З 2025 року студентів чекають суттєві зміни у навчанні. У всіх вишах запровадять обов’язкову військову підготовку. Що цікаво, уникнути її буде неможливо: за відмову навіть передбачене відрахування. Тож давайте розберемося, як це працюватиме та чого очікувати.
Перший заступник голови Рівненської ОВА Сергій Подолін пояснює, що нововведення є частиною реалізації закону “Про основи національного спротиву”. Ідея не нова: це продовження того, що вже роблять у старших класах із предметом “Захист України”. Але тепер це стане серйознішою справою.
І, до речі, це не про мобілізацію. Як каже Подолін, це лише базова підготовка, яка має навчити студентів основам військової справи.
Як це виглядатимеУявіть, що поряд із звичними парами з математики чи філософії у вас буде ще й військова підготовка. За словами Подоліна, це стане повноцінною дисципліною, яка буде викладатися на рівні інших предметів.
Першу локацію вже визначили – на базі військової кафедри одного з університетів. Планують облаштувати полігони, а навчати будуть ті, хто має реальний досвід: ветерани, медики, військові. Це не про теорію, а про практичні знання, які можуть знадобитися.
Що буде, якщо відмовитисяТут все суворо. Якщо ти – студент, придатний до служби, і відмовляєшся від цієї дисципліни, тебе просто відрахують.
Це як будь-який інший предмет. Не здав – не вчишся далі, – пояснює Подолін.
І хоча це звучить жорстко, закон зобов’язує всі виші дотримуватися такого підходу.
Що ще важливо знатиГоловна ідея цього всього – забезпечити молодь базовими знаннями, які можуть знадобитися в критичній ситуації. Навіть якщо це не пов’язано з мобілізацією, країна має бути готовою до всього.
І хоча для когось це може виглядати як додатковий тиск, інші бачать у цьому можливість отримати корисні навички. Можливо, саме ці знання колись врятують життя – своє чи когось поруч.
Чесно кажучи, такі нововведення можуть здатися несподіваними. Але, як кажуть у Рівненській ОВА, це лише крок у напрямку зміцнення обороноздатності. Залишається тільки спостерігати, як це реалізують і чи дійсно такі зміни стануть корисними для студентів та країни загалом.

Джерело: 5692.com.ua

У Кривому Розі правоохоронці затримали двох підлітків, які пыдпалили автомобіль військового. Наразі поліція перевіряє можливу причетність до злочину російських спецслужб і встановлює замовників. Про це повідомили в ГУ Нацполіції Дніпропетровської області.
14 січня 2025 року о 21:55 до поліції Кривого Рогу надійшло повідомлення про пожежу в Інгулецькому районі. Горів автомобіль Renault Kango. На місце події прибули слідчо-оперативна група відділення поліції №6 та рятувальники. Під час огляду вони вилучили пластикову пляшку з легкозаймистою рідиною, яка стала речовим доказом у справі.
Проведене оперативне розслідування дозволило встановити підозрюваних. Ними виявилися двоє 14-річних хлопців. За попередньою інформацією, на хлопців вийшов анонім через телеграм. Він запропонував підліткам гроші за підпал автівки ЗСУ. Юнаки отримали 40 тисяч гривень за вчинене та зафіксували свої дії на відео. Їх затримали оперативники кримінальної поліції відповідно до ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.
16 січня слідчі Криворізького районного управління поліції, за процесуального керівництва Криворізької південної окружної прокуратури, оголосили обом причетним підозру. Їх дії кваліфікували за ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України – умисне знищення або пошкодження майна, вчинене групою осіб за попередньою змовою.

