Кажуть, що брехня має короткі ноги. Але, схоже, в неї є ще один побічний ефект: вона змінює людину так, що та поступово перестає розуміти інших. Тобто не просто втрачає довіру оточення, а буквально — віддаляється від емоційного світу людей. І це не художнє перебільшення, а висновок науковців.
Ну от уявіть: ви регулярно брешете — на роботі, у стосунках, навіть у дрібницях. Спочатку здається, що все нормально, ви навіть вправно маневруєте між правдою й вигадкою. Але мозок не дурний: він адаптується. І поступово обман стає звичним настільки, що людина вже не в змозі зчитувати емоції співрозмовників.
Науковий експеримент, що підтвердив цю теоріюДослідники вирішили перевірити, чи це правда. Вони взяли 250 пар добровольців і розділили на дві групи. Перша говорила виключно правду, друга — постійно брехала. Результат? Брехуни почали гірше визначати емоції своїх опонентів, наче втративши інтуїтивний зв’язок із ними.
І щоб ще раз переконатися, провели другий експеримент. Близько 1,8 тисячі учасників грали у гру з гральними кістками, де можна було хитрувати, щоб виграти більше грошей. Потім їм показали відео з акторами, які демонстрували різні емоції. Ті, хто вдавався до обману, гірше розпізнавали вирази облич. Наче їхня здатність до емпатії "притупилася".
Чому так відбуваєтьсяТут усе просто. Постійно брешучи, людина концентрується на власних вигадках, відволікаючись від реальних емоцій інших. Щоб збрехати переконливо, мозок витрачає купу ресурсів, які зазвичай використовуються для емпатії. І в якийсь момент у брехуна просто "відключається" ця функція — він не помічає нюансів у поведінці інших, не вловлює зміни в їхньому настрої, не розуміє натяків.
Тому-то й кажуть, що брехуни часто здаються холодними й відчуженими. А вони, можливо, навіть не усвідомлюють, що просто втратили здатність бути "на одній хвилі" з людьми.
Брехня й робота: небезпечне поєднанняЯкщо це стосується особистого життя — вже погано. Але якщо таке трапляється у колективі? Уявіть офіс, де ніхто не може зрозуміти, що думає інший. Там немає довіри, бо всі підозрюють одне одного у брехні. Там розмови перетворюються на шахову партію, де кожен підбирає слова так, щоб вигідно подати себе, а не знайти спільне рішення. Це не просто неприємно — це вбиває продуктивність.
Правда в тому, що чесність — це не лише питання моралі. Це питання ефективності. Без довіри неможливо нормально співпрацювати, обговорювати ідеї, розв’язувати проблеми. Якщо ж у колективі поширена брехня, то стосунки починають руйнуватися, і з часом люди працюють разом просто за інерцією.
А як щодо маленьких брехеньЗвичайно, не кожна неправда веде до втрати емпатії. Є так звана "біла брехня", яка іноді навіть корисна. Наприклад, сказати подрузі, що сукня їй пасує (навіть якщо не дуже), або не зізнаватися колезі, що його жарт був відверто поганий. Це дрібниці. Вони не змінюють людину, бо їхня мета — уникнути конфлікту, а не маніпулювати.
Але якщо брехня стає частиною способу життя — це вже інша історія. Вона змінює мозок. Вона змінює ставлення до людей. І, зрештою, робить саму людину менш людяною.
Брехня — це як наркотик: спочатку здається, що вона допомагає, а потім ти вже не можеш без неї. Але, крім моральних проблем, вона має ще одну небезпечну властивість — вона руйнує здатність розуміти інших. Брехун сам себе заганяє в пастку: він більше не відчуває людей так, як раніше.
А найцікавіше те, що ця зміна відбувається непомітно. Брехун не помічає, що він уже не бачить справжніх емоцій співрозмовників. Не відчуває їхнього розчарування, радості чи навіть суму. І, можливо, він думає, що все ще контролює ситуацію…
Але насправді він давно загубив себе.
Джерело: 5692.com.ua