Поки в Європарламенті засуджують російську дезінформацію у соціальних мережах, кремлівські пропагандисти не просто відверто розповідають про свої ІПСО, проведені в Україні, а й пишаються ними. «Ми перші, хто назвав вас людоловами», – пише один із телеграм-каналів.
І радіє, що ярлики на кшталт «бусифікація» і «ТЦК-шники» міцно засіли в голові простих українців і деяких представників влади. Розберімося, як українське суспільство розділилося на «людоловів» та «ухилянтів» і кому це потрібно, пише Zaxid.net.
Робота ТЦК: конфлікт трапляється лише у двох випадках з 10 тис.
Щодня на вулицях українських міст декілька сотень співробітників ТЦК комунікують з десятками тисяч цивільних. Наскільки часто українців «бусифікують» жорстко, з порушеннями – так, як це любить смакувати російська пропаганда? В середньому відбувається два серйозні правопорушення на день, які фіксуються на відео і потрапляють в мережу. Тобто відсоток інцидентів становить 0,0002% (!!) від усіх контактів ТЦК з громадянами. До прикладу, така частка інцидентів щодня може траплятися з людьми в мережі рітейлу, у сфері громадського транспорту, медичного обслуговування тощо.
Але не забуваймо, що мобілізація – це не рітейл і не сфера послуг. Це вимушений крок, потрібний для комплектації війська, яке захищає нас із вами від російської збройної агресії. Мобілізація не є першопричиною проблем. Вона сама є наслідком нападу Росії на Україну.
Проте серед усіх питань, з якими має справу українське суспільство, саме робота ТЦК отримує величезний суспільний резонанс. Причому незалежно від масштабу інциденту, чи це словесна перепалка, чи застосування сили, наприклад, з боку поліціянтів, що входять у так звані групи оповіщення, – інформація набуває миттєвого та дуже широкого розповсюдження. Так, 130 інцидентів, зафіксованих у мережі впродовж трьох місяців, були поширені у 15 600 публікаціях в інтернет-спільнотах та на новинних сайтах, і набрали 148 млн охопень.
Тільки уявіть собі цей масштаб! Один конфлікт, який зняли на відео й запостили, протягом кількох годин отримує мільйонні охоплення. Здається, це працює краще, ніж добре проплачені рекламні кампанії продуктів і брендів. Чи можливо, що такі «новини» є чиїмось «продуктом»? Щоб розібратися, кому це вигідно, група аналітиків звернула увагу на першоджерела «гарячих» новин про ТЦК.
Три чверті майданчиків, що культивують ворожість до співробітників ТЦК, – іноземні
І ось пікантна деталь до роздумів: тільки чверть інформаційних майданчиків, що поширюють негатив про ТЦК, – українські.
Аналіз першоджерел інфовкидів про мобілізацію в Україні за останній квартал 2024 року виявив, що ініціаторами повідомлень, які підігрівають негатив у громадській думці, є майданчики, афілійовані з російською та білоруською владою або пропагандою.
Так, із майже 400 інтернет-платформ, які регулярно підживлюють негативні наративи про ТЦК і мобілізацію, лише 103 – українські. І це переважно телеграм-канали.
Таким чином, три чверті майданчиків, що культивують ворожість до співробітників ТЦК, – іноземні: російські та проросійські. Що цікаво, найбільші з них – це проєкти пропагандистки Маргарити Симоньян та RT, улюблена газета Путіна «Комсомольская правда», кремлівська державна інформагенція «ТАСС», «Московский комсомолец» і ресурс «Украина.ру», який, знову ж, є проєктом Симоньян. Загальна аудиторія цих так званих медіа перевищує 400 тис. читачів.
Хто є лідером за інфовкидами проти мобілізації в мережі серед телеграм-спільнот? Це канал російської агенції «РИА Новости», так званий російський воєнкор і зрадник України Юрій Подоляка, Mash (проєкт міського департаменту освіти і науки Москви), «Readovka», «Операція Z: Военкоры», а також близький до російських силовиків канал «Рыбарь». Загальна аудиторія цих каналів перевищує 15 млн осіб. Саме ці ресурси найчастіше продукують «новини» про мобілізацію в Україні.
