Дев'ять років без «-петровська». Як Дніпро повернув собі ім’я, гідне майбутнього.
19 травня 2016 року Верховна Рада України ухвалила рішення, яке стало символом розриву з радянським минулим — Дніпропетровськ став Дніпром. Вже дев’ять років одне з найбільших українських міст офіційно носить назву, яка не асоціюється з організаторами репресій і Голодомору, а натомість — із великою річкою, колискою української історії та культури. Такий крок став не лише адміністративною зміною, а й актом історичної справедливості.
Як Дніпропетровськ став Дніпром: коротко про подію
Рішення про перейменування було ухвалено в межах закону про декомунізацію, який зобов’язував змінити топоніми, пов’язані з діячами комуністичного режиму. Назва «Дніпропетровськ» — пряма згадка про Григорія Петровського, одного з архітекторів політики більшовиків, який підтримував жорстку колоніальну політику щодо України.
Автором законопроєкту про перейменування виступив нардеп Андрій Денисенко — на той момент представник «Блоку Петра Порошенка», а нині заступник мера Дніпра. Із 247 депутатів, які проголосували «за», більшість розуміла символічне значення цього кроку. Рішення набуло чинності одразу після ухвалення.
«Це була наша історична відповідальність. Ми повернули Дніпру його справжнє ім’я — природне, звичне, чисте від репресивного шлейфу», — згадує Денисенко.
Історія змін імен міста: між імперіями та ідеологіями
Місто, яке ми сьогодні знаємо як Дніпро, неодноразово змінювало ім’я під впливом зовнішніх режимів:
- 1776 — Катеринослав: назване на честь імператриці Катерини II. Це була маніфестація російської колоніальної політики на землях колишньої Запорізької Січі.
- 1796 — короткочасно перейменоване в Новоросійськ, але в 1802 році повернуто стару назву.
- 1926 — Дніпропетровськ: злиття географічної (Дніпро) та ідеологічної (Петровський) частини. Це був типовий радянський гібрид — прив’язка до комуністичного діяча через контроль над історією та простором.
- 2016 — Дніпро: повернення до природної, гідної імені, позбавленої політичного підтексту.
Хто такий Григорій Петровський і чому його ім’я стало токсичним
Григорій Петровський був більшовиком, членом ЦК КПРС, одним із керівників Радянської України у 1920–30-х роках. Його підпис стоїть під документами, які запускали хвилі колективізації, репресій та кампанії вилучення зерна, що безпосередньо призвело до Голодомору 1932–1933 років.
«Петровський не просто мовчки спостерігав за Голодомором — він був частиною механізму, що знищував українських селян як клас. Увічнювати його ім’я — це мовчазно погоджуватись із цією історією», — наголошує дніпровський історик Микола Чабан.
Декомунізація як очищення: чому перейменування було необхідним
Закон про декомунізацію ухвалили у 2015 році. Його головна ідея — позбавити Україну топонімів, пам’ятників і символів, які прославляють тоталітарний режим. Це не про «переписування історії», як твердили критики, а про її очищення від колоніального спадку.
Дніпропетровськ став одним із найбільш символічних кейсів цього процесу. Саме тут радянська індустріалізація поєднувалася з глибокими трагедіями українського селянства, а підземний патронний завод ховався за величезним ім’ям більшовика.
Символізм назви «Дніпро»: не просто річка
Назва «Дніпро» — не вигадка. Це повернення до тисячолітньої географії та історії. Річка Дніпро — одна з головних артерій України, згадувана ще в «Повісті временних літ» та творах Гомера. Вона об'єднувала торгові й культурні шляхи, була межею між цивілізаціями, а згодом — осердям козацької вольниці.
«Назва “Дніпро” символізує природну, доідеологічну сутність міста. Вона вкорінена не в диктатурі, а в географії, в історичній тяглості», — зазначає дослідниця Тетяна Трофименко.
Чому не Січеслав? Дискусії навколо нової назви
Одним із альтернативних варіантів була назва Січеслав — на честь козацьких січей, що існували на цій території. Вона мала підтримку частини інтелігенції, активістів і навіть зібрала понад 20 тисяч підписів.
Проте більшість мешканців уже давно використовували назву «Дніпро» в побуті, а слово «Січеслав» сприймалося як занадто ідеологічне або штучне.
«Історичну справедливість краще відновлювати не через нову назву, а через пам’ять і зміст. “Дніпро” — це компроміс між серцем, логікою і звичкою», — вважає місцевий активіст Артем Денисенко.
Що змінилося за 9 років: юридично, культурно, ментально
- У документах
Назва «Дніпро» повністю інтегрована у державні реєстри, шкільні підручники, паспорти, логотипи. Нові вивіски, поштова адреса, транспортні маршрути — все відповідає новому статусу.
- У сприйнятті
Більшість жителів сприймають назву як щось звичне. Молодь часто не асоціює місто зі старим іменем узагалі. Натомість для старших поколінь назва «Дніпропетровськ» досі існує у повсякденному вжитку, хоч усе рідше.
- У політичній боротьбі
Попри перейменування міста, область досі офіційно називається Дніпропетровською, адже її зміна потребує внесення змін до Конституції — складного юридичного процесу. Законопроєкти кілька разів реєструвалися, але поки безрезультатно.
Ім’я як форма визволення
Перейменування Дніпропетровська — це не просто символ, це приклад того, як країна очищує себе від накинутих значень. Місто, яке колись було зіркою індустріального Сходу СРСР, сьогодні стає осередком українського патріотизму, науки, волонтерства і культури. І «Дніпро» звучить тут не тільки як назва — а як символ течії, що несе країну вперед.
Джерело: 056.ua