Джерело: 5692.com.ua

Український оборонно-промисловий комплекс, здається, переживає справжній ренесанс. Міністр стратегічних галузей промисловості Герман Сметанін нещодавно виступив у Верховній Раді, розповідаючи про успіхи галузі. Якщо коротко, то результати вражають — оборонка країни зросла в шість разів лише за рік! Ви тільки уявіть, що це означає: мільйони мінометних і артилерійських снарядів, десятки тисяч боєприпасів для дронів і плани на ще більше у 2025 році.
Зброя made in UkraineКолись ми були більше залежні від імпорту. Сьогодні третина того, що використовують наші військові, зроблено тут, у нас, руками наших людей. І це не просто “галочки” для статистики. Українські виробники переходять на сучасні технології. Тепер усе швидше, точніше, ефективніше. Звучить оптимістично, але це не просто слова для “красивої картинки”.
Ось, наприклад, дрони. Чи могли ми ще кілька років тому уявити, що їх виготовлятимуть тисячами саме тут? А тепер це вже реальність.
Мінімізація проблем і рух упередЧесно, були і проблеми. Пам’ятаєте історію з нашими мінами? Так ось, із ними справді були нюанси. Але, як кажуть, “на помилках вчаться”. Технологію переробили, випробування провели, і нова партія вже пройшла перевірку навіть у бойових умовах. Зараз усе замінюють за графіком, а паралельно постачають нову продукцію за контрактами.
Інвестиції, які нас змінятьТепер найголовніше — гроші. Ну, як без цього? Сметанін каже, що треба залучати міжнародних партнерів. І це не просто “хочемо більше фінансів”. Це реальний шанс ще більше розширити наші виробничі потужності. Інвестори вже бачать, що Україна може бути не тільки споживачем зброї, а й виробником, який може конкурувати на світовому ринку.
Міністр Сметанін окремо подякував українським зброярам за їхній внесок у нашу безпеку. І тут важко не погодитися: завдяки їхній роботі Збройні Сили отримують усе необхідне для захисту країни.
Україна продовжує нарощувати оборонний потенціал. І знаєте, це не просто про зброю. Це про те, що ми стаємо сильнішими, незалежнішими й впевненішими у своїх силах.

Джерело: 5692.com.ua

На межі Дніпропетровської області активно зводять фортифікаційні споруди. Їхнє будівництво не лише контролюється, а й, здається, проходить без зайвого шуму. Начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак особисто перевірив, як просувається процес.
Разом із першим заступником ми відвідали Нікопольщину, де ведуться роботи. Поспілкувалися з військовими, усе йде за графіком, узгодженим із Генштабом. Ні матеріалів, ні техніки не бракує, — зазначив очільник ОВА.
Техніка, люди, безпекаЯк повідомляє Лисак, фортифікації будуються відповідно до плану, затвердженого військовими. Роботи забезпечені всім необхідним, а спілкування із силами оборони відбувається постійно.
Фотографій із місця подій, зрозуміло, ніхто не публікує. Причина проста — безпека. Зайві подробиці можуть стати підказкою для ворога.
А як щодо суперечокНе обійшлося й без напруження між місцевими керівниками. Голова облради Микола Лукашук якось написав у соцмережах, що до кордонів області ворог наблизився на відстань близько 7 кілометрів. Це спричинило хвилю обговорень і чуток, які швидко поширилися в ЗМІ та пабліках.
Сергій Лисак відповів досить різко:
КАБи та артилерія для прикордонних громад — не новина. Страхом рейтингів не здобудеш. Раджу посадовцям не займатися псевдоекспертними оцінками, а краще працювати на реальний результат. Інформацію про ситуацію на фронті мають надавати лише військові угруповання.
Чому це важливоЗараз фортифікації — не просто слова чи якась загальна тема. Це реальна лінія оборони, яка захищає мирні громади від можливих атак. Усе, що стосується їхнього будівництва, має значення, адже йдеться про безпеку сотень людей.
Якщо коротко, то роботи йдуть за планом, без затримок. Підрядники, військові й адміністрація працюють у тандемі, щоб зміцнити оборонні рубежі. А ось зайві чутки та емоційні пости краще залишити в стороні.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам'янському сталася трагічна подія: 38-річний чоловік жорстоко побив 72-річну жінку, яка дозволила йому пожити у своїй квартирі. Від отриманих травм пенсіонерка померла. Про це повідомили в ГУ Нацполіції Дніпропетровської області.
14 січня до поліції надійшло повідомлення про виявлення тіла літньої жінки. Її знайшла сусідка, яка прийшла провідати стареньку.
Як з'ясували правоохоронці, трагедія сталася ще 9 січня. Між господинею квартири та її тимчасовим гостем виникла сварка. У ході конфлікту чоловік наніс жінці тяжкі тілесні ушкодження, після чого залишив її помирати й покинув квартиру.
Слідчі Кам'янського районного управління поліції оперативно встановили особу підозрюваного. Ним виявився 38-річний місцевий житель.
За погодженням із Кам'янською окружною прокуратурою, йому оголосили підозру у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України – умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Джерело: 5692.com.ua

