Цієї ночі російські війська пошкодили стародавню святиню на Дніпропетровщині.
Ворог завдав удару БпЛА по Васильківській громаді Синельниківського району. Під атаку потрапив Свято-Вознесенський храм. Вогонь торкнувся лише купола — ніби небо саме взяло на себе удар, щоб уберегти святиню.
Полум’я злизало верхівку храму, але не дісталося будівлі — стіни, ікони, вівтар залишилися неушкодженими.
"Рятувальники оперативно ліквідували всі пожежі. На щастя, обійшлося без постраждалих", – повідомили в ДСНС ГУ у Дніпропетровській області.
Храм у Васильківці належить УПЦ та має багату й складну долю. Історія його створення, занепаду й відродження відображає шлях багатьох церков України, які пройшли через бурі часу, але знову стали центром духовного життя.
Початок церковного життя
Все почалося в 1707 році: тоді, поблизу урочища Васильків, з’явився зимовник одного з козацьких старшин. Шукач Після ліквідації Запорозька Січ в 1775 році, ця місцина отримала статус військової слободи, а згодом стала центром волості.
На початку 1781 року мешканці слободи Васильківка, які належали до Луганського пикинерського полку, вирішили збудувати власну церковну будівлю та створити окремий приход. 23 червня 1781 року було видано благословенну грамоту на закладку церкви в ім’я Вознесіння Господнього.
Наступного року, 2 лютого 1782 року, в слободі призначили священника — козака-писаря Василія Покловитого. А вже 18 квітня 1782 року новозбудований храм освятив протоїєрей Феодор Писаревський, і в ньому розпочався регулярний богослужбовий процес.
Храм у XIX столітті
На початок XX століття існувала дерев’яна однопрестольна церква Вознесіння, побудована в 1870 році власним коштом місцевих. У 1897 році за благодійні внески там оновили іконостас. Шукач Цей храм обслуговував великий приход: за даними каталогу за 1908 рік — 771 двір, понад 5 800 прихожан (3 092 чоловік і 2 825 жінок) і навіть церковно-приходську школу для дітей.
Випробування радянської доби та відродження
У 30-ті роки ХХ століття храм був закритий, а його споруда зруйнована — як це трапилось із багатьма храмами в ті роки. У 1942 році, під час Другої світової війни, в Васильківці купили житлову будівлю, переобладнали її під тимчасовий храм.
Після відродження церковного життя, в 1991 році староста приходу Александра Василівна Сокова розпочала клопотати про зведення нового храму. У 1994 році призначили настоятеля — протоієрея Сергія Гончара, який ініціював проект нового будинку. 14 листопада 1998 року архієпископ Іриней заклав перший камінь.
Сучасний стан
У 2012 рік будівництво нової будівлі храму було вже практично завершене. 20 жовтня там звершили Божественну літургію під головуванням архієрея. Два хори, воскресна школа, активне церковне життя.
Усе це прикрашало храм поки російська агресія не поширилася на селище. Воно пустішає, але символ витримки й надії стоїть у молитві.
У ніч на 10 листопада 2025 року, вороже полум'я спалахнуло на верхівці храму. Але на тому ж місці було погашене. Залишивши знак: навіть у війні можна горіти — але не згоріти. І якби не було важко, ми маємо бути сильними і вірити в краще.
Джерело: 056.ua
