Здається, перед кожним Великоднем виникає одне й те саме питання: що класти до кошика, а що краще лишити вдома? І мова зараз не про паски, яйця чи ковбасу — з ними все зрозуміло. Найбільше запитань викликають тютюн і алкоголь. Особливо горілка — дехто прямо ставить її в кошик між шинкою і хріном. Але чи це нормально? Що кажуть у ЦерквіОтець Георгій Коваленко, священник ПЦУ і ректор Відкритого православного університету, пояснює це просто. Якщо хочете — келих вина у кошику ще можна зрозуміти. Вино, зрештою, є символом в богослужіннях. Але ось міцний алкоголь — це вже інша історія. Церква прямо не забороняє приносити щось таке, але, чесно кажучи, це не зовсім доречно. Як каже отець, Святе Письмо ж не забороняє пити, але нагадує: "не упивайтеся вином". Тобто — усе добре в міру. І тут логіка доволі зрозуміла: святкування має бути з розумом, а не з перегаром. Помірність — ключове словоЗавершився піст — і що, тепер можна накидатися на їжу й напої, як на останній бенкет? Ні, так справа не робиться. Піст мав навчити тримати себе в руках. Це як тренування сили волі — щоб потім, навіть коли можна все, знати межу. І ось тут важливо: святковий стіл не має перетворюватися на змагання "хто більше вип’є чи з’їсть". Навпаки — це момент подяки, радості, родинного тепла. Не варто його затьмарювати хмільним перебором. А як щодо тютюнуЗ цим усе ще простіше. У ПЦУ прямо кажуть: тютюн — шкідлива звичка, яка веде до залежності, а значить — до гріха. Тож освячувати його немає жодного сенсу. Навпаки, краще використати Великдень як точку відліку, щоб спробувати позбутись цієї звички. Цікаво, що сам отець Георгій іноді жартує: мовляв, "а що, не боїтеся, що я зараз покроплю, а воно на воду перетвориться?". І люди, каже, іноді справді знімають пляшки з кошика — бо, ну мало що... Офіційна позиція ПЦУУ пресслужбі ПЦУ уточнюють: вино — так, може бути на великодньому столі. Але Церква не підтримує його освячення. Чому? Бо тоді в когось із проблемами з алкоголем з’явиться чудова "відмазка": мовляв, батюшка ж освятив! А це вже — зовсім інша історія. Тому і не вітається це церковне "благословення пляшки" — не для того воно. От і все. Великдень — це ж не про те, що у кошику, а про те, що в серці.

