Цьогорічні "Ігри нескорених" стали для української команди справжнім тріумфом: 30 здобутих медалей і почесне третє місце в загальному заліку! Наші ветерани та військові вкотре довели, що попри всі труднощі та виклики, вони сильні духом, непереможні та готові боротися до останнього. Герої, яких варто знатиСеред українських спортсменів яскраво відзначився Ігор Олійник, військовослужбовець ЗСУ, який виборов аж шість медалей (три золоті та три срібні). Такий показник робить його одним із найуспішніших учасників змагань загалом! Ще одним тріумфатором став Руслан Сергійчук, який здобув три золоті медалі — одну в біатлоні та дві у плаванні. Як виглядає загальний медальний залікДо речі, хто був попереду в цьогорічному медальному заліку? Австралія – 36 медалей, США – 55. Але знаєте що? Для нас головне не кількість нагород, а те, що наші ветерани, військові – справжні незламні бійці, які надихають цілий світ! Цього року ігри проходили у Канаді, де українська громада активно підтримувала наших. Кажуть, що прапори України майоріли так, ніби це не просто спортивний турнір, а щось значно більше. Українці беруть участь з 2017 року, і кожного разу показують себе на найвищому рівні. От, наприклад, у 2018 році ми вибороли 20 медалей, а цього разу – аж 30! Такими темпами скоро дістанемось і першого місця. І це ще не кінець. Українці продовжують доводити, що вони не просто учасники, а справжні чемпіони. І наступного разу ми точно покажемо ще крутіший результат.

Джерело: 5692.com.ua

Україна зараз відчуває серйозний дефіцит кваліфікованих медичних працівників. І справа не тільки у відтоку спеціалістів за кордон чи мобілізації. Все більше молоді просто не хоче пов’язувати своє майбутнє з медициною. Чому так сталося? Навчання довге, складне, нервів треба море, а зарплати… ну, скажімо так, не ті, заради яких варто проводити кращі роки життя за підручниками. "Готувати лікаря — це не швидка справа"HR-експертка Наталія Слинько пояснює, що проблема з медичними кадрами була завжди, але зараз вона стає критичною. Щороку менше людей обирає медицину, а ті, хто таки доходить до диплома, або їдуть за кордон, або просто змінюють сферу. Вчитися важко, працювати — ще важче, а оплата праці, м’яко кажучи, не вражає. Та ще й ризик мобілізації. У підсумку, абітурієнти йдуть у більш прості й прибуткові сфери. Ми маємо справу з катастрофічною ситуацією, бо підготувати нового спеціаліста — це не швидка справа, це роки, — каже Слинько. Як викручуються роботодавціКомпанії готові брати людей із нижчою кваліфікацією, потроху навчати їх і піднімати зарплату вже в процесі. Інколи навіть повертають на роботу пенсіонерів – якщо вони, звісно, ще мають сили та бажання працювати. Але це, зрозуміло, не вирішує проблему глобально. Найгірше те, що бракує саме середнього та молодшого персоналу – медсестер, санітарів. Вони заробляють небагато, а роботи вистачає з головою. І от уявіть: людина їздить на роботу з передмістя, витрачає гроші на дорогу, часу не вистачає ні на що, а в результаті отримує копійки. Зарплати для медсестер — це критичний момент. Якщо лікарі ще можуть лишатися через престиж чи розвиток, то молодший персонал працює просто за гроші. А їх у Києві та великих містах не вистачає, тому люди буквально складають копійку до копійки, — пояснює гендиректорка "Клініки Медіком" Маргарита Мальована. А як із зарплатамиТа так собі. Середня зарплата у фармацевтичній сфері зараз близько 20 тисяч гривень (це ще куди не йшло). А ось медсестри отримують у середньому 15 тисяч. У великих містах цього явно недостатньо, тож не дивно, що частина медпрацівників просто змінює професію або виїжджає за кордон. Що далі? Поки що ситуацію латають, як можуть, але без кардинальних змін — кращих умов, нормальних зарплат і привабливих перспектив — медиків буде ставати все менше. І якщо чесно, стає страшно: а хто нас лікуватиме через кілька років?

Джерело: 5692.com.ua