Вже майже три роки триває повномасштабна війна, і за цей час українське суспільство пройшло через чимало змін. Проте, як показують нові результати соціологічного дослідження компанії Gradus Research, настрої людей поступово стабілізуються. Міграція більше не є такою масовою, як на початку, і більшість громадян не планує виїжджати, навіть якщо ситуація загостриться. Це може бути пов’язано з тим, що багато хто вже знайшов роботу після значного падіння зайнятості на початку війни.
Економічні реалії: більшість працює, але зарплати впали
Коли ми говоримо про працю, то за останній рік кількість працюючих українців значно збільшилася. Так, якщо на початку війни було, скажімо, 24% працюючих, то зараз це вже понад 65%! Ну, це теж не означає, що все так чудово, звісно. Зарплати все ж таки впали. Майже половина опитаних каже, що заробляє менше, ніж до війни. А от молодь, цікаво, заробляє більше, ніж старші люди. Хоча, якщо чесно, ця різниця так не тішить. Бо коли всі навколо почуваються не зовсім стабільно, все інше здається дрібницями.
Втома та напруженість на першому місці
Більшість українців відчувають втому (майже 52% опитаних). Чесно кажучи, це навіть не дивно, враховуючи, скільки нервів виводять ці постійні обстріли, атаки, проблеми. Страх? Так, він є, але вже десь там на задньому фоні. Відчуття безсилля та роздратування змішуються з надією та розчаруванням. Уявляєте? Війна йде, але ми всі чекаємо чогось кращого, хоча й розуміємо, що все не буде так швидко. Втома в очах у всіх, і це навіть якщо ти працюєш кожен день на межі своїх сил.
Оптимізм на тлі важких реалій війни
Що дійсно вражає, так це те, як ми всі намагаємося триматися. І більше половини українців все одно вірять у перемогу. А ось ці цифри: третина з них вважає, що війна може завершитися в 2025 році. І, здається, це не просто так. Ймовірно, все тому, що політична риторика за кордоном, зокрема в США, значно підвищила очікування щодо швидкого завершення війни. Тож, певно, ми всі почали вірити в те, що кінець 2025 року — це реально.
Але ось що ще цікаво: більшість з тих, хто вірить у кінець війни, бачать у майбутньому відновлення України. Це якесь неймовірне відчуття надії на краще, на те, що після всього цього країна стане сильнішою. Може, це й оптимізм, але хто його знає? Напевно, всі, хто пережили стільки випробувань, просто хочуть вірити, що після війни настане якийсь світлий момент.
Мова, довіра та інституції
Про мову теж варто згадати. Якщо до війни українці не часто спілкувалися українською вдома, то зараз — зовсім інша історія. Майже 70% тепер спілкуються державною мовою, і це вже справжня зміна. Можливо, це навіть не усвідомлене бажання, а просто необхідність. І всі ми це відчуваємо, чи не так?
Що цікаво — незважаючи на постійну напругу та важкий емоційний стан, українці адаптуються. Все ще працюємо, ще тримаємось. Дійсно, стрес і втому не зняти за одну ніч, але ж якось тримаємось. Спільно, з надією на краще. І це — сила.
Так ось, попри те, що війна триває, а емоції не завжди позитивні, ми не здаємося. І навіть якщо все здається безнадійним, ми все одно віримо в перемогу, чекаємо завершення війни, і хочемо, щоб країна знову стала сильною.
Джерело: 5692.com.ua