Але як вони здобувають величезну аудиторію в Україні? В основі системи їхньої «розкрутки» – велика мережа анонімних телеграм-каналів на території України та окупованих територій (ТОТ).
Чи потрібні ще якісь докази? Самі ж кремлівські пропагандисти абсолютно не приховують, що розпалювання негативу проти мобілізації є їхнім проєктом. «Ми перші, хто назвав вас людоловами», ― повідомила редакція «Украина.ру».
Внесок режиму Лукашенка
Четверте місце серед телеграм-каналів (які паразитують на темі мобілізації) посідають білоруські провладні пабліки. Один із найодіозніших – «Белорусский силовик», який став відомим завдяки публікаціям відео зі знущаннями і допитами учасників протестів 2020 року в Білорусі. Саме завдяки великій кількості «слідчих» матеріалів, авторство та адміністрування каналу приписують безпосередньо співробітникам білоруського КГБ.
Тепер канал облишив пости про катування білорусів і завзято висвітлює мобілізацію в Україні. Але «на пропагандисті шапка горить»: цей канал дослівно копіює дописи проєктів Симоньян і російських воєнкорів. Серед інших білоруських провладних платформ у цій темі відзначилися «ЖЕЛТЫЕ СЛИВЫ», «Шкварка News», «Belarus_VPO», «Азаренок», «СТВ» та інші.
Вишенька на торті: більшість із цих пабліків були створені в другій половині травня 2020 року за ініціативою пресслужби білоруського диктатора Александра Лукашенка. Первинно з них формували «медіапул» під білоруські вибори-2020. І відтоді було відомо, що наративи та темники цих майданчиків диктуються з адміністрації Лукашенка. Отже білоруський узурпатор не лише допомагає Путіну в питаннях збройної агресії проти України, а й підтримує Росію ще й в інформаційній війні проти нас.
Хто платить і «замовляє музику»
«Розігнати» в мережі 130 конфліктних випадків, пов’язаних з мобілізацією в Україні, до майже 150 мільйонів охоплень – це потужна і багаторівнева піар-кампанія. Хто і як сплачує за неї?
Росія перевела свою економіку на воєнні рейки і головною, пріоритетною витратою зробила війну проти України. На всьому іншому адміністрація Путіна згодна економити. Крім пропаганди: адже вона є частиною російської воєнної машини.
Пів мільярда доларів на рік – так оцінюють масштаб бюджетних вливань у російську пропаганду фахівці ГУР МОУ. У Головному управлінні розвідки МО України повідомляють, що йдеться про 58 мільярдів рублів на рік (або $500 млн). І це лише ті кошти, які виплачують блогерам, власникам телеграм-каналів, лідерам громадської думки (наприклад, відомим акторам або різноманітним організаціям), щоб вони писали «путінську правду» про війну в Україні. В ГУР зазначають, що попри скорочення основних «нафтогазових» доходів країни-агресора, витрати на пропаганду зростають.
В аналізі української розвідки йдеться про те, що основна мета цих вливань – «внутрішня пропаганда»: формування лояльної до режиму Путіна громадської думки та виправдання агресії РФ проти України.
Між тим, промиванням мізків росіянам та стимулюванням розколу українського суспільства на «людоловів» та «ухилянтів» часто займаються ті ж самі інформаційні майданчики. Згадаймо про те, що 202 з них адмініструються з Росії, а 69 – з тимчасово окупованих територій.
Попри те, що «на сцені шапіто» ті ж самі обличчя, їхні наративи на внутрішню російську та на українську аудиторії є протилежними. Достатньо порівняти, що пишуть на своїх каналах Маргарита Симоньян, Юрій Подоляка, «Операция Z: Военкоры» і «Рыбарь» про залучення росіян до проведення «есвео»: тут і виправдання агресії РФ проти України, і прославлення учасників загарбницької війни, і жодних згадок про «людоловів».
Фінансування лідерів громадської думки, телеграм-каналів та недержавних майданчиків – лише частина айсберга. Так, в проєкті бюджету РФ на 2025 рік на державну пропаганду закладено 137,2 мільярди рублів (або $1,42 млрд). Про це пишуть, зокрема, російські онлайн-медіа, які позиціонують себе як незалежні.
Так, за даними «The Moscow Times», витрати за статтею «засоби масової інформації» переважатимуть річні бюджети деяких російських регіонів (наприклад, Калінінградської області або Пермського краю).