Кішка в домі, де є діти, може стати не просто улюбленцем, а справжнім другом для малечі. Проте не всі породи однаково комфортно почуваються в гучній атмосфері сімейного життя. Деякі з них мають спокійний, лагідний характер, завдяки якому вони ідеально ладнають із дітьми. Отже, розглянемо десять порід, які, за словами експертів, найкраще підійдуть для родин із малечею.
Абіссінська: невтомний енерджайзерЦі коти не вміють сидіти на місці — вони постійно досліджують, стрибають, граються. Абіссінська порода особливо добре підходить для активних старших дітей, адже така кішка легко стане їхнім партнером у будь-яких витівках. А ще вони швидко вчаться новим трюкам.
Британська короткошерста: спокій і терплячістьУ родинах, де малюки ще тільки знайомляться з тваринами, ця порода — справжній скарб. Британські коти відзначаються спокійним характером і терпимістю до невпевнених дитячих обіймів. Хоч вони не фанати надмірної активності, але ніжність і дружелюбність у них на першому місці.
Бірман: котячий терапевтЦі пухнасті й лагідні створіння завжди поруч, коли потрібна увага чи обійми. Бірмани — ідеальний вибір для сімей, які шукають спокійного й ніжного компаньйона. Вони легко адаптуються до будь-якої атмосфери й добре ладнають навіть із найгучнішими дітьми.
Корніш-рекс: маленький акробатКорніш-рекси — це коти, які обожнюють увагу й готові виступати на “сімейній сцені”. Їхні авантюрні трюки неодмінно викличуть сміх і захоплення в дітей. Проте варто пам’ятати, що цей кіт — зовсім не про спокій. Йому потрібен рух, і чим більше, тим краще!
Гімалайський: дволикий кітЦя порода поєднує в собі тихість персів і грайливість сіамців. Гімалайські коти — прекрасні для сімей із ніжними дітьми, які цінують затишок і тишу. Їх не можна назвати надто активними, але вони з радістю долучаться до спокійних ігор.
Мейн-кун: ніжний велетеньЦі великі й пухнасті красені чудово підходять для галасливих сімей. Вони грайливі, доброзичливі й обожнюють бути в центрі уваги. Щоправда, їхня розкішна шерсть потребує догляду, але повірте, цей “велетень” поверне вам любов із надлишком.
Манкс: “хвіст — не головне”Якщо ви переживаєте, що ваша дитина випадково смикне кота за хвіст, манкс стане ідеальним вибором. Багато представників цієї породи народжуються без хвоста! Вони люблять гратися, стрибати й навіть грати в “апорт”.
Регдолл: ідеальний обіймачЦей кіт буквально створений для сімейного затишку. Спокійний, ніжний і дуже люблячий, він завжди поруч, коли вам потрібна підтримка. Особливо добре регдолли ладнають із маленькими дітьми, які обожнюють обійми.
Сіамська: розумний і товариськийСіамські коти славляться своїм високим інтелектом і соціальністю. Вони легко стають душею компанії та готові підтримувати будь-які активності. Для сімей, які цінують спілкування, ця порода стане справжнім подарунком.
Персидська: м’який муркотунПерси — це справжні майстри відпочинку. Вони тихі, милі та спокійні, тому підходять для сімей, які люблять тишу та спокій. Їхня краса, пухнаста шерсть і лагідний характер не залишать байдужими нікого.
Ідеальні котячі друзі для кожної родиниОбираючи кота для сім’ї, важливо враховувати не лише характер породи, а й індивідуальні потреби вашої родини. Одні коти більш активні й товариські, інші — любителі спокою. Головне, щоб новий член родини став справжнім другом і радував усіх без винятку.

