В Україні дедалі чутніше розмови про те, що освітня система переживає непрості часи. Все менше дітей, а значить — все менше шкіл і робочих місць для педагогів. І це вже не далека перспектива, а реальна картина найближчих років.
Зменшення кількості учнів та закриття шкіл
Кількість учнів у наших школах стрімко тане — трохи схоже на весняний сніг під теплим сонцем. Якщо ще торік у класах сиділи понад 4 мільйони школярів, то зараз ця цифра зменшилася майже на 200 тисяч. Основна причина лежить на поверхні: сім'ї з дітьми виїжджають за кордон через війну, і назад вони поки що не поспішають.
Щоб ви розуміли масштаб: рік тому працювали понад 13 тисяч шкіл, а тепер — десь 12,6 тисячі. Якщо динаміка не зміниться (а все до того йде), то до 2028-го залишиться близько 10,5 тисяч навчальних закладів.
Чому так? Бо тримати будівлю без дітей — дороге задоволення. Держава змушена перекидати гроші туди, де справді є потреба. Тому курс на оптимізацію: менше шкіл, але більше уваги до тих, хто лишається працювати.
Мотивація для тих, хто залишається
До речі, уряд обіцяє не просто скорочувати, а й піднімати зарплати тим педагогам, які залишаться. За планом уже за два роки середня зарплата вчителя має піднятися до 17 тисяч гривень. Ще через рік — до 18,3 тисячі. А у 2028-му — взагалі до 20 тисяч. Мовляв, нехай буде менше вчителів, зате кваліфікованих і мотивованих.
Хтось скаже: все логічно. А хтось запитає: а що ж робити тим, хто втратить роботу? Це вже інше питання, яке потребує відповіді. Бо за сухими цифрами — справжні люди, класи, які пустітимуть, і вчителі, які будуть шукати, де себе подіти. Так чи інакше, попереду не один рік непростих рішень. І головне, щоб у цій оптимізації не загубили головного — дитину та її право на освіту.
Джерело: 5692.com.ua