російськомовна книжкова продукція в Україні. Між культурною безпекою та правами читачів.
Дискусія довкола ролі російської мови в українському культурному просторі триває не перший рік, однак після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році ця тема набула особливої гостроти. Нещодавня петиція громадянина Ігоря Снятинчука, яка набрала понад 25 тисяч підписів, пропонує запровадити максимально жорсткі обмеження на друк, розповсюдження та просування російськомовної друкованої та електронної книжкової продукції в Україні.
Кабінет Міністрів України надав офіційну відповідь, посилаючись на чинне законодавство, яке вже передбачає низку обмежень у цій сфері. Проте уряд визнав, що питання потребує глибшого опрацювання із залученням експертів.
У цьому матеріалі ми проаналізуємо ключові положення петиції, позицію уряду, а також оцінимо можливі переваги та ризики запропонованих змін.
Суть петиції
Автор петиції пропонує:
- Практично повна заборона друку російською мовою — наклад книжок і періодики не може перевищувати 0,01% від загального тиражу.
- Заборона електронної продукції російською, крім випадків, коли вже є значний наклад українською.
- Заборона розповсюдження російськомовних видань будь-де — у книгарнях, на ярмарках, онлайн.
- Виключення з міжнародних виставок усієї російськомовної продукції від імені України.
- Заборона видань і перекладів творів російських авторів та союзників рф російською мовою.
- Обмеження ввезення: не більше одного примірника на людину.
- Жорсткі штрафи для видавців і друкарень — від 100 неоподатковуваних мінімумів за примірник.
- Експертна перевірка усіх перекладів і авторів на предмет пропаганди та зв’язків з ворогом.
- Публічне звітування видавців і друкарень про надруковану продукцію.
Ключовий аргумент автора:
«Обмеження російськомовної друкованої продукції в Україні — необхідний крок для перемоги в гібридній війні та шлях до того, щоб нинішня ситуація не повторилася в майбутньому».
Відповідь уряду
Уряд у відповіді підкреслив, що низка положень, озвучених у петиції, уже закріплена законом:
- Закон «Про видавничу справу» забороняє ввезення і розповсюдження продукції з рф, білорусі та окупованих територій, а також творів авторів-громадян держави-агресора.
- Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» зобов’язує видавати не менше 50% книжок українською та встановлює квоти на книгарні й періодику.
- Закон «Про медіа» регламентує використання державної мови у друкованих та онлайн-виданнях.
Також існують механізми контролю:
- Реєстр антиукраїнської видавничої продукції.
- Реєстр дозволених видань, надрукованих державною мовою держави-агресора.
- Адміністративно-господарські санкції для порушників — від двох до десяти мінімальних зарплат.
Цитата з відповіді:
«Внесення змін до законодавства з метою його доповнення можливе за умови більш детального та ґрунтовного опрацювання порушеного питання із залученням широкого кола експертів».
Аналіз переваг і ризиків ключових положень петиції та відповіді Кабміну
1. Обмеження друку російською мовою
- Переваги петиції: радикально обмежує культурний вплив рф, сприяє поширенню української мови, зміцнює національну ідентичність.
- Ризики петиції: створює практичні труднощі для видавництв, може призвести до дефіциту літератури, збільшення «чорного ринку» видань, судових суперечок.
- Переваги урядового підходу: забезпечує баланс між національною безпекою та функціонуванням ринку; уже працюючі квоти (50% українською) дозволяють адаптувати видавничий сектор.
- Ризики урядового підходу: менш радикальне обмеження може не повністю нейтралізувати культурну експансію рф.
2. Обмеження електронної продукції
- Переваги петиції: контролює швидко поширювані електронні видання, запобігає онлайн-пропаганді.
- Ризики петиції: складно реалізувати контроль над електронним контентом; ризик блокування легальної літератури, зниження свободи інформації.
- Переваги урядового підходу: поширення вимог української мови на електронні формати забезпечує певний рівень контролю, не порушуючи доступу до ресурсів.
