Ми часто шукаємо тепла й розуміння в дружбі чи стосунках. Інтуїтивно хочеться довіритись, впустити людину ближче, бо ж здається, що вона — "своя". Але не всі, хто усміхається, бажають нам добра. Іноді, за милим обличчям ховається холодна байдужість або навіть отруйна маніпуляція. Річ у тім, що токсичні люди рідко вриваються в життя з барабанами — вони приходять тихо, а шкодять глибоко.
З початком теплої пори року ми, самі того не помічаючи, починаємо готувати домівку до літа: витягаємо легкі ковдри, переставляємо меблі ближче до вікон, витираємо пил із підвіконь. І от саме тоді згадуємо про москітну сітку. Та сама рятівниця від комарів, мошок і пилу. Але… якщо вона вся в сірому шарі пилюки, то яка вже з неї користь? Тому чистка москітної сітки — це не просто побутова дрібниця. Це перший крок до комфортного літа. І саме зараз — час її освіжити.
Ці два дні — 14 та 15 травня — проходять під впливом 18-го місячного дня, який, між іншим, триватиме аж дві доби. І хоч звучить це трохи таємничо, але суть доволі проста: це період, коли ми часто відмовляємось від власних переконань, принципів чи бажань. Що найгірше — робимо це не з доброї волі, а під тиском ззовні. Інколи — через чиюсь харизму, інколи — через страх чи слабкість. І хоч спочатку здається, що це дрібниці, потім може накотити справжнє каяття.
У Камʼянському міський голова провів особистий прийом громадян. Мешканці міста зверталися з широкого кола питань, серед яких — питання житлово-комунального господарства, благоустрою прибудинкових територій, транспорту, обрізки дерев тощо.
10 та 11 травня у львівській «Боско-Арені» відбувся чемпіонат України з черлідингу серед учнів та студентів.
У змаганнях взяли участь понад 2000 спортсменів із 56 клубів, які представляли 16 областей України та місто Київ. Боротьба точилася за медалі в усіх видах програми.
У часи, коли ціни в магазині змінюються швидше, ніж погода у квітні, усе більше людей повертаються до того, що перевірене роками — домашнє господарство. І кури — це не просто пір’я і кудкудакання на подвір’ї. Це стабільне джерело білка, а ще й частина родинного бюджету, яку можна контролювати власноруч. Але рано чи пізно кожен, у кого на обійсті десяток чи більше курей, замислюється: "А хто з них дійсно несе, а хто просто так зерно переводить?"
Сумка — це не просто аксесуар, у який можна вкинути телефон і ключі. Для багатьох жінок вона стає своєрідним талісманом, символом впевненості, стилю й навіть особистої енергії. У ній — і наша організованість, і наш характер, і, здається, трохи нашого щоденного щастя. Тому й підходити до вибору сумки треба не поспішаючи — ніби шукаєш не річ, а супутницю на кожен день.
Якщо запитати різних людей, яка мова найскладніша у світі, то почуємо дуже різні відповіді. Хтось скаже — арабська. Інші — мандаринська. А деякі згадають і українську. Та й російську згадують часто. Словом, є над чим подумати.
Є дні, коли не варто гнатися за результатами, поспішати, доводити щось іншим чи самому собі. 13 травня — саме такий. День, коли варто послухати тишу всередині себе, навіть якщо навколо — гамір. Інтуїція сьогодні говорить голосно, головне — не перебити її метушнею.
Зараз нікого не здивуєш тим, що хтось носить одяг "з других рук". Комусь просто шкода викидати, бо ще добротна річ, а хтось економить — не до шопінгу зараз. Але от що цікаво: саме з чужим одягом пов’язано чимало прикмет, до яких наші бабусі ставились дуже серйозно. Давай розберемось, чого остерігались предки — і чому іноді й нам варто насторожитись.
Зараз матюки чути звідусіль. У транспорті, на дитячому майданчику, в черзі до каси — куди не глянь, всюди лунає лайка. І неважливо, хто поруч — літня бабуся, школяр чи молодий тато. Мат — як фон нашого життя. Тож не дивно, що й діти починають повторювати почуте. Але чи можна їх якось від цього "заразного" явища відучити?
Ви коли-небудь замислювались, що пральна машина — це не просто штука, яка крутить білизну, а ще й така собі маленька система з купою деталей, що потребують догляду? От уявіть: вона щодня має справу з брудом, ворсом, клаптиками тканини… А куди все це дівається? Правильно — у фільтр. Той самий, про який ми згадуємо раз на рік, якщо пощастить. А дарма.