Джерело: 5692.com.ua

Свята позаду, і календар нагадує — вже середина січня. Для багатьох це сигнал, що час повертатися до звичного ритму життя, а разом із цим задуматися, чи не час прибрати ялинку. До речі, за новим церковним календарем, цикл зимових свят завершується одразу після Хрещення, яке цьогоріч святкували 6 січня. Саме тоді традиційно прощалися з новорічними прикрасами, щоб дім наповнився гармонією та теплом на весь рік.
Чому важливо вибрати правильний день для прибирання ялинкиХтось знімає прикраси одразу після свят, а дехто тримає ялинку до кінця зими. Але є думка, що правильний вибір дати може допомогти налаштувати рік на успіх. У народі кажуть, що прибирати новорічне дерево треба так, щоб залишити в домі гармонію, любов і навіть залучити фінансове благополуччя.
До речі, неважливо, чи ваша ялинка жива, чи штучна — це більше про настрій і символіку, ніж про саму рослину.
Найвдаліші дати для прибирання ялинкиЯкщо вірити прикметам, вибір правильної дати може вплинути на атмосферу в домі. Ось кілька особливих днів, які підходять для того, щоб зняти прикраси та знову увійти в робочий ритм:
14 січня — день, який обіцяє достаток і процвітання. Якщо ваша мета — залучити фінансову стабільність, це ваш варіант.16 січня — ідеально для тих, хто прагне фінансового успіху. Гроші в гаманці, кажуть, будуть частіше з’являтися.18 січня — щоб удача супроводжувала вас цілий рік. Хто знає, можливо, саме цей день стане стартом для нових перемог.22 січня — якщо ваша мрія — дім, наповнений любов’ю та щастям. Виберіть цей день, якщо прагнете гармонії в стосунках.А якщо ялинка все ще радуєЗвісно, якщо новорічне дерево продовжує дарувати радість, ніхто не забороняє залишити його на довше. Головне, щоб це приносило задоволення, а не просто нагадувало про минуле. Дехто зберігає ялинку аж до весни — і, чесно кажучи, у цьому немає нічого страшного.
Що ще варто знатиДо речі, якщо у вас жива ялинка, подумайте про екологічний спосіб утилізації. Замість того щоб викидати її на смітник, можна віднести дерево в спеціальні пункти переробки — з нього зроблять мульчу для рослин або навіть екологічне паливо.
А штучну ялинку важливо правильно зберігати. Очистіть її від пилу та складіть у коробку, щоб вона залишалася гарною до наступного року. Якщо є можливість, зберігайте коробку у сухому місці, подалі від прямих сонячних променів.
І головне: як би ви не вирішили прикрашати чи прибирати ялинку, пам’ятайте — свята створюєте ви самі, а новий рік завжди починається з нових можливостей.