- Ризики урядового підходу: частина російськомовних видань може залишитися без обмежень, що потенційно підтримує пропаганду.
3. Заборона розповсюдження
- Переваги петиції: ефективно блокувала б будь-яку присутність російськомовних видань у комерційній мережі.
- Ризики петиції: практично неможливо контролювати онлайн-платформи та приватний обіг; висока адміністративна навантаженість.
- Переваги урядового підходу: дозволяє фізичним особам ввезти обмежену кількість книг для особистого користування, що мінімізує соціальне невдоволення.
- Ризики урядового підходу: обмеження не абсолютне, тож частина російського контенту може потрапити на ринок.
4. Участь на міжнародних виставках
- Переваги петиції: запобігає просуванню російської культури від імені України, формує чіткий сигнал міжнародній спільноті.
- Ризики петиції: може обмежити участь українських авторів, які працюють у перекладах або двомовних виданнях; важко юридично реалізувати.
- Переваги урядового підходу: можливість реагувати вибірково; не шкодить міжнародній діяльності українських видавців.
- Ризики урядового підходу: менш радикальна заборона може залишати простір для пропаганди.
5. Видання, перевидання та переклади творів авторів з рф та союзників
- Переваги петиції: повністю блокує культурний вплив держав-агресорів.
- Ризики петиції: може обмежити літературний та науковий обмін, створити міжнародний негативний резонанс, ускладнити академічну діяльність.
- Переваги урядового підходу: диференційований контроль (громадяни України, колишні громадяни рф) дозволяє уникнути непропорційних обмежень.
- Ризики урядового підходу: деякі твори можуть потрапити до читачів без обмежень, що частково зберігає культурний вплив рф.
6. Обмеження ввезення
- Переваги петиції: контролює обіг фізичних примірників, зменшує ризик поширення пропагандистської літератури.
- Ризики петиції: суворе обмеження (1 примірник) може викликати соціальне невдоволення, ускладнити академічну діяльність.
- Переваги урядового підходу: дозвіл до 10 примірників для особистого користування забезпечує практичність та зменшує соціальне напруження.
- Ризики урядового підходу: частина продукції може потрапити до читачів і створювати культурний вплив рф.
7. Адміністративні санкції
- Переваги петиції: суворі штрафи роблять порушення невигідними, потенційно ефективно стримують видавців.
- Ризики петиції: непропорційно високі штрафи можуть паралізувати ринок, привести до банкрутства видавництв та друкарень, викликати судові спори.
- Переваги урядового підходу: помірні штрафи зростають при повторних порушеннях; дають реальний механізм контролю без руйнування ринку.
- Ризики урядового підходу: менші штрафи можуть бути недостатнім стримуючим фактором.
8. Експертна перевірка авторів і перекладів
- Переваги петиції: дозволяє виявляти потенційну пропаганду до її поширення.
- Ризики петиції: створює цензуру, може зупинити легальні видання; важко об’єктивно оцінювати «проросійські погляди».
- Переваги урядового підходу: існуючі реєстри антиукраїнських видань та дозвільна система забезпечують контроль без тотальної цензури.
- Ризики урядового підходу: частина підозрілої літератури може залишатися на ринку.
9. Публічне звітування видавництв і друкарень
- Переваги петиції: прозорість та громадський контроль; порушення напряму підтримують ЗСУ або культуру.
- Ризики петиції: значне адміністративне навантаження, складність у реалізації, можливе блокування легальної літератури.
- Переваги урядового підходу: контроль через реєстри і дозвільні механізми простіший для виконання, не створює додаткового бюрократичного навантаження.
- Ризики урядового підходу: відсутність повної прозорості може зменшувати довіру громадян.
Загальний висновок
Петиція пропонує радикальні та всеохопні заходи, спрямовані на максимальний захист культурного простору України від впливу РФ, але вони створюють високі адміністративні та практичні ризики, можуть обмежувати свободу слова та ускладнювати роботу видавничої сфери.
