Польські компанії уважно стежать за ситуацією в Україні й уже готуються до того моменту, коли почнеться масштабне відновлення. Про це розповів урядовий уповноважений Павел Коваль. За його словами, з представниками різних галузей підтримується постійний контакт, і бізнес чудово розуміє, що відбувається у відносинах між двома країнами.
Будівництво, авіація та спільні проєктиМи вже зробили багато підготовчої роботи, є проєкти в рамках Ukraine Facility, і вони, відверто кажучи, вийшли на високому рівні. Збираємось навіть організувати поїздку до Туреччини, щоб подивитися, як там усе працює, порівняти, знайти точки для співпраці. Уже зрозуміло, що найбільший інтерес мають будівельний та авіаційний сектори, — розповідає Коваль.
Чому це вигідно ПольщіТут усе доволі очевидно. Польські виробники шукають нові ринки, і Україна — один із найперспективніших. Наприклад, за словами Павела Слівовського з Польського економічного інституту, однією з головних галузей, які можуть отримати вигоду, є виробництво вікон.
Вихід на український ринок — це не просто можливість, а необхідність. Попит там буде величезний. Але не лише вікна — ще й будівельна кераміка, оздоблювальні матеріали, побутова техніка. Усе, що потрібне для відновлення житла та інфраструктури, — пояснює він.
Довгострокові перспективиІ тут справа не тільки у швидкому заробітку. Польща зацікавлена у тому, щоб будувати довгострокові відносини, вкладати гроші, створювати спільні підприємства. Власне, це логічно: чим сильніша буде економіка України, тим вигідніше її сусідам.
Треба дивитися на ситуацію стратегічно. Просто експортувати товари — це добре, але важливіше зробити так, щоб польські компанії мали реальну присутність в Україні, інвестували у виробництво, допомагали розвивати ринок. Це буде вигідно обом сторонам, — підсумовує Слівовський.
Що ж, звучить логічно. Поки в Україні йде війна, це більше виглядає як плани на майбутнє, але, схоже, у Польщі вже готуються діяти, щойно з’явиться можливість.

Джерело: 5692.com.ua

Якщо у вас вдома росте маленький упертюх, то ви точно знаєте, як це — витрачати купу нервів на кожну дрібницю. Він не хоче їсти кашу, бо “ложка не та”, не вдягає шапку, бо “сьогодні не зима”, і впевнений, що він сам знає, що робити краще за вас. Деколи хочеться просто здатися. Але, знаєте що? Вчені кажуть, що вперті діти мають більше шансів досягти успіху в майбутньому!
Чому впертість — це не вада, а перевагаВиявляється, ті самі якості, які зараз доводять батьків до сказу, у дорослому житті стають ключем до успіху. Наполегливість, здатність відстоювати свої бажання, готовність сперечатися й не здаватися після першої невдачі — усе це допомагає досягати цілей.
Дитина, яка зараз б’ється за право самостійно зав’язувати шнурки, у майбутньому буде так само завзято боротися за підвищення на роботі чи власний бізнес. Упертість, доповнена цілеспрямованістю, — це та риса, яка допомагає не зійти з дистанції, навіть коли всі обставини проти.
Як поводитися з упертюхомЗрозуміло, що “майбутній лідер” у реальності часто виглядає як дитина, яка ниє і сперечається з будь-якого приводу. Але замість того, щоб ламати його характер, краще навчитися направляти впертість у правильне русло.
Ось кілька порад:
Діти впираються сильніше, коли їх не чують. Спробуйте не просто наказувати, а пояснювати, чому щось важливо. Наприклад, замість “Вдягай куртку!” скажіть: “На вулиці холодно, а я хочу, щоб ти не захворів”.Не змушуйте поступатися через силу. Якщо ви будете ламати дитину, вона або стане ще впертішою, або навчиться підкорятися всім без розбору, а це теж не найкращий варіант.Давайте вибір. Замість “Одягайся швидко!” краще сказати: “Хочеш вийти у двір чи піти в парк?”. Так дитина відчує контроль над ситуацією, але водночас зробить те, що потрібно.Хваліть за наполегливість у правильних речах. Якщо дитина щось самостійно зробила, навіть після кількох спроб, підкресліть це: “Ти молодець, що не здався!”. Це допоможе їй зрозуміти, що впертість — це не просто “протест”, а цінна риса, якщо використовувати її правильно.Чого робити не вартоЄ речі, які тільки загострюють ситуацію. Ось головні помилки, яких варто уникати:
Не перетворюйте все на боротьбу за владу. Дитина — не солдат, який має підкорятися беззаперечно.Не пригнічуйте її характер. Якщо завжди вимагати слухняності, в майбутньому вона може боятися проявляти ініціативу.Не ігноруйте її почуття. Якщо вона засмучена, злиться чи плаче, варто назвати