Стіни зі склоблоків стали своєрідним символом радянської архітектури. Побачивши цей характерний елемент будівель, багато хто відразу згадує радянські басейни, школи, санаторії чи промислові об’єкти, передає редакція сайту 056.
Популярність склоблоків у СРСР обумовлювалася економічними, соціальними та функціональними чинниками, які формували радянський підхід до архітектури та будівництва.
Практичність у радянських реаліях
Склоблоки стали популярними завдяки їх унікальним властивостям, які відповідали вимогам радянської економіки. Основною перевагою цих матеріалів була здатність пропускати світло, що дозволяло зменшувати використання електроенергії для освітлення приміщень. Для економічно вразливого радянського суспільства, де будь-яка можливість зекономити вважалася важливою, цей аспект був вирішальним.
Крім того, склоблоки добре утримували тепло і витримували значні перепади температури (до 40 градусів), що дозволяло використовувати їх навіть у приміщеннях із суворими кліматичними умовами. Їхня вологостійкість робила їх ідеальним матеріалом для будівництва лазень, басейнів, санаторіїв і заводів.
Доступність і стандартизація
У СРСР склоблоки виробляли у великих кількостях і за стандартними розмірами та відтінками. Ця стандартизація дозволяла швидко використовувати їх у масовому будівництві. У продажу можна було знайти склоблоки із гладкою чи рифленою поверхнею у трьох основних кольорах: зеленому, жовтому та синьому. Це забезпечувало мінімальне «різноманіття», яке могло б задовольнити радянського споживача.
Проте такі обмеження у виборі кольору чи дизайну були типовими для СРСР, де функціональність цінувалася більше за естетику. Зрештою, склоблоки чудово відповідали радянському уявленню про утилітарну архітектуру: прості, міцні, економічні та ефективні.
Соціальні аспекти: безпека і приватність
Ще однією важливою особливістю склоблоків було їхнє вміння пропускати світло, але приховувати те, що відбувається всередині приміщення. Це вирішувало дві проблеми одночасно. По-перше, забезпечувалася певна приватність у будівлях громадського призначення: школах, санаторіях, їдальнях чи заводах. По-друге, уніфікований стиль склоблоків створював відчуття порядку і контролю, що було важливим елементом радянської ідеології.
Крім того, склоблоки були досить міцними, що забезпечувало додатковий захист у будівлях. Вони витримували не лише перепади температур, але й певний фізичний вплив, наприклад, удари. У випадку пошкодження склоблоки не розбивалися на гострі уламки, що зменшувало ризик травмування.
Історія виникнення: від ідеї до масового виробництва
Хоча склоблоки асоціюються з радянською епохою, вони були винайдені задовго до цього. У другій половині XIX століття американець Джеймс Пенніквік запатентував перший прототип склоблоків. Його конструкція, яка нагадувала металеву решітку зі вставками із призми, була створена для освітлення підвальних приміщень.
Ідея Пенніквіка знайшла своє місце в архітектурі 1930-х років, коли склоблоки отримали сучасний вигляд. У Радянському Союзі їх почали активно використовувати з 1950-х років, а пік популярності припав на 1960-70-ті роки.
Популярність у масовій забудові
Масове будівництво в СРСР диктувало використання простих і практичних матеріалів. Склоблоки стали ідеальним вибором для таких будівель, як заводи, школи, санаторії, басейни, їдальні, будинки піонерів та сходові прольоти у багатоповерхівках. Їх застосування дозволяло створювати освітлені приміщення з мінімальними витратами на електроенергію та одночасно зберігати естетичну цілісність будівель.
Архітектори використовували склоблоки не лише через їхні функціональні переваги, але й через візуальний ефект. Їхні гладкі чи рифлені поверхні створювали цікавий світловий малюнок, що прикрашав приміщення без значних додаткових витрат.
Чому від склоблоків відмовляються?
Сьогодні склоблоки сприймаються багатьма як пережитки радянського минулого. Архітектори та дизайнери намагаються уникати їх використання через асоціацію з уніфікованим і утилітарним стилем радянської забудови. На зміну склоблокам прийшли сучасні матеріали, які мають кращі тепло- і звукоізоляційні властивості, ширший вибір кольорів і дизайнів.
Крім того, склоблоки більше не відповідають сучасним вимогам безпеки. Їх використання у військовий час може стати небезпечним. Під час вибухів або обстрілів уламки склоблоків можуть розлітатися і травмувати людей. Це робить їх непрактичними і навіть загрозливими у сучасних реаліях України.
Популярність склоблоків у СРСР була обумовлена їхньою практичністю, економічністю та відповідністю ідеологічним принципам радянської архітектури. Вони стали символом масової забудови і однотипності. Проте сьогодні склоблоки сприймаються як пережитки минулого, від яких поступово відмовляються через їхню небезпеку і невідповідність сучасним стандартам будівництва. В умовах війни їх використання стає ще менш доцільним через ризик травмування під час обстрілів. Склоблоки залишаються нагадуванням про радянське минуле, але їхня епоха в архітектурі поступово завершується.
Джерело: 056.ua