Урядова позиція базується на вже діючому законодавстві і балансує між національною безпекою та функціонуванням ринку. Підхід Кабміну дозволяє контролювати антиукраїнські видання і підтримувати поширення української мови, не вводячи тотальної цензури та не створюючи непомірного тиску на видавців і читачів.
Потенційні переваги запропонованих змін
- Культурна безпека
росія десятиліттями використовувала мову та літературу як інструмент впливу. Жорсткі обмеження мінімізують цю загрозу.
- Стимул для розвитку української книги
Видавці будуть змушені більше інвестувати у видання українською, що може підняти якість різноманіття літератури.
- Чіткий сигнал світу
Заборона російськомовних видань стане частиною інформаційної політики, яка підкреслює відмежування України від «русского мира».
- Фінансова підтримка армії і культури
Штрафи, запропоновані у петиції, спрямовуються на потреби ЗСУ та культурні проекти.
- Механізм запобігання пропаганді
Перевірка авторів і перекладів може зупинити проникнення проросійських меседжів під виглядом літератури.
Ризики та виклики
- Міжнародна критика і репутаційні втрати
Надмірні заборони можуть бути витлумачені як цензура та порушення свободи слова. Україна може отримати зауваження від ЄС, Ради Європи та правозахисних організацій.
- Удар по правам національних меншин
Значна частина громадян України є російськомовними. Обмеження доступу до книжок російською може викликати соціальну напругу.
- Ризик «чорного ринку»
Чим жорсткіші заборони, тим більша ймовірність нелегального обігу книжок. Це зменшить прозорість і контроль.
- Навантаження на видавців
Нові обов’язки зі звітування, перевірки та штрафи можуть призвести до зменшення кількості видавництв, особливо малих.
- Суперечність із європейською практикою
У ЄС поширений принцип мовного різноманіття. Якщо Україна прагне інтеграції, надмірні заборони можуть виглядати дисонансом.
- Небезпека політичних маніпуляцій
Перевірка авторів на «проросійськість» може стати інструментом для розправи з конкурентами або небажаними голосами.
Баланс інтересів: що реально можливо
На сьогодні в Україні вже діють суворі норми, які обмежують ввезення та поширення російськомовної продукції. Фактично, книжки з рф і білорусі заборонені, а квоти стимулюють українське книговидання.
Проте петиція вимагає тотальної заборони, яка значно перевищує сучасні норми. Це створює дилему:
- З одного боку, суспільний запит на культурну безпеку очевидний.
- З іншого — надмірна жорсткість може зашкодити демократичному іміджу України та створити внутрішні проблеми.
Можливим компромісом могло б стати:
- Поступове зменшення частки російськомовної продукції, а не різке «0,01%».
- Розширення програм перекладів українською та підтримки авторів.
- Посилення перевірки контенту на пропаганду, але з чіткими й прозорими критеріями.
- Введення публічного реєстру видань не лише «заборонених», а й тих, що пройшли експертизу.
Висновки
Петиція Ігоря Снятинчука демонструє високий рівень запиту суспільства на радикальне очищення культурного простору від російського впливу. Зібрані 25 тисяч підписів свідчать: ця тема болюча і має підтримку.
Втім, аналіз показує, що значна частина запропонованих обмежень уже існує у чинному законодавстві. Деякі нові ідеї — надмірно радикальні й несуть ризики для прав людини, міжнародної репутації та видавничої галузі.
Цитата з відповіді Кабміну виглядає ключовою:
«Питання можливе до опрацювання лише за участі широкого кола експертів».
Саме такий підхід і потрібен: замість радикальних рішень — зважена стратегія, що враховуватиме і національну безпеку, і демократичні стандарти.
Україна має право захищати свій культурний простір, але успіх буде не лише в заборонах, а й у створенні привабливих альтернатив. Адже найкраща відповідь на культурну агресію — це сильна, сучасна й конкурентоспроможна українська книга.
Джерело: 056.ua
