17 вересня за новоюліанським календарем віряни вшановують пам'ять мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.
У цей день моляться святим за сімейне щастя та здоров’я. Також заведено вітати із днем ангела тих, хто має імена Софія, Віра, Надія та Любов.
Були страчені за свою віру
За переказами, Софія жила в I столітті в Римі, родом була з Мілана. Вона рано овдовіла й присвятила життя вихованню трьох доньок у християнській вірі. Імена дівчат — Віра, Надія та Любов — мати дала не випадково, адже вони символізували головні чесноти, якими жила сама.
Доля сім’ї виявилася трагічною. Імператор Адріан вимагав, щоб юні римлянки зреклися віри та прийняли язичництво. Після відмови їх катувань та стратили. Вірі було лише 12 років, Надії — 10, а наймолодшій Любові — 9.
Матері дозволили поховати доньок, а через три дні вона померла біля їхньої могили. Згодом мучениць канонізували, а день їхньої пам’яті увійшов до церковного календаря. Уже в VII столітті з’явилися свідчення про особливе вшанування цієї дати.
Що робили віряни та чого уникали
Напередодні свята господині пекли коровай або пиріг, прикрашали його свічкою з церкви й ділили між усіма членами родини. Кожному шматочку надавали особливого значення — разом із побажанням щастя, гармонії й достатку.
Цей день мав сумний відтінок, тому пишних застіль не влаштовували. Люди намагалися уникати сварок, лайки, важкої хатньої роботи, прання чи рукоділля. Жінкам дозволялося відпочити, а домашні турботи брали на себе чоловіки. Не призначали на цей день весіль і заручин, хоча розмови про майбутнє весілля були доречними.
Молитви та вічні цінності
Жінки в цей день молилися за родину, здоров’я дітей і за подолання безпліддя. У храмах ставили три свічки на честь дочок, а четверту несли додому, щоб помолитись за сімейний добробут. Існував і звичай «ранкового плачу»: вважалося, що сльози відводять нещастя від тих, кого любиш.
Вважається, що Віра, Надія, Любов та Софія захищають усіх тих, хто готовий відкрити своє серце та безкорисливо дарувати щастя й допомагати іншим. Більш того це свято нагадує нам про три вічні цінності:
- Віра додає сил і впевненості.
- Надія освітлює шлях навіть у найважчі часи.
- Любов робить життя найціннішим даром.
Звертаючись до вірян з словом Блаженнійший Митрополит Епіфаній наголосив на значенні твердості віри в цей непростий час випробування війною.
«Ми говоримо сьогодні про святих мучениць, а це означає, що вони пройшли непростий шлях, вони зазнали мученицької кончини, але вони не зрадили Христа, не зрадили Істину. І зараз ми також проходимо випробування, але ми обрали правду і йдемо шляхом справедливості, який приведе нас до повної перемоги. Звичайно, що за цю свободу, за дар незалежності, ми платимо високу ціну», – наголосив Митрополит Епіфаній.
Осінні прикмети
Наші предки уважно стежили за природою. Вважалося, що після цього свята починаються дощі та перші заморозки. Якщо журавлі відлетіли — на Покрову чекали холоду.
- грім у цей день — до теплої осені;
- дощ — на ранню весну та сніжну зиму;
- похмурий ранок — попереду теплі дні;
- сонячна погода — на сувору холодну зиму.
Джерело: 056.ua
