У Кам'янському провели чергову 67-му сесію міської ради, до порядку денного якої увійшли 212 питань, що стосувалися різних сфер життєдіяльності громади.
Як розповів міський голова Андрій Білоусов, під час сесії:
Погодили укладання Меморандуму про долучення до експериментального проєкту щодо створення та впровадження цифрової інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Єдина платформа житлово-комунальних послуг”. Проєкт запроваджується Кабінетом Міністрів України та передбачає створення електронної платформи у сфері надання житлово-комунальних послуг.Внесли зміни до переліку адміністративних послуг, які надає Центр надання адміністративних послуг Кам’янського. Зокрема, до переліку додали нову послугу – “Виплата щорічної соціальної матеріальної допомоги членам сімей осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”.Внесли зміни до Програми розвитку цивільного захисту та забезпечення пожежної безпеки, запобігання надзвичайних ситуацій на території Кам’янської міської територіальної громади на 2024–2026 роки, якими передбачено будівництво захисних споруд в Ліцеї №7 та №13, а також виділення кошів на придбання дизпалива для генераторів.Внесли зміни до Програми підтримки об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів та обслуговуючих кооперативів громади, які передбачають виділення коштів для подальшої реалізації заходів програми.Надали згоду на передачу військовим частинам майна з комунальної власності громади.Також внесли зміни до низки інших міських програм та розглянуто земельні питання. Дякую депутатському корпусу за плідну роботу! – додав Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Останнім часом у Курській області зникли з поля бою підрозділи північнокорейських військових. Що відбувається і куди поділися ці солдати? Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко вважає, що їх просто відвели в тил, але не для повернення додому, а для перегрупування.
Не відступили, а перегрупувалисяЦе звичайна тактика. Ті, хто вижив у боях, зараз, скоріше за все, передають свій досвід іншим – тим, кого щойно кинули в м’ясорубку війни. Потім ветерани, які вже побачили реальні бої, можуть повернутися в КНДР, щоб навчати нові партії солдатів. А ті, кого зараз готують у тилу Росії, найближчим часом знову опиняться на передовій, – пояснює Тимочко.
За його словами, сподіватися, що ці підрозділи повністю зникнуть із фронту, не варто. Навпаки, можна очікувати, що КНДР лише нарощуватиме свою присутність.
Росія не просто взяла солдатів із Північної Кореї для оборони. Це спроба створити ще одну дисципліновану армію з жорсткими порядками і бойовим досвідом. Москва та Пхеньян домовилися про взаємну підтримку, і нових військових цілком можуть відправити на передову найближчим часом, – зазначає Тимочко.
Що відомо про їхні втратиЦікаво, що за даними головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, чисельність північнокорейських військових у Росії за три місяці боїв скоротилася вдвічі. А от західні джерела, зокрема New York Times, повідомляють, що їх узагалі не бачили на фронті останні два тижні.
Тож поки що залишається відкритим питання: це тимчасовий відхід чи підготовка до нової хвилі мобілізації з КНДР.

