Питання використання протипіхотних мін в Україні знову стало предметом обговорень — цього разу в контексті офіційного виходу нашої держави з Оттавської конвенції. Рішення, яке ще кілька років тому здавалося неприпустимим, сьогодні виглядає як вимушений крок, продиктований суворими реаліями фронту. Але це не означає, що вже завтра такі міни з’являться на полі бою — процедура доволі заплутана й розтягнута в часі.
Не відразу і не просто: коли Україна зможе повернути мінну оборону
Так, Україна вирішила вийти з Оттавської конвенції, яка забороняє використання протипіхотних мін. Але, попри таке політичне рішення, сама можливість повернення до їхнього застосування — справа не одного дня.
Юридичні нюанси тут відіграють ключову роль. Як пояснює Федір Веніславський, депутат і член парламентського комітету з питань нацбезпеки, навіть після подання відповідного повідомлення до ООН, має пройти щонайменше пів року. Саме стільки триває формальна процедура виходу з угоди.
Є ще один важливий момент: згідно з умовами конвенції, якщо держава перебуває у стані війни, її вихід може бути тимчасово призупинений. Але в нашому випадку ситуація не така однозначна — Україна втягнута у війну давно, тому це положення може бути оскаржене.
Плани на виробництво й імпорт
Якщо говорити про перспективи, то Україна зможе як виробляти такі міни сама, так і отримувати їх з-за кордону. Веніславський упевнений: якщо буде політична воля й юридичне вікно — питання техніки вирішиться дуже швидко.
Раніше ми вже знищили значну частину своїх запасів згідно з умовами договору. Але, як каже депутат, частина мін, зокрема касетних, на складах все ж залишилась. А значить — певний арсенал для мінування важливих ділянок фронту вже є.
Звідки ноги ростуть
Ще у 1999 році, коли Україна приєдналася до конвенції, ми мали п’ятий за обсягом арсенал протипіхотних мін у світі — понад 6 мільйонів одиниць. Це були ті самі міни "Пелюстка", про які багато хто чув, навіть не маючи військового досвіду.
У 2005-му держава виділяла кошти на знищення боєприпасів, але, як бачимо, частина залишилась. Можливо, тоді ще ніхто не міг передбачити, що через два десятки років ці міни знову можуть знадобитися.
А тим часом…
На фоні цих дискусій російська армія вже давно використовує протипіхотні міни без жодних угод чи моральних бар’єрів. Зокрема — скидає з дронів касетні боєприпаси з таймерами, які діють із затримкою. Це надзвичайно небезпечно, адже такі пристрої можуть активуватись не одразу, а через кілька годин — або навіть днів. І страждають від цього передусім цивільні.
Україна опинилася в ситуації, коли міжнародні обмеження більше не відповідають реальності, в якій ми живемо. Ворог діє без правил, тому і нам доводиться переглядати свої. Але навіть у цій темі є чітке розуміння: повернення протипіхотних мін — не про наступ, а про стримування. Про те, щоб зупинити ворога, який не визнає жодних конвенцій, крім сили.
Джерело: 5692.com.ua
