання, а й для видалення з кузова, коли вони стануть непотрібними.
Нагадаємо, нещодавно РБК-Україна розповідало про п’ять найцікавіших електромобілів з Китаю.
