Війна триває вже третій рік, і багато військових просто не витримують. Дезертирство стало серйозною проблемою. Точних цифр ніхто не розголошує — це військова таємниця, але навіть офіційні особи визнають, що таких випадків багато. Причина? Втома. Люди воюють без довгих відпочинків, і це дається взнаки. Про це пише британське видання The Guardian. Бригада, що "розчинилася" у ФранціїОдин із гучних випадків — ситуація з 155-ю окремою механізованою бригадою. Під час навчань у Франції зникли одразу 56 бійців. Їх просто немає. Крім того, сотні військових рахуються як зниклі безвісти. Через це почалося масштабне розслідування. Командира підрозділу Дмитра Рюмшина вже заарештували. Йому загрожує до 10 років ув’язнення за те, що не доповів про самовільні прогули. Солдати виснажені, піхота закінчуєтьсяАвтори статті наголошують: ситуація стає критичною. Україна відчуває гостру нестачу солдатів, особливо піхотинців. Через це росіянам легше просуватися на сході. Крім того, є ще одна проблема: створені з нуля бригади не показують належного рівня боєздатності. Саме тому президент Володимир Зеленський вирішив змінити підхід: тепер новобранців відразу відправляють до досвідчених підрозділів, щоб вони швидше адаптувалися. "Я зрозумів, що я ніхто" — історія дезертираЖурналісти наводять історію Віктора (ім’я змінено), який одним із перших записався добровольцем. Він захищав Київ, воював на передовій. Навесні 2023 року його підрозділ тримав позиції біля Авдіївки. Я приїхав з величезною мотивацією, був готовий навіть загинути, якщо буде потрібно, — згадує він. Але реальність виявилася жорстокою. Бої були пекельними. Росіяни просто стирали наші позиції з лиця землі, — розповів він.Віктора шокувало, що командири віддавали накази, які неможливо виконати. В одному з боїв його завалило уламками. Отримав серйозні травми, але після уколів знеболювального його відправили назад у бій. Тоді я зрозумів: я ніхто. Просто цифра, — зізнається боєць. У травні 2023 року він вирішив піти з частини, щоб отримати лікування. Повернувся? Ні. Його записали у дезертири. Як живуть дезертириХтось із тих, хто залишив фронт, намагається жити тихо, не привертати увагу. Інші ж працюють відкрито. Наприклад, Віктор знову з’явився у своїй бригаді в серпні 2023 року. Але ніяких санкцій не було — він навіть не перебував у розшуку. Тепер він ремонтує військову техніку на заході України. Люди втомилися. Спочатку солдатів обіймали на вулицях. А тепер бояться, що самих заберуть на фронт, — каже він. Брак живої сили відчувається дуже гостро. У лютому 2023 року Віктор отримав 10 днів відпочинку, але вже за добу його відкликали назад через новий наступ на Авдіївку. Того разу з його підрозділу вижили одиниці. Один хлопець втратив руку, інший — ногу. У всіх були поранення. Ніхто не залишився цілим, — згадує боєць. Що буде даліThe Guardian не дає однозначної відповіді. Але зрозуміло одне: ситуація непроста. Україна намагається вирішити проблему нестачі військових, але люди на передовій виснажені. І якщо не буде змін, дезертирство лише зростатиме.

Джерело: 5692.com.ua

У той час, як реальний мирний процес ще навіть не почався, кожна зі сторін намагається зайняти вигідну позицію. Команда Дональда Трампа, уже зараз намагається перекинути відповідальність за післявоєнні гарантії безпеки України на європейські країни. Але чи вийде у США залишитися просто нейтральним спостерігачем у цій ситуації? Колишній аналітик НАТО Міхаель Рюле вважає, що ні. У своїй статті для Welt він пояснює, чому Вашингтону доведеться втрутитися більш активно. Що пропонує ТрампТрампові соратники вже окреслили, як вони бачать сценарій припинення війни. І якщо коротко — вони пропонують просто заморозити ситуацію. Лінія фронту залишається такою, як є, а для спостереження за перемир’ям вводяться миротворці. Але тут одразу питання: хто саме буде стежити за виконанням цього всього? Рюле зробив підрахунки: для того, щоб реально контролювати 1200 кілометрів розмежування, треба мінімум 50 тисяч військових. А з урахуванням ротації — усі 150 тисяч. Де взяти стільки людей? Хто контролюватиме ситуаціюА тепер найцікавіше. Миротворці, звісно, можуть бути різні, але якщо говорити про класичні місії ООН, то тут великий нюанс. Традиційно це солдати з країн, далеких від конфлікту — наприклад, Бангладеш або Пакистан. Вони ж не будуть реально втручатися у ситуацію, правда? Їхня роль — просто стояти й спостерігати, але чи спрацює це у випадку України? Рюле вважає, що ні. В разі загострення такі миротворці навряд чи протистоятимуть російським чи українським військовим. Отже, якщо справді хочуть якоїсь стабільності, треба залучати солдатів із Західних країн. Чи спрацює стратегія ВашингтонаВиходить так, що США хочуть залишитися "чесним посередником", переклавши всю військову відповідальність на Європу. Але це виглядає надто ідеалістично. Чи реально уявити, що європейці самі, без чіткої підтримки Вашингтона, погодяться брати на себе такий тягар? Навряд. Чи готовий Захід до реальних дійТа навіть якщо Штати підключаться, проблема не тільки у військовому контингенті. Фінансування. Подібна місія вимагатиме колосальних грошей, а Захід далеко не в захваті від ідеї викидати ще більше ресурсів на війну, яка, здається, затягується надовго. А що ж УкраїнаКиїв теж не буде мовчки слухати, що йому пропонують. Після історії з Будапештським меморандумом, який так і залишився набором паперових обіцянок, вірити в розмиті гарантії вже ніхто не стане. Україна вимагатиме конкретики — і правильно зробить. Підсумок такий: хочеться комусь чи ні, а якщо Захід дійсно хоче завершення війни, то доведеться діяти разом. Бо зараз США та Європа, схоже, схиляються до думки, що продовження війни їм менш затратне, ніж її припинення. Але чи так буде завжди? Це вже питання часу.

Джерело: 5692.com.ua