От уявіть: ваш друг ніби живе звичайним життям, ходить на роботу, зустрічається з людьми, навіть може сміятися у компанії. Але всередині — суцільна порожнеча, втома, відчуття, що все безглуздо. Це може бути не просто поганий настрій, а високофункціональна депресія, або дистимія.
Що це таке? Це коли людина зовні виглядає нормальною, робить все, що треба, але при цьому бореться зі своїм станом щодня. Так само, як і при клінічній депресії, тут є серйозні наслідки, просто вони не так помітні.
Як відрізнити дистимію від клінічної депресіїЯкщо коротко: вони схожі. Симптоми ті ж самі:
проблеми з апетитом (або нічого не хочеться, або з’їдаєш усе, що бачиш),постійна втома, навіть якщо тільки прокинувся,тривожність,низька самооцінка,відчуття безнадійності,проблеми зі сном (або зовсім не спиться, або спиш по 12 годин і все одно нема сил),байдужість до того, що раніше приносило радість,складність концентруватися навіть на простих речах.Різниця лише у тривалості: клінічну депресію лікар може діагностувати за кілька тижнів, а от дистимія може тривати роками, поки її нарешті не визнають як розлад.
Якщо ваш друг чи подруга з цим зіткнулися, ваша підтримка може стати для них справжнім рятувальним колом.
Що можна зробитиДізнайтеся більше про цю проблемуЯкщо ви хочете допомогти, спершу варто зрозуміти, що це взагалі таке. Читайте, слухайте, розпитуйте спеціалістів. Головне — не думати, що депресія це просто “сумно і ліньки”. Це серйозна штука.
Просто слухайтеЧасто у нас є бажання одразу все виправити: “Та не парся!”, “Ти просто утомився!”. Але людині з депресією це не допоможе. Іноді найкраще, що ви можете зробити, — просто бути поруч і дати виговоритися. Без порад, без “я знаю, що тобі треба”. Просто слухати.
Пропонуйте конкретну допомогу”Якщо що — звертайся” звучить класно, але рідко працює. Людині в депресії складно навіть попросити про щось. Краще запропонуйте щось конкретне: “Я можу прийти і допомогти тобі з хатніми справами!”, “Давай разом підемо до лікаря”. Такі речі значно простіше прийняти.
Запрошуйте, але не змушуйтеЛюди з дистимією часто уникають соціальних контактів — не тому, що не хочуть, а тому що не мають сил. Тому варто запрошувати їх на щось приємне, але без тиску. Наприклад, замість гучної вечірки — спокійна прогулянка чи похід у кіно.
Говоріть правильні слова”Чого ти такий сумний?”, “Та у тебе ж все добре!” — ні, так не треба. Натомість краще запитати: “Як ти себе почуваєш?”, “Що я можу зробити для тебе?”. Людині важливо знати, що її почуття не заперечують і не знецінюють.
Не ігноруйте емоціїЯкщо друг чи подруга каже, що їм погано, — не відмахуйтесь. Визнання їхнього болю — це перший крок до того, щоб їм стало легше.
Проявляйте турботу, але без нав’язливостіІноді маленькі жести значать більше, ніж слова. Приготувати улюблену їжу, допомогти розібратися з домашніми справами, просто побути поряд. Головне — не змушувати приймати допомогу, а просто показувати, що ви поруч.
Вірте у свого другаНа шляху до одужання бувають злети і падіння. Навіть якщо здається, що нічого не змінюється — ваша віра і підтримка можуть дати людині сили продовжувати боротьбу.
Не сприймайте все на свій рахунокДепресія змушує людей закриватися, інколи навіть бути різкими. Якщо друг не відповідає на повідомлення чи відмовляється від зустрічі, це не означає, що він вас не цінує. Просто зараз йому важко.
Запропонуйте професійну допомогуЯк би ми не хотіли допомогти, іноді потрібен лікар. Запитайте, чи друг/подруга думали про терапію, чи пробували звертатися до спеціаліста. Якщо ні, допоможіть знайти когось хорошого. Інколи навіть цей крок важко зробити самостійно.
Високофункціональна депресія — підступна річ, бо її часто не помічають навіть близькі. Але це не просто тимчасова втома чи “період у житті”. Якщо ви бачите, що ваш друг уже давно не схожий на себе, підтримайте його. Іноді навіть просте “Я тут, якщо треба” може стати тим, що врятує людину від найгіршого.

Джерело: 5692.com.ua