Джерело: 5692.com.ua

Часом навіть проста робота здається нездоланною горою. Чому так? Тому що наш мозок прагне уникати неприємного, намагаючись переключитися на щось легше й цікавіше. Але якщо альтернатива відсутня, слід знайти способи “переграти” себе та залишатися зосередженим.
Ритм як інструмент зосередженняСтаровинний, але дієвий метод — ритмічний спів. Пам’ятаєте моряків чи косарів? Вони працювали під пісню, підлаштовуючи рухи під її темп. Це допомагає навіть сьогодні: придумайте власну просту пісеньку про те, що робите, наприклад: “Витерти, скласти, поставити назад”. Рухи стають автоматичними, і робота йде швидше.
Магія плюшевого ведмедяОдна дівчина знайшла унікальне рішення: посадила на коліна великого плюшевого ведмедя. Він став її “сторожем”. Захочеш відволіктися — ведмедик нагадує про завдання, бо ледь не падає. Цікаво, але це працює. Можна також використовувати іграшку як опору для спини, що теж зменшує дискомфорт і бажання постійно змінювати позу.
Прощавай, оповіщенняМесенджери та соцмережі — справжній ворог зосередженості. Але не обов’язково закривати їх на цілий день. Наприклад, зробіть перерву після завершення певного етапу роботи, але під час самого процесу вимикайте сповіщення. Це знижує спокусу постійно щось перевіряти.
Говоріть самі з собоюНе соромтеся промовляти свої дії вголос. “Ось зараз я запишу цю цифру, потім перевірю звіт”. Це допомагає не губити увагу. Але якщо працюєте в офісі, краще не захоплюватися — колеги можуть не зрозуміти.
Забудьте про багатозадачністьБагатозадачність — це міф. Наш мозок не вміє одночасно зосереджуватися на кількох складних речах. Спробуйте групувати подібні завдання та виконувати їх послідовно. Наприклад, спочатку пишіть текст, а вже потім редагуйте.
Маленький рух для зосередженостіКомусь допомагає крутити ручку в руці, перебирати чотки чи просто легенько стукати пальцями по столу. Це створює ритм, який не відволікає, а, навпаки, допомагає утримувати фокус.
Дробіть завданняВелика справа може здаватися непосильною. Тому розбийте її на дрібні кроки: написали один абзац — молодці! Додали ще один рядок — супер! Маленькі досягнення мотивують рухатися далі.
Дайте мозку відпочитиІноді найкращий спосіб зосередитися — це тимчасово відволіктися. Коротка прогулянка або проста фізична робота дозволяють розвантажити голову, щоб потім із новими силами повернутися до основного завдання.
Підберіть свій методЖоден з цих способів не є універсальним. Пробуйте, комбінуйте, шукайте те, що працює саме для вас. А найголовніше — не здавайтеся, навіть якщо зосереджуватися важко. Кожен крок вперед — це перемога.

Джерело: 5692.com.ua

Вже майже три роки триває повномасштабна війна, і за цей час українське суспільство пройшло через чимало змін. Проте, як показують нові результати соціологічного дослідження компанії Gradus Research, настрої людей поступово стабілізуються. Міграція більше не є такою масовою, як на початку, і більшість громадян не планує виїжджати, навіть якщо ситуація загостриться. Це може бути пов’язано з тим, що багато хто вже знайшов роботу після значного падіння зайнятості на початку війни.
Економічні реалії: більшість працює, але зарплати впалиКоли ми говоримо про працю, то за останній рік кількість працюючих українців значно збільшилася. Так, якщо на початку війни було, скажімо, 24% працюючих, то зараз це вже понад 65%! Ну, це теж не означає, що все так чудово, звісно. Зарплати все ж таки впали. Майже половина опитаних каже, що заробляє менше, ніж до війни. А от молодь, цікаво, заробляє більше, ніж старші люди. Хоча, якщо чесно, ця різниця так не тішить. Бо коли всі навколо почуваються не зовсім стабільно, все інше здається дрібницями.
Втома та напруженість на першому місціБільшість українців відчувають втому (майже 52% опитаних). Чесно кажучи, це навіть не дивно, враховуючи, скільки нервів виводять ці постійні обстріли, атаки, проблеми. Страх? Так, він є, але вже десь там на задньому фоні. Відчуття безсилля та роздратування змішуються з надією та розчаруванням. Уявляєте? Війна йде, але ми всі чекаємо чогось кращого, хоча й розуміємо, що все не буде так швидко. Втома в очах у всіх, і це навіть якщо ти працюєш кожен день на межі своїх сил.
Оптимізм на тлі важких реалій війниЩо дійсно вражає, так це те, як ми всі намагаємося триматися. І більше половини українців все одно вірять у перемогу. А ось ці цифри: третина з них вважає, що війна може завершитися в 2025 році. І, здається, це не просто так. Ймовірно, все тому, що політична риторика за кордоном, зокрема в США, значно підвищила очікування щодо швидкого завершення війни. Тож, певно, ми всі почали вірити в те, що кінець 2025 року — це реально.
Але ось що ще цікаво: більшість з тих, хто вірить у кінець війни, бачать у майбутньому відновлення України. Це якесь неймовірне відчуття надії на краще, на те, що після всього цього країна стане сильнішою. Може, це й оптимізм, але хто його знає? Напевно, всі, хто пережили стільки випробувань, просто хочуть вірити, що після війни настане якийсь світлий момент.
Мова, довіра та інституціїПро мову теж варто згадати. Якщо до війни українці не часто спілкувалися українською вдома, то зараз — зовсім інша історія. Майже 70% тепер спілкуються державною мовою, і це вже справжня зміна. Можливо, це навіть не усвідомлене бажання, а просто необхідність. І всі ми це відчуваємо, чи не так?
Що цікаво — незважаючи на постійну напругу та важкий емоційний стан, українці адаптуються. Все ще працюємо, ще тримаємось. Дійсно, стрес і втому не зняти за одну ніч, але ж якось тримаємось. Спільно, з надією на краще. І це — сила.
Так ось, попри те, що війна триває, а емоції не завжди позитивні, ми не здаємося. І навіть якщо все здається безнадійним, ми все одно віримо в перемогу, чекаємо завершення війни, і хочемо, щоб країна знову стала сильною.