Джерело: 5692.com.ua

Усі ми хочемо, щоб наші діти не почувалися самотніми в школі. Особливо коли чуємо від них щось на кшталт: "Мамо, зі мною ніхто не грається" або "А чому мене не покликали на свято?". У такі моменти серце стискається. Але, чесно кажучи, впливати на ситуацію — цілком реально. Просто іноді дружба для дитини — це як складний пазл, де потрібен хтось, хто допоможе зібрати перші фрагменти. Дитяча впевненість починається вдомаСамооцінка дитини — це не просто гарні слова. Це той фундамент, на якому будується її здатність говорити: "Привіт, мене звати Оля. Пограємо?". Іноді достатньо одного теплого слова вдома, аби малюк повірив, що він гідний дружби. Похваліть, нагадайте, що всі нервуються перед новими знайомствами. Навіть дорослі. Навіть ми з вами. Спільна справа — перший крок до дружбиГуртки — це не лише малювання чи танці. Це ще й чудова нагода для дитини побачити, що поруч є хтось, кому теж подобається конструювати з LEGO чи вивчати динозаврів. І саме це може стати місточком до нових знайомств. Інколи достатньо одного "О, ти теж це любиш?", щоб почалася дружба. Мамині знайомства — допомога з іншого бокуТак, звучить трохи дивно — "дружити з мамами однокласників". Але це працює. Якщо ви запропонуєте прогулянку чи каву іншій мамі, є шанс, що ваші діти теж знайдуть спільну мову. Усе-таки дорослим легше домовитися про "погуляти разом після школи". А діти… вони вже якось розберуться самі — у пісочниці чи на батуті. Табори: коли дитина дорослішає на очахПоїздка до табору — це як міні-життя без мами. Самостійність, нові обличчя, ігри до ночі. Там швидко заводяться друзі, бо в один намет — чужі, а за три дні — майже родина. А ще це перевірка на "вмію знайомитися" у реальних умовах. Свята вдома — не просто веселощіЗвичайне дитяче свято вдома може перетворитися на трамплін до дружби. Запросіть кількох однокласників, дайте їм простір — торт, кульки, настільні ігри. Спільні спогади об’єднують. А ще це спосіб показати: "Моя домівка відкрита, приходьте, мені цікаво з вами". Як почати розмову? Справжнє мистецтвоНе всім дітям легко сказати перше слово. Навчіть простим фразам: "Можна я з вами?" або "А ти любиш… (ігри, динозаврів, книжки)?". Це дрібниці, але вони відкривають двері. А ще, покажіть приклад — нехай дитина побачить, як ви знайомитеся з людьми. Якщо не вийшло — це ще не кінецьДружба — це не завжди "любов з першого погляду". Іноді дитину відштовхують, і це боляче. Але важливо пояснити: "Це не через тебе". Можливо, інша дитина просто в поганому настрої. Не кожне "ні" — це особиста поразка. І головне — поруч завжди є мама, яка зрозуміє. Сім’я — тил, куди хочеться повертатисьЯкщо вдома тепло, затишно й дитину там чекають, навіть важкий день у школі не буде таким страшним. Діти, у яких є міцна опора вдома, краще долають соціальні труднощі. Бо знають: їх люблять незалежно від того, скільки в них друзів. Смаколики як соціальний містокТак, іноді печиво — це не просто десерт. Якщо дитина принесе в клас щось смачненьке (особливо з нагоди свята), вона отримає позитивну увагу. Або, наприклад, візьме у школу настільну гру — це дасть змогу зібрати довкола себе дітей. Маленькі ініціативи — великий ефект. Розмови — ключ до розумінняЧастіше говоріть з дитиною. Запитуйте, як минув день, що нового у класі, з ким сиділа за партою. Не для контролю, а щоб показати — це справді важливо. І, можливо, саме у цій розмові з’явиться ідея, яка допоможе їй зробити наступний крок до дружби. Бути батьками — це не лише годувати й одягати. Це ще й навчити, як бути поруч із іншими. Іноді — дати пораду, іноді — просто вислухати. Але найголовніше — залишатися тим безпечним островом, куди дитина завжди може повернутися, навіть якщо весь світ тимчасово відвернувся.

Джерело: 5692.com.ua

Кажуть, що гроші не ростуть на деревах. Але, здається, для деяких знаків Зодіаку цього тижня вони таки виростуть. Комусь пощастить із премією, хтось отримає несподівану пропозицію, а хтось — давно забутий борг. Якщо ви належите до одного з трьох щасливчиків, варто приготувати місце в гаманці: буде гаряче. Телець — коли терпіння приносить дивідендиДля Тельців усе йде, як по нотах. Спокій, розрахунок, жодних емоцій — і от результат не змусить себе чекати. Ймовірно, вам надійде переказ, який ви вже й не сподівались побачити, або несподівано "підвалить" премія. Якщо десь у роботі завалявся вигідний шанс — хапайте. Вклади, ремонт, навчання — усе, що має сенс у майбутньому, зараз отримає зелене світло. Можливо, не варто бігти й витрачати одразу все, але й тримати кожну копійку в кишені — не обов’язково. Пора інвестувати в себе. Лев — коли сміливість винагороджуєтьсяЯкщо ви Лев, цього тижня вам варто показати кігті — в доброму сенсі. Ідеї, які раніше здавались божевільними, можуть стати тим самим проєктом, що принесе прибуток. Старі зв'язки нагадають про себе, можливо, навіть із боргом у руках. Здається, доля спеціально підкидає вам можливості. Але без вашого "реву" нічого не станеться. Зробіть крок назустріч — і грошовий потік може приємно здивувати. Якщо колись мріяли відкрити щось своє — саме час приглядатись до перших кроків. Козеріг — терпіння плюс праця дорівнює грошіКозероги — це той випадок, коли за спокоєм і тишею ховається справжній трудоголік. І от — нарешті! — перші плоди вашої завзятості стають видимими. Підписання угоди, підвищення, вигідна пропозиція — щось із цього цілком може з’явитись уже найближчими днями. До речі, цей період підходить не лише для заробітку, а й для серйозних покупок або вкладень. Нерухомість, авто, техніка — усе, що потребує ретельного підходу, зараз підтримає вас фінансово. Можливо, навіть вийде трохи зекономити, але не на якості. Тож, якщо ви Телець, Лев чи Козеріг — це ваш шанс зірвати фінансовий куш або бодай покращити матеріальну сторону життя. А якщо ні — не біда. Як кажуть, хто шукає, той завжди знайде… І гроші — теж.