Джерело: 5692.com.ua

Схоже, що на Закарпатті скоро працюватимуть перші трудові мігранти з-за кордону. І не просто окремі люди, а ціла група. Одне з меблевих підприємств у Тячеві відчуває нестачу робочих рук, тож вирішили запросити 160 працівників із Бангладеш.
40 із них вже майже на місці. І, судячи з усього, це тільки початок. Якщо ситуація з кадрами не покращиться, українські підприємства можуть почати активно запрошувати іноземних робітників. Мова йде навіть не про сотні, а про мільйони людей, які могли б заповнити вакансії по всій країні.
Чому не вистачає працівниківНестача людей у Тячеві – це не випадковість. Ще минулого літа мер міста Іван Ковач говорив, що на виробництвах працювати нікому. Одні – на фронті. Інші – ховаються від мобілізації. Хтось просто виїхав за кордон.
Очільник області Мирослав Білецький додає: навіть внутрішні переселенці не закривають дефіцит робочої сили, бо багато з них – люди непрацездатного віку.
За оцінками, з Закарпаття за три роки війни виїхало близько 300 тисяч людей. Натомість приїхало 350 тисяч переселенців. Здавалося б, баланс є. Але є нюанс – виїхали переважно працездатні чоловіки, а приїхали жінки, діти та літні люди.
Запрошувати мігрантів дорого, але варіантів небагатоПідприємства, які планують наймати працівників з-за кордону, зіштовхуються з купою витрат.
Щоб офіційно влаштувати іноземця, їм треба буде:
отримати дозвіл на працевлаштування (15–24 тис. грн на рік)оплатити приїзднадати житло та харчуваннязабезпечити мінімальну зарплату – 500 доларів на місяцьЗвучить дорого, але іншого виходу немає. Українських працівників просто бракує.
Скільки ще людей знадобитьсяЗа підрахунками Мінекономіки, щоб підняти економіку, Україні потрібно 4,5 мільйона нових працівників. А міжнародні організації говорять про ще більшу цифру – понад 8 мільйонів.
Щоб просто підтримувати населення на нинішньому рівні, Україні потрібно щороку залучати мінімум 300 тисяч нових мешканців. А якщо врахувати, що за кордоном зараз перебуває від 5 до 7 мільйонів українців, то ця проблема стає ще серйознішою.
Звідки чекати робітниківОчевидно, що основні потоки трудових мігрантів йтимуть із країн, де рівень життя нижчий, ніж у нас. Експерти прогнозують, що це будуть:
ПакистанБангладешТуреччинаМожливо, приїдуть і працівники з Європи, якщо отримають вигідні контракти, наприклад, на відновлення зруйнованої інфраструктури. Але є проблема: у нас зарплати значно нижчі, ніж у тій же Польщі чи Німеччині.
Скажімо, мінімалка в Україні – 8 тисяч гривень. У Польщі – 47 тисяч. У Німеччині – понад 100 тисяч. Де шукати людей, якщо вони можуть заробити в рази більше десь ще?
Чи зможемо ми конкуруватиНасправді конкуренція за робітників – це вже глобальне явище. Наприклад, Узбекистан кілька років працює над тим, щоб відправляти молодь на роботу в Німеччину. Там для цього діють спеціальні програми з вивчення мови та навчання.
А в Україні поки що навіть немає чіткої політики щодо трудових мігрантів.
Що робити даліЩоб не програти цю битву за робочі руки, нам потрібно відповісти на три важливі питання:
Як повернути українців додому?Як зменшити відтік кадрів після війни?Як залучити талановитих людей з інших країн?Без цього відновлення економіки буде дуже складним. І, можливо, в майбутньому нам доведеться будувати Україну не лише українцями, а й тими, хто захоче приїхати сюди працювати.

Джерело: 5692.com.ua

У Дніпрі 48-річний чоловік відкрив вогонь по автомобілю 30-річного знайомого. Інцидент стався 30 січня в Соборному районі міста. Про це повідомили в ГУ Нацполіції Дніпропетровської області.
За даними правоохоронців, причиною нападу стала давня образа між фігурантом та потерпілим. На вулиці Мандриківській зловмисник кілька разів вистрілив із пістолета в бік автівки знайомого. На щастя, кулі не зачепили чоловіка, проте автомобіль зазнав пошкоджень. Після стрілянини нападник зник із місця злочину.
Оперативники кримінальної поліції швидко встановили маршрут руху злочинця та затримали його. Під час обшуку у підозрюваного вилучили пістолет ПМ та набої до нього. Також на місці події знайшли стріляні гільзи.
Сьогодні, 31 січня, слідчі повідомили чоловіку про підозру за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України — замах на умисне вбивство.

Джерело: 5692.com.ua

Останнім часом викладачі все частіше говорять про те, що студенти недостатньо зосереджені на навчанні. За результатами дослідження, яке провела Державна служба якості освіти, третина педагогів вважає, що студенти не приділяють навчанню достатньо часу.
Хто насправді не має часуАле тут цікаво: аж 90% викладачів упевнені, що часу на навчання у студентів більш ніж достатньо. А от самі студенти думають інакше. Майже 30% скаржаться, що просто не встигають виконувати всі завдання. Виходить, хтось когось не розуміє.
Розрив у сприйняттіЦя ситуація тягнеться вже кілька років. Викладачі вважають, що студенти просто не вміють планувати свій час, а студенти — що на них навалюють забагато роботи. У підсумку кожен залишається при своїй думці.
Чи є підтримкаЩо стосується підтримки, то тут теж не все однозначно. Половина студентів вважає, що отримують достатньо допомоги від закладу освіти, а ось серед викладачів оптимізму більше — понад 90% переконані, що підтримки вистачає всім.
То хто ж правийОтже, ми маємо класичний випадок, коли дві сторони дивляться на одну ситуацію зовсім по-різному. Чи є тут правильна відповідь? Можливо, десь посередині. Але поки що кожен залишається у своєму таборі — викладачі впевнені, що студенти лінуються, а студенти думають, що викладачі просто не розуміють їхніх реалій. І, здається, поки ніхто не готовий поступитися.

Джерело: 5692.com.ua