Джерело: 5692.com.ua

“Я не дзвонив би вам, але моя дитина не може за себе постояти”, – ці слова доводиться чути Наталі Фрідман, керівниці відділу роботи з сім’ями Барнард-коледжу, мало не щодня. Але ось що цікаво: у більшості випадків студенти чудово справляються самі. Батьки ж, хоч і діють з любов’ю, іноді заважають своїм дітям навчатися самостійності.
Дослідження свідчать, що надмірна батьківська опіка має довготривалі наслідки. Це може бути зниження впевненості у своїх силах, депресія, втрата інтересу до навчання, а ще — труднощі з адаптацією до нового середовища. Найгірше, що “постійний супровід” може підсвідомо натякати дітям: “Ти сам не впораєшся”.
Чому важливо дати дитині простір61% американських батьків вважають, що інші надто сильно опікують молодь. І тільки 28% визнають, що й самі можуть перебільшувати зі старанністю. Але усвідомити власну помилку нелегко.
Ситуація знайома багатьом: батьки обурюються, коли чують, що їх називають “курками, які носяться зі своїми яйцями”. І хоча такі слова можуть дратувати, відмовитися від звички втручатися у кожну деталь життя дитини — це дійсно корисний крок.
Хто такі батьки-“налагоджувачі”Таких батьків я називаю “налагоджувачами”. Вони намагаються прибрати зі шляху дитини всі можливі перешкоди. Це прагнення продиктоване любов’ю, але не завжди приносить користь.
Наприклад, батьки часто дзвонять у коледж через, здавалося б, дрібниці: хтось не міг записатися на курс, сусід по кімнаті не подобається, або в гуртожитку не той напір води. Чоловіки зазвичай інфантилізують дочок і намагаються “продавити” свої рішення. Жінки ж частіше намагаються знайти компроміс.
Як студенти реагують на втручанняІноді ситуація доходить до курйозів. Один батько навіть звернувся до керівництва коледжу, щоб вирішити питання з розкладом дочки. Але що стало несподіванкою? Дівчина не лише не поділяла обурення батька, а й зовсім не знала, що той втручається в її справи. Її це засмутило.
Роздратування через надмірну опіку — нормальна реакція. Турбують ті студенти, яких привчили до безпорадності. Що з ними буде, коли батьків поруч не буде?
Як допомогти дитині стати самостійноюНа щастя, існує багато способів підтримати дітей і водночас навчити їх приймати власні рішення.
Заохочуйте маленькі кроки. Якщо дитина стикається з проблемою, наприклад, сусід зловживає алкоголем, допоможіть їй написати листа або знайти контакт людини, яка може допомогти.Допоможіть підготуватися до розмови. Якщо студент боїться говорити з викладачем, допоможіть скласти текст для розмови. Наприклад: “Добрий день, професоре. Я Олександр, навчаюсь у вас на курсі біології. Хотів би обговорити результати іспиту”.Навчайте ставитися до труднощів як до досвіду. Розчарування — це теж навчання. Допоможіть студенту поставити конкретні питання: “Як краще підготуватися до наступного іспиту?” або “Є ще способи покращити оцінку?”.Радьте шукати кілька думок. Різні люди можуть давати різні поради. Чим більше інформації збере студент, тим краще. Навчіть його приймати відмову як частину життя.Навчання самостійності — це процес, який потребує терпіння. Але головне — дати дітям зрозуміти: вони можуть впоратися. І тоді вони здивують вас своїми досягненнями.

