Війна в розпалі, а агресор продовжує набивати кишені, і частина цих грошей – від тих, хто його засуджує. От уявіть собі: з того чорного дня 24 лютого 2022 року, коли Росія пішла на нас повномасштабним наступом, Кремль заробив на експорті викопного палива… тримайтеся… неймовірні 883 мільярди євро.
Як розповідає "Комерсант український", посилаючись на аналітиків з Центру досліджень енергетики і чистого повітря (CREA), Євросоюз, попри всі ці санкції, що ми так обговорюємо, досі залишається одним із головних "донорів". Тільки з лютого 2022 по травень 2025 року країни ЄС віддали за російські енергоресурси понад 205 мільярдів євро. А знаєте, що найсумніше і навіть трохи цинічно? Тільки у 2024 році ЄС заплатив Росії 21,9 мільярда євро за паливо. А Україні за той же час фінансової допомоги надійшло менше – 18,7 мільярда євро. От і виходить, що однією рукою допомагаємо, а іншою – фактично фінансуємо ворога. Парадокс, погодьтеся.
Нафтові ріки та назові потоки: звідки ж гроші
Якщо зазирнути глибше в гаманці Кремля, то побачимо, що найбільше грошей, звісно, приносить нафта – майже 69% від усього "виручки", а це понад 541 мільярд євро. Газ, ну що ж, теж не пасе задніх – дав 20% доходів, а вугілля – 11%. І ось тут виникає ще одне питання: хто ж купує? Виявляється, найбільшими покупцями російського викопного палива стали Китай та Індія. Тільки вони з лютого 2022 по лютий 2025 року витратили 78 та 49 мільярдів євро відповідно.
Як Європа зіскочила з російської "газової голки"
А пам’ятаєте, як ми хвилювались на початку 2022 року, коли ЄС на цілих 40% залежав від російського газу? А Німеччина у 2021 році взагалі купувала 65% свого газу саме у Росії. Це ж була справжня "газова голка". Але, здається, щось змінилося. Наприклад, вже у червні 2024 року частка російського газу в європейському імпорті впала до 18% . А до березня 2025 року – так взагалі до 14%, якщо порівнювати з піком у 47% у 2019 році.
Відверто кажучи, експорт російського трубопровідного газу обвалився вдесятеро – зі 150 мільярдів кубометрів до якихось 15 мільярдів на рік. Просто уявіть масштаби. Але росіяни не були б росіянами, якби не спробували компенсувати це скрапленим газом (СПГ). І, на жаль, у 2024 році ЄС імпортував рекордні 16,5 мільйона тонн російського СПГ. Найбільше його потягли Франція, Іспанія та Бельгія. До речі, у 2023 році російський СПГ становив аж 19% від усього скрапленого газу, що прибув до Європи.
Санкції – працюють? І куди тікає російська нафта?
Звісно, санкції таки "кусаються". Завдяки всім цим обмеженням та встановленню "цінової стелі" Росія вже втратила 38 мільярдів євро лише на нафтових доходах. Це як перекривати кран, а вода все одно шукає собі шпаринки. Москва, до слова, активно розвертає свої нафтогазові потоки на Азію. От, наприклад, значно наростила постачання газу газопроводом "Сила Сибіру" – аж у півтора рази, до 15,5 мільярдів кубометрів. Експорт нафти до Китаю зріс на 8%, а до Індії – взагалі у 22 рази. На кінець 2022 року на Пекін і Нью-Делі припало 70% усього російського нафтового експорту. Але є й інший бік медалі: через санкції Росії доводиться продавати нафту й газ зі значними знижками, а це, звісно, не ті прибутки, що були раніше.
Український транзит
Знаєте, одним із найважливіших кроків до того, щоб Європа стала справді вільною від російських енергетичних "обіймів", стало припинення транзиту російського газу через нашу, українську газотранспортну систему. З 1 січня 2025 року, коли закінчився той давній контракт, цей транзит просто зупинився.
Щоправда, є й "але". Деякі країни ЄС, наприклад, Угорщина, Словаччина та Австрія, досі залишаються, так би мовити, у російській "газовій пастці". Їхні контракти з "Газпромом" були розраховані на постачання через українську ГТС. Ось, скажімо, Австрія взагалі підписала контракт на газ аж до 2040 року. До речі, з травня 2022 і до кінця 2024 року російський газ через Україну йшов лише до Словаччини та Молдови.
Ну що ж, ось така вона, наша енергетична реальність. Світ міняється, і ми бачимо, як Європа потроху, крок за кроком, звільняється від російської енергетичної "залежності". А Росія? Що ж, їй доводиться шукати нові ринки, але вже на своїх, далеко не найвигідніших умовах. Чи стане ця історія уроком для всіх, що енергія не має бути зброєю, а взаємна вигода – лише на рівних умовах? Хочеться вірити, що так.
Джерело: 5692.com.ua
