Якщо у вас вдома росте маленький упертюх, то ви точно знаєте, як це — витрачати купу нервів на кожну дрібницю. Він не хоче їсти кашу, бо “ложка не та”, не вдягає шапку, бо “сьогодні не зима”, і впевнений, що він сам знає, що робити краще за вас. Деколи хочеться просто здатися. Але, знаєте що? Вчені кажуть, що вперті діти мають більше шансів досягти успіху в майбутньому!
Чому впертість — це не вада, а перевагаВиявляється, ті самі якості, які зараз доводять батьків до сказу, у дорослому житті стають ключем до успіху. Наполегливість, здатність відстоювати свої бажання, готовність сперечатися й не здаватися після першої невдачі — усе це допомагає досягати цілей.
Дитина, яка зараз б’ється за право самостійно зав’язувати шнурки, у майбутньому буде так само завзято боротися за підвищення на роботі чи власний бізнес. Упертість, доповнена цілеспрямованістю, — це та риса, яка допомагає не зійти з дистанції, навіть коли всі обставини проти.
Як поводитися з упертюхомЗрозуміло, що “майбутній лідер” у реальності часто виглядає як дитина, яка ниє і сперечається з будь-якого приводу. Але замість того, щоб ламати його характер, краще навчитися направляти впертість у правильне русло.
Ось кілька порад:
Діти впираються сильніше, коли їх не чують. Спробуйте не просто наказувати, а пояснювати, чому щось важливо. Наприклад, замість “Вдягай куртку!” скажіть: “На вулиці холодно, а я хочу, щоб ти не захворів”.Не змушуйте поступатися через силу. Якщо ви будете ламати дитину, вона або стане ще впертішою, або навчиться підкорятися всім без розбору, а це теж не найкращий варіант.Давайте вибір. Замість “Одягайся швидко!” краще сказати: “Хочеш вийти у двір чи піти в парк?”. Так дитина відчує контроль над ситуацією, але водночас зробить те, що потрібно.Хваліть за наполегливість у правильних речах. Якщо дитина щось самостійно зробила, навіть після кількох спроб, підкресліть це: “Ти молодець, що не здався!”. Це допоможе їй зрозуміти, що впертість — це не просто “протест”, а цінна риса, якщо використовувати її правильно.Чого робити не вартоЄ речі, які тільки загострюють ситуацію. Ось головні помилки, яких варто уникати:
Не перетворюйте все на боротьбу за владу. Дитина — не солдат, який має підкорятися беззаперечно.Не пригнічуйте її характер. Якщо завжди вимагати слухняності, в майбутньому вона може боятися проявляти ініціативу.Не ігноруйте її почуття. Якщо вона засмучена, злиться чи плаче, варто назвати її емоції: “Я розумію, що тобі зараз не подобається це рішення”. Так вона навчиться розбиратися у своїх почуттях, а не просто кричати “ні!” без пояснень.І головне — пам’ятайте, що ваша дитина не спеціально вас доводить. Вона просто вчиться розуміти цей світ, шукати своє місце в ньому і випробовує межі дозволеного. І якщо направити її характер у правильне русло, то з маленького впертюха виросте цілеспрямована, незалежна і сильна людина.

Джерело: 5692.com.ua

Війна триває вже третій рік, і багато військових просто не витримують. Дезертирство стало серйозною проблемою. Точних цифр ніхто не розголошує — це військова таємниця, але навіть офіційні особи визнають, що таких випадків багато. Причина? Втома. Люди воюють без довгих відпочинків, і це дається взнаки. Про це пише британське видання The Guardian.
Бригада, що “розчинилася” у ФранціїОдин із гучних випадків — ситуація з 155-ю окремою механізованою бригадою. Під час навчань у Франції зникли одразу 56 бійців. Їх просто немає. Крім того, сотні військових рахуються як зниклі безвісти.
Через це почалося масштабне розслідування. Командира підрозділу Дмитра Рюмшина вже заарештували. Йому загрожує до 10 років ув’язнення за те, що не доповів про самовільні прогули.
Солдати виснажені, піхота закінчуєтьсяАвтори статті наголошують: ситуація стає критичною. Україна відчуває гостру нестачу солдатів, особливо піхотинців. Через це росіянам легше просуватися на сході.
Крім того, є ще одна проблема: створені з нуля бригади не показують належного рівня боєздатності. Саме тому президент Володимир Зеленський вирішив змінити підхід: тепер новобранців відразу відправляють до досвідчених підрозділів, щоб вони швидше адаптувалися.
“Я зрозумів, що я ніхто” — історія дезертираЖурналісти наводять історію Віктора (ім’я змінено), який одним із перших записався добровольцем. Він захищав Київ, воював на передовій. Навесні 2023 року його підрозділ тримав позиції біля Авдіївки.
Я приїхав з величезною мотивацією, був готовий навіть загинути, якщо буде потрібно, — згадує він.
Але реальність виявилася жорстокою. Бої були пекельними.
Росіяни просто стирали наші позиції з лиця землі, — розповів він.Віктора шокувало, що командири віддавали накази, які неможливо виконати. В одному з боїв його завалило уламками. Отримав серйозні травми, але після уколів знеболювального його відправили назад у бій.
Тоді я зрозумів: я ніхто. Просто цифра, — зізнається боєць.
У травні 2023 року він вирішив піти з частини, щоб отримати лікування. Повернувся? Ні. Його записали у дезертири.
Як живуть дезертириХтось із тих, хто залишив фронт, намагається жити тихо, не привертати увагу. Інші ж працюють відкрито.
Наприклад, Віктор знову з’явився у своїй бригаді в серпні 2023 року. Але ніяких санкцій не було — він навіть не перебував у розшуку. Тепер він ремонтує військову техніку на заході України.
Люди втомилися. Спочатку солдатів обіймали на вулицях. А тепер бояться, що самих заберуть на фронт, — каже він.
Брак живої сили відчувається дуже гостро. У лютому 2023 року Віктор отримав 10 днів відпочинку, але вже за добу його відкликали назад через новий наступ на Авдіївку. Того разу з його підрозділу вижили одиниці.
Один хлопець втратив руку, інший — ногу. У всіх були поранення. Ніхто не залишився цілим, — згадує боєць.
Що буде даліThe Guardian не дає однозначної відповіді. Але зрозуміло одне: ситуація непроста. Україна намагається вирішити проблему нестачі військових, але люди на передовій виснажені.
І якщо не буде змін, дезертирство лише зростатиме.

Джерело: 5692.com.ua