І раптом вони виявляють, що місце, де вони живуть, могло б бути покраще. Те, на чому вони їздять – могло бути б кращим. Їхні відносини – могли бути б кращими. Це також про настрій, здоров'я, анатомію тощо. Такі думки викликають відчуття посередності і пригнічують. Вони виникають неспроста, а через низьку цінність власного життя, яку пора завищувати. Тому прислухайтесь до себе. Це може стосуватися і вас.
Чому так трапляється і що з цим робити, пояснив психолог Володимир Промисловський в Дніпрі на тренінгу «Самозцінення та взаємозцінення», повідомляє редакція сайту 056.
Применшувати своє значення – це неправильно
За фактом, найцінніше для нас – це самовідчуття. Чи відчуваєте ви достатню цінність в тому, чим займаєтесь? Чи можете змінювати свої цінності? Наприклад, якщо ви багато працюєте, і як кінь – не зупиняєтесь. Чому? Тому що робота важливіше, ніж полежати.
І це добре. Проте ми звикли оцінювати все, що ми бачимо та робимо. Наші досягнення, успіхи, зовнішній вигляд. І розмірковуючи про свої результати, ми часто вкладаємо негативний відтінок. Ця тема – одна з найбільш чуттєвих і закритих, але про неї варто говорити.
Ваші старання коштують скільки, скільки ви визнали та наскільки погоджуєтесь
Коли когось знецінюють, то когось націнюють. На вагах цінностей, завжди щось має меншу масу і щось переважує.
Тобто, якщо ви знецінюєте товар, то націнююте свої гроші. І навпаки. Якщо вам пропонують щось малооцінне, то значить у вас щось знецінене. Буцім-то ваші робочі моменти, відносини, уміння. Це як торгівля. Тому, якщо вашу цінність намагаються занизити, то поясніть, що в іншому місці, її завищують.
Коротко з цим можна ознайомитися в піраміді Ділтса про ієрархію цінностей. Там вказано, що їх формують здібності, які в підсумку визначають ідентичність та місію.
Голос формує цінність
Приклад: Начальник і підлеглий їдуть в одному поїзді. Підлеглий крутиться-вертиться, не спить, а начальник запитує: "Що сталося?". Той відповідає: "Пити хочу". Начальник відповідає: "Ну так піди попий", на що чує: "Уже зігрівся, не хочу вставати". Проходить 15 хвилин, а підлеглий продовжує крутитись. Начальник йому говорить "Вставай, одягайся принеси мені води!". Пішов він, приніс, а начальник говорить "Випий!".
Мораль: Тобто хтось має зайти зі свою цінністю, сказати, що вам щось треба. Це може бути не тільки хороше, але й погане. Ми самі беремо участь в цінності свого життя. Це те, як ми відчуваємо, як куштуємо власне життя.
Іноді задоволення чи користь від вкладень значно менше витрачених ресурсів
Пояснюючи про сенс цінностей, Промисловський розповів історію.
"Нещодавно ми з колегами розмовляли про те, скільки часу радість приносить людині, яка купила Ламборгіні. І прийшли до висновку, що цілком можливо, що її вистачить хвилин на 10, а потім будуть якісь інші питання. Хоча в неї скільки грошей вкладено й зусиль", – поділився психолог.
Він пояснив, що якщо зрівняти зусилля, чи варті були вони, щоб це отримати, то людина може пишатися цим, але при цьому не стати щасливою. І жалкувати, що за ці гроші не поїхала на море, чи не присвятила витрачений на роботу час дитині.
Таке буває неспівпадіння цінностей, коли їх розставили неправильно. В такі моменти розумієте, що це не те, що ви хотіли. Ви уже купили цю машину, але сильний сніг, і на ній їздити непрактично і т. д.
Краще щось, ніж нічого
Приклад: Прокидаються після веселої ночі дві подруги на курорті. "Галя, де наші гроші?", – говорить одна. На що чує: "Ми втратили гроші, ми вчора автівку купили, мені з автосалону телефонували, сказали, щоб приїхала забрала". Я не впевнений, що їх це дуже порадувало, але легше стало, що гроші не загубили".
Мораль: Ми іноді потрапляємо в ситуації, де все не так як ми спланували. Тут приходить внутрішній голос, який говорить "Краще щось, ніж нічого".
Краса – в очах того, хто дивиться
Для того, щоб регулювати внутрішню цінність, нам потрібно оновлення нашого софту, внутрішньої програми. Задавати правильні цілі і досягати їх – дуже важливо. Для цього важливо правильно налаштовувати себе.
Буває одна і та ж ситуація, а у кожного до неї відношення різне. Це як різні телефони дають різні фото. А чому? Простір же однаковий. І фотошопимо не ми, а пристрій. Ми по-різному фотографуємо і наше життя. І саме головне, ми по-різному фотографуємо себе і наші дії.
Цінності задають простір навколо
Є гостинний хазяїн, до якого в дім приходять гості. Він задає простір, де йому добре, до всіх ставиться добре. Через деякий час після перебування в цьому просторі падає напруження. Ніхто не відчуває себе зайвим.
І, навіть ті, хто, що не хотіли приходити, чи відчували себе ніяково – вже цікаво проводять час. Тому що доброзичливість хазяїна, насолодження від того, що в нього гості передалося в простір.
Важливо відновити цінність свою, як і України
Україна – це одна з найбільш постраждалих країн СНД. Включаючи Голодомор, знецінювання, насмішки. І коли в нас було щось розумне, типу Тараса Шевченка, то в росії його собі приписують. І до сучасної війни проштовхувалася ідея, що в Україні бувають зірки – вони всі в рф, тут безпосередні. Таке буває тоді, коли є щось цінне , яке хочеться забрати задарма. Це було 300 років одного й того ж.
І наша задача зараз – не тільки нашим військовим допомагати, але й зрозуміти, що ми гідні, живемо смачним життям. Наш простір цінний. І ми не потребуємо постійних оплесків з боку. Нападають на те, що цінне. Треба трохи видихнути і міняти своє життя на краще.
Знецінювати себе – ознака совкового тоталітаризму
Люди, які цікавляться своїм життям – це сильні люди. Адже ми воюємо з тоталітарною країною, в якій цікавитись собою заборонено ("за замовчуванням", звичайно). В Радянському Союзі цікавитись собою – це було антитоталітарно, за книги Фрейда саджали.
Основне питання психотерапії: "Чого ти хочеш?". Воно заборонене російським режимом, де один президент майже 24 роки, де з мітингів вибивають. Тому люди стають стадом, бояться думати. Тому що все за них знає їхній вождь, чи його бригада.
Але це питання – основна наша цінність. За це триває війна, щоб люди не задавались цим питанням. Але ми маємо хотіти те, що ми вирішили.
Так само ми часто чуємо в голові думки людей, які в нас не вірять, недооцінюють нас, чи заздрять. Вони сидять в наших головах десятиліттями. Насправді, це наш внутрішній голос. І ми сліпо слухаємо його. Але не треба боятися формувати власний голос, тому що ми живемо за тим, які висновки ми робимо, а не яка реальність.
Не зраджуйте собі!
Самознецінення – це самозрадництво. Це коли ви навчились зраджувати себе і у вас є голос, який під виглядом, що він турбується за те, щоб було краще – він стискає та звинувачує. І ви замість того, щоб робити висновки в кращий бік звішуючи позитивне й негативе, ви провалюєтесь на певний період часу і робите висновки, які зупиняють вас в житті, які не є релевантними.
Тому сміливо, але адекватно обирайте свої цінності. Виставляйте їх правильно і у вас буде гідне життя.
Джерело: 056.ua