«Біжи, Сашо, біжи». Дніпро прощається з людиною-легендою — міським Форестом Гампом.
У Дніпрі загинув чоловік, якого знали тисячі городян — Саша-бігун, або як його називали, «дніпровський Форест Гамп». Він щодня, за будь-якої погоди, виходив на дорогу — худорлявий, із довгим сивим волоссям, з палицею в руках. Його бачили на мосту, на проспекті Правди, біля набережної. Він не шукав слави, не збирав донатів і не мав акаунтів у соцмережах. Але став символом міста — символом людяності, витривалості та, можливо, самотності.
Трагедія, що сколихнула місто
Увечері 1 листопада на проспекті Мануйловському автомобіль Ford на смерть збив чоловіка. Водій з місця ДТП утік.
«Це був він. Людина, яку знали всі. Той самий Саша-бігун, “дніпровський Форест Гамп”», — зазначили очевидці події.
Поліція відкрила кримінальне провадження, а міські жителі — соціальні мережі. Потік спогадів, фото, історій, знятих на смартфони під час його пробіжок, накрив Дніпро хвилею болю.
«Не має значення, ким він був. Має значення, що він був Людиною»
Мер Дніпра Борис Філатов одним із перших опублікував слова, які розлетілися мережею:
«Не має жодного значення, ким він був насправді. Не має значення, порушував він ПДР чи ні. Не має значення, чи був він реально божевільним, чи просто міським фріком. Має значення лише те, що він був Символом нашого міста. Саша — дніпровський Форест Гамп. Божа людина, яка годувала птахів. Біжи, Сашо, біжи…».
Філатов також повідомив, що у пам’ять про Сашу в Дніпрі встановлять мініскульптуру — «щоб нагадати, що навіть посеред жаху всього, що відбувається, ми повинні залишатися людьми».
Хто він був: історія людини, яка бігла, щоб не зупинятися
Сашу знали десятиліттями. Його можна було зустріти з палицею на узбіччі, посеред дощу, снігу чи спеки. У старому інтерв’ю для порталу **«Город.dp.ua»** 2013 року журналістка Катерина Шевцова назвала його «дніпропетровським Форестом Гампом».
Тоді він розповідав, що щодня пробігає приблизно 22 кілометри — через Лівий берег, міст і назад.
«Бери палку і біжи зі мною», — відповів він журналістці, коли та намагалася його зупинити й розпитати.
На запитання, навіщо він це робить, Саша сказав коротко:
«Відволікаюся».
У тому ж матеріалі він зізнавався:
«Жінки, дітей, друзів у мене немає. Батьки померли. Залишатися одному важко. Місто, люди — надихають рухатися, бути частиною світу. Я просто вирішив бігти. І тим самим нести свій хрест, спокутувати помилки, яких уже не виправити».
«Поле бою» чи «поле бега»?
Його життя було простим і водночас філософським. У 2013-му журналісти писали:
«Для когось життя — поле бою, а для нього — поле бега».
Він говорив про індійську філософію, про ідею розчинення в часі, коли немає ні вчора, ні завтра — лише рух, лише теперішнє. Його вважали диваком, дехто боявся, дехто сміявся, але більшість — просто відчували до нього повагу.
Психологи, коментуючи феномен Саші, казали, що біг для нього — це спосіб наповнити пустоту:
«У нього майже не було теперішнього, лише спогади про матір. Щоденні пробіжки заповнювали цей простір, давали сенс і ритм».
«Божа людина», яка годувала птахів
У Дніпрі його часто бачили на набережній, де він годував голубів з рук. Місцеві мешканці згадують:
«Він завжди був із птахами. Міг годинами сидіти на лавці, говорити з ними, усміхатися. Коли біг — птахи здіймалися за ним, наче супроводжували».
Саме тому у зверненні мера Дніпра його назвали «Божою людиною» — не святим, а просто тим, хто зберіг у собі щирість і мир, яких так бракує людям.
У пам’ять про Сашу — мініскульптура
Міська влада планує встановити мініскульптуру «Саша-бігун» у межах міського проєкту з увічнення символічних постатей.
Розглядаються варіанти локації — на набережній або біля мосту, яким він бігав щодня.
«Його образ — це пам’ять про людяність. Про співчуття, якого ми так часто втрачаємо», — йдеться у повідомленні міськради.
Як його пам’ятають у місті
- Його образ з’являвся в короткометражному фільмі «Бег», де він грав самого себе.
- У 2020 році про нього знову писали дніпровські видання — нагадуючи, що він досі бігає, попри свій поважний вік.
- У соцмережах тепер з’являються флешмоби під тегом #БіжиСашоБіжи, користувачі діляться фото мосту, птахів, ранкових пробіжок.
Пам’ять про людяність
Його смерть болюча, але вона нагадала — що навіть один дивак може стати дзеркалом для цілого міста.
Саша не мав багатства, не робив гучних заяв, не прагнув уваги.
Але в час, коли стільки ненависті й роз’єднаності, він щодня виходив і просто біг — до світу, до людей, від себе самого.
«Знаєте, чому ми всі, люди, залишаємося людьми? Тільки тому, що вміємо співчувати», — писав Філатов.
Коротко про головне
- Ім’я: Александр, відомий як Саша-бігун.
- Вік: близько 70 років.
- Місце: місто Дніпро.
- Загибель: 1 листопада 2025 року, ДТП на проспекті Мануйловському.
- Пам’ять: планується встановлення мініскульптури.
- Феномен: людина-легенда, яка щодня бігала понад 20 км і стала символом людяності.
Цитата, що залишиться назавжди
«Біжи, Сашо, біжи. Бо навіть коли всі зупиняються — хтось мусить бігти. Хтось має нагадувати, що ми ще люди».
Джерело: 056.ua