Джерело: 5692.com.ua

Національний банк України вирішив змінити основну валюту, на яку орієнтується наш фінансовий ринок. Тепер замість звичного долара головною стане євро. Знаєте, це рішення вже викликало купу обговорень і хвилювань: чи подорожчають ціни, чи стане складніше з розрахунками? Якщо коротко — ні, не варто панікувати. А от чому, давайте розберемося.
“Це лише технічний крок”Економіст Олег Гетман запевняє: для пересічних українців нічого не зміниться.
Як ви звикли бачити курси валют у обмінниках — долар, євро, фунт — так і буде. Лише механізм формування курсу зміниться. Якщо раніше долар був базою, а євро рахували через крос-курс, то тепер усе навпаки — євро стане основною валютою, — пояснює експерт.
Для кого ці зміни будуть помітнимиДля імпортерів, особливо тих, хто активно співпрацює з Європою, нововведення принесуть позитивні зміни. Розрахунки з єврозоною стануть швидшими й простішими, бо курс тепер визначатиметься напряму.
Ми крокуємо до ЄС, і прив’язка до євро виглядає логічною. Європейська валюта стає першою, а долар — другорядною через крос-курс, — зазначає Гетман.
А як же доларЧи означає це, що долар втратить свою роль? Ні, наголошує економіст. Для низки товарів, таких як нафта чи метал, розрахунки все одно залишаться у доларах.
У нас багато товарів купується як у доларах, так і в євро. Нині ця пропорція майже 50 на 50, хоча поступово частка євро зростає. Тому для імпортера купити долари чи євро на міжбанку однаково легко. Просто механізм конвертації гривні зміниться — і не більше, — пояснює він.
Світовий контекст: чому євро важливеЕкономіка України дедалі сильніше інтегрується з Європейським Союзом. І хоча долар досі залишається основною валютою для 70% світових розрахунків, для нас доцільніше орієнтуватися на євро.
У Мексиці, де 80-90% торгівлі відбувається в доларах, змінювати базову валюту недоцільно. Але в нас ситуація інша. Уже зараз торгівля з Європою зростає, і незабаром до 70% розрахунків припадатиме на євро. Логічно, що ми адаптуємося до цього, — підсумував Гетман.
Що це означає для васДля більшості громадян ці зміни залишаться непомітними: курси валют, обмін грошей і звичний ритм життя не зазнають суттєвих змін. Однак для країни це важливий крок на шляху до економічної інтеграції з Європейським Союзом.

Джерело: 5692.com.ua

16 січня в Києві Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер офіційно закріпили партнерство між Україною та Британією на 100 років. Документ складається з відкритої частини, доступної для ознайомлення, і закритої.
Що конкретно обіцяє БританіяКожного року щонайменше 3,6 мільярда доларів допомоги Україні — стільки часу, скільки буде потрібно.Допомогу з підготовкою українських пілотів і постачання літаків НАТО.Інвестиції у виробництво дронів, артилерії та далекобійної зброї.Спільні зусилля у створенні флотилій для забезпечення безпеки в Балтійському, Чорному та Азовському морях.Та на цьому все не закінчується. Окрім військового співробітництва, угода охоплює й економічну сферу. У планах — активне залучення інвестицій, розвиток ядерної енергетики та відмова від російських технологій.
Навіть освіта та культура стали частиною угоди. Наприклад:
Спеціальні програми для українських і британських університетів.Обмін досвідом у сфері штучного інтелекту та дронів.Розвиток співпраці для щонайменше 100 шкіл в Україні.Що після війниКоли війна закінчиться, Британія планує допомогти прибрати всі бар’єри для подорожей українців до їхньої країни. Звучить як справжній крок до зближення.
У чому унікальністьЦя угода — не просто про військову підтримку чи економічний розвиток. Це стратегічне партнерство на довгі 100 років. І якщо жодна сторона не вирішить її припинити, угода залишатиметься чинною весь цей час.
Наостанок варто зазначити, що візит Кіра Стармера до України був неочікуваним, але його результати можуть стати історичними.

Джерело: 5692.com.ua