Джерело: 5692.com.ua

13 квітня 2025 року вранці на вулиці Писаржевського, що в Соборному районі міста Дніпро, сталася пожежа в одній із квартир двоповерхового багатоквартирного будинку. Про це повідомили в ГУ ДСНС області. Сигнал про займання надійшов до Служби порятунку 101 о 07:10. За попередньою інформацією, вогонь охопив речі домашнього вжитку на площі 8 квадратних метрів у квартирі, розташованій на другому поверсі будівлі. На місце події оперативно прибули рятувальники. Загалом до ліквідації пожежі залучили 8 фахівців ДСНС та 2 одиниці спеціальної техніки. Завдяки швидким та злагодженим діям рятувальників, пожежу вдалося повністю ліквідувати вже о 07:54. На щастя, обійшлося без жертв і постраждалих.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, що від стресу й тривоги просто немає порятунку. Все звалюється одночасно — дедлайни, родинні турботи, думки в голові крутяться, як вентилятор на повну потужність. Але, що цікаво, саме ці стани не завжди є ворогами. Іноді — це наші внутрішні вчителі. Просто ми про це рідко замислюємося. Життя під тиском: від кави до кризБільшість із нас знайомі з відчуттям, коли вже зранку серце б’ється швидше, ніж хотілося б — через роботу, нескінченні повідомлення, чи побутову метушню. Стрес ніби прокидається разом із нами. І, чесно кажучи, ми часто ігноруємо його доти, доки він не починає буквально душити — і тоді вже без фахівця не обійтись. Коли ми на межі — не завжди це поганоПсихологиня Ліза Дамур, яка виступала на з’їзді Американської психологічної асоціації, сказала цікаву річ: стрес найчастіше виникає тоді, коли ми або свідомо намагаємось вирости над собою, або життя само змушує виходити за звичні рамки. І знаєте що? Це не завжди погано. І звільнення, і народження дитини — обидва сценарії трясуть нас зсередини, але по-різному. Стрес як щеплення від майбутніх штормівЗ іншого боку, помірна доза стресу — це щось на кшталт тренування перед справжнім забігом. Легкий стрес допомагає адаптуватися до складніших викликів у майбутньому. Звучить парадоксально, але саме в складних ситуаціях ми часто знаходимо в собі сили, про які навіть не здогадувались. Хоча, звісно, якщо стрес перетворюється на марафон без фінішу — тоді вже біда. Коли тривога — це не ворог, а тривожний дзвінокТривога має погану репутацію. Нам постійно нав’язують, що це щось шкідливе й небажане. Але, як зазначає Дамур, цей стан — це наш вбудований радар. Така собі сирена, яка каже: "Гей, щось не так. Озирнись". І хоча вона може бути надто гучною, це не завжди означає, що вона бреше. Не кожна тривога — хвороба, і не кожне хвилювання — злоДеякі тривожні сигнали справді корисні. Наприклад, відчуття "щось не те" перед тим, як підписати сумнівний договір — це не примха, а спроба мозку захистити вас. Але є нюанс: якщо тривога стає фоновим шумом, який не зникає — тоді вже треба щось із цим робити. Допомога — це не слабкість, а мудре рішенняНавіть якщо тривога не лякає, а просто заважає нормально жити — не треба терпіти. Хтось заспокоюється під час читання, хтось — на прогулянці, а хтось шукає психолога. І це нормально. Бо чекати, поки все пройде само — це як дивитись на пожежу й сподіватись, що вона згасне без води. Індустрія щастя — не завжди добрий порадникДамур також застерігає: всі ці компанії, які кричать, що треба бути постійно щасливим, — іноді просто продають ілюзії. Людина не може бути в піднесеному настрої 24/7 — це просто нереально. Сум, злість, страх — це теж частина життя. Їх не треба гнати геть, як непроханих гостей. Іноді вони приходять із важливою інформацією. У нашому прагненні бути "в нормі" ми часто забуваємо, що нормальність — це не постійне щастя, а вміння переживати різні стани. Стрес і тривога — не кара, а сигнали. Вони можуть нашкодити, якщо ми їх ігноруємо, але можуть і допомогти — якщо прислухаємося. Мудрість — не в тому, щоб не відчувати негатив, а в тому, щоб знати, що з ним робити. І не боятися попросити про допомогу, коли потрібно.

Джерело: 5692.com.ua

Після масштабного відключення на лівобережжі Дніпра поступово відновлюється водопостачання. Аварійні роботи на проблемній ділянці завершено. Про це повідомляє міськрада.