13 квітня 2025 року вранці на вулиці Писаржевського, що в Соборному районі міста Дніпро, сталася пожежа в одній із квартир двоповерхового багатоквартирного будинку. Про це повідомили в ГУ ДСНС області. Сигнал про займання надійшов до Служби порятунку 101 о 07:10. За попередньою інформацією, вогонь охопив речі домашнього вжитку на площі 8 квадратних метрів у квартирі, розташованій на другому поверсі будівлі. На місце події оперативно прибули рятувальники. Загалом до ліквідації пожежі залучили 8 фахівців ДСНС та 2 одиниці спеціальної техніки. Завдяки швидким та злагодженим діям рятувальників, пожежу вдалося повністю ліквідувати вже о 07:54. На щастя, обійшлося без жертв і постраждалих.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, що від стресу й тривоги просто немає порятунку. Все звалюється одночасно — дедлайни, родинні турботи, думки в голові крутяться, як вентилятор на повну потужність. Але, що цікаво, саме ці стани не завжди є ворогами. Іноді — це наші внутрішні вчителі. Просто ми про це рідко замислюємося. Життя під тиском: від кави до кризБільшість із нас знайомі з відчуттям, коли вже зранку серце б’ється швидше, ніж хотілося б — через роботу, нескінченні повідомлення, чи побутову метушню. Стрес ніби прокидається разом із нами. І, чесно кажучи, ми часто ігноруємо його доти, доки він не починає буквально душити — і тоді вже без фахівця не обійтись. Коли ми на межі — не завжди це поганоПсихологиня Ліза Дамур, яка виступала на з’їзді Американської психологічної асоціації, сказала цікаву річ: стрес найчастіше виникає тоді, коли ми або свідомо намагаємось вирости над собою, або життя само змушує виходити за звичні рамки. І знаєте що? Це не завжди погано. І звільнення, і народження дитини — обидва сценарії трясуть нас зсередини, але по-різному. Стрес як щеплення від майбутніх штормівЗ іншого боку, помірна доза стресу — це щось на кшталт тренування перед справжнім забігом. Легкий стрес допомагає адаптуватися до складніших викликів у майбутньому. Звучить парадоксально, але саме в складних ситуаціях ми часто знаходимо в собі сили, про які навіть не здогадувались. Хоча, звісно, якщо стрес перетворюється на марафон без фінішу — тоді вже біда. Коли тривога — це не ворог, а тривожний дзвінокТривога має погану репутацію. Нам постійно нав’язують, що це щось шкідливе й небажане. Але, як зазначає Дамур, цей стан — це наш вбудований радар. Така собі сирена, яка каже: "Гей, щось не так. Озирнись". І хоча вона може бути надто гучною, це не завжди означає, що вона бреше. Не кожна тривога — хвороба, і не кожне хвилювання — злоДеякі тривожні сигнали справді корисні. Наприклад, відчуття "щось не те" перед тим, як підписати сумнівний договір — це не примха, а спроба мозку захистити вас. Але є нюанс: якщо тривога стає фоновим шумом, який не зникає — тоді вже треба щось із цим робити. Допомога — це не слабкість, а мудре рішенняНавіть якщо тривога не лякає, а просто заважає нормально жити — не треба терпіти. Хтось заспокоюється під час читання, хтось — на прогулянці, а хтось шукає психолога. І це нормально. Бо чекати, поки все пройде само — це як дивитись на пожежу й сподіватись, що вона згасне без води. Індустрія щастя — не завжди добрий порадникДамур також застерігає: всі ці компанії, які кричать, що треба бути постійно щасливим, — іноді просто продають ілюзії. Людина не може бути в піднесеному настрої 24/7 — це просто нереально. Сум, злість, страх — це теж частина життя. Їх не треба гнати геть, як непроханих гостей. Іноді вони приходять із важливою інформацією. У нашому прагненні бути "в нормі" ми часто забуваємо, що нормальність — це не постійне щастя, а вміння переживати різні стани. Стрес і тривога — не кара, а сигнали. Вони можуть нашкодити, якщо ми їх ігноруємо, але можуть і допомогти — якщо прислухаємося. Мудрість — не в тому, щоб не відчувати негатив, а в тому, щоб знати, що з ним робити. І не боятися попросити про допомогу, коли потрібно.

Джерело: 5692.com.ua