У Верхньодніпровську понад 150 років стоїть готичний «Будинок земства» — архітектурна перлина, що пережила епохи та досі вражає історією і красою.
У самому серці Верхньодніпровська, серед вікових дерев і спокійних вулиць міста, височіє будівля, яка століттями була свідком історичних подій і культурного розвитку регіону.
Цей старовинний палац, відомий місцевим як «Будинок земства», «Будинок учителя» або «РОНО», вже понад 150 років стоїть як мовчазний свідок минулої величі. Тут колись вирішувалися ключові адміністративні питання, працювали відомі діячі Придніпров’я, а парадна зала збирала мешканців на концерти, благодійні вечори та наукові лекції. Сьогодні будівля потребує уваги та реставрації, адже вона не лише архітектурна перлина, а й важливий символ культурної пам’яті міста.
Історія будівлі
Будівля, відома як "Будинок земства" у Верхньодніпровську, була зведена наприкінці 1874 року в стилі неоготики за проектом архітектора Едуарда-Юліана Харманського. Цей архітектор поєднував посаду молодшого інженера Катеринославського губернського правління, що свідчить про високий рівень професіоналізму та значущість будівлі.
19 жовтня 1874 року будівля відкрила свої двері для земської управи, а вже 1 листопада того ж року сюди переїхала канцелярія з’їзду мирових суддів. Це стало важливим кроком у розвитку Верхньодніпровська, перетворюючи його на важливий адміністративний центр повіту.
У залах та кабінетах будинку вирішувалися ключові питання життя громади. Тут працювали відомі діячі Придніпров’я, такі як Олександр Поль, Ераст Бродський, Іван Абаза, які впливали на розвиток регіону. З 1903 року у стінах будівлі розміщувалася редакція "Верхнеднепровського земського листка".
З початку ХХ століття земська управа була чітко структурована та ефективна: діяло 21 відділення, зокрема — шкільне, телефонне, агрономічне, медичне, господарське. Штат складав майже 50 службовців, а телефонний відділ був одним із найбільших у регіоні.
Ця будівля стала не лише адміністративним центром, а й осередком культурного життя. З початку ХХ століття парадна зала стала центром культурного життя. Тут виступав знаний історик Дмитро Яворницький, проводилися благодійні вечори, концерти оперних співаків і новорічні свята для дітей.
Архітектурні особливості
Будівля виконана в стилі неоготики, що є рідкісним явищем для архітектури українських міст. Вона вражає високими стрілчастими вікнами, декоративною ліпниною та парадними сходами. На старих світлинах можна побачити вишукану готику фасаду, що свідчить про її колишню велич.
Будівля зведена з червоної опаленої цегли, що надає їй особливого вигляду та міцності. Г-подібна в плані, двоповерхова споруда має характерні для готичного стилю елементи: високі стрілчасті вікна, декоративну ліпнину та парадні сходи.
Особливістю архітектури є поєднання функціональності та естетики. Кожен елемент будівлі, від фасаду до інтер'єрів, був спроектований з урахуванням як практичних потреб, так і естетичних вимог того часу.
Ця архітектурна перлина є свідченням високого рівня майстерності архітектора та будівельників, які працювали над її створенням.
Культурне значення
З початку ХХ століття парадна зала стала центром культурного життя. Тут виступав знаний історик Дмитро Яворницький, проводилися благодійні вечори, концерти оперних співаків і новорічні свята для дітей.
"Це — не просто будівля, а символ минулої величі Верхньодніпровська, яку варто зберегти", – зазначають історики.
Будівля стала осередком культурного розвитку регіону, де зустрічалися діячі науки, мистецтва та культури. Це місце стало символом прогресу та розвитку Верхньодніпровська, де обговорювалися важливі питання не лише адміністративного, а й культурного життя.
Збереження таких архітектурних пам’яток є важливим кроком у збереженні культурної спадщини України. Спільними зусиллями можна повернути цій будівлі її колишню велич і значення для майбутніх поколінь.
Сучасний стан та перспективи
Попри свою історичну цінність, Будинок земства нині перебуває у стані занепаду. Проте він продовжує вабити краєзнавців, туристів та небайдужих мешканців міста. Це — не просто будівля, а символ минулої величі Верхньодніпровська, яку варто зберегти.
Місцеві історики та активісти закликають привернути увагу до цієї пам’ятки, аби вона отримала шанс на реставрацію та нове життя — як культурний центр або музей історії краю. Вони вважають, що відновлення будівлі сприятиме розвитку туризму та культурного життя міста.
Збереження таких архітектурних пам’яток є важливим кроком у збереженні культурної спадщини України. Спільними зусиллями можна повернути цій будівлі її колишню велич і значення для майбутніх поколінь.
Джерело: 056.ua