Точно за графіком
Хронологія поширення контенту теж кидається в очі. Якщо в українських джерелах негатив про мобілізацію з’являється нерегулярно – відображає реальний перебіг подій, то появу контенту від «сусідів» із ТОТ, Росії та Білорусі можна передбачити заздалегідь. Як і будь-які найняті команди, що відпрацьовують завдання керівництва – діють за планом і графіком.
Активність пропаганди проявляється приблизно кожні 10 днів, щойно припиняє «працювати» попередній наратив.
*На графіку помітно періодичність «вкидань». Приблизно з листопада наратив про демонізацію ТЦК особливо посилився в російських каналах, робота яких чітко регламентована за часом: між піковими сплесками їхньої активності минає приблизно однакова кількість днів.
Постинг у проросійських пабліках добре координується. Так, між постами на одну тему в різних каналах минає від однієї до 10 хвилин. Для порівняння, коли в мережі з’являються автентичні українські теми (реакція реальних громадян на події) – між постами на різних каналів може минути до кількох годин.
Але, як це часто трапляється на Росії, навіть жорстке планування дає збої. Російські пропагандисти одночасно отримують заявку на поширення чергового фейку від замовника і ніяк не можуть поділити авторство: кожен заявляє про власні «ексклюзиви». Наприклад, постановочне відео, де нібито співробітник ТЦК у невідомому місті застрелив члена сім’ї ухилянта, з’явилося одночасно в різних каналах із різними авторськими вотермарками.
Чи впливає інформаційна істерія, зрежисована Росією, на політичні рішення в Україні?
Не так самі інциденти, як громадська думка та реакція на них, спонукають чиновників ухвалювати рішення щодо мобілізації. Проблема лише в тому, що мало хто з посадовців глибоко аналізує, хто саме є пальним «нервового» стану аудиторії.
Зокрема рішення тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради, яка пропонувала розформувати ТЦК та СП, було ухвалене на тлі активного підігрівання громадської думки з боку проросійських пабліків та ботів у жовтні.
Дивимося хронологію:
16, 20, 27 жовтня, 10 листопада 2024 – активне поширення в російських пабліках наративу «вбити ТЦК» та багатомільйонні інфовкиди проти мобілізації.
12 листопада – пропозиція про «розгін» ТЦК вже звучить з трибуни Верховній Ради.
«Людолови» та «ухилянти» – це класична технологія розколу суспільства
Синхронність появи численних постів та відео з «героїзацією» чоловіків, які відмовляються стати на захист власної країни, анонімність їхніх авторів та просування цього контенту організованими групами ботів свідчить про цілеспрямовану ворожу пропагандистську кампанію.
Згадана ІПСО – класична технологія розколу суспільства, коли з одного боку є «людолови», а з іншого – «ухилянти». Метою дій ворога є зрив мобілізації та збільшення напруги в суспільстві аж до внутрішнього протистояння. Пропаганда кремля не припиняє спроб підірвати нашу країну зсередини, дискредитувати образ захисників і захисниць України, вдаючись до будь-яких методів.
Але, як зазначають експерти з комунікації, є ще одна новина, цього разу досить позитивна. Основна аудиторія таких вкидів – це проросійськи налаштовані громадяни (так звані «ждуни»), на яких Кремль ще з 2014 року поклав сакральну місію «вєрнуть русскіє зємлі». Отже, величезні ресурси, які вливаються в інформаційну кампанію, зводяться переважно до агітації тієї меншості, яка вже була загітована. А ще активність у коментарях підтримується не масою реальних читачів, а арміями ботів, що можна помітити й неозброєним оком.
Щоправда, нечастими «гостями» цих проросійських пабліків справді стають деякі родичі мобілізованих. І неодмінно знаходять там розраду і підтримку.
«ТЦК вбивають українців» – цинічно кажуть російські пропагандисти. Хоча саме росія кинула сюди всю свою армію, щоб вбивати українців. В цьому меседжі, як і в усій «операції проти мобілізації», дуже яскраво проглядається почерк російських спецслужб, успадкований ними ще з часів Сталіна: «Не треба вигадувати злочини своїм супротивникам. Звинувачуй їх у тому, що вчиняєш сам».
Джерело: 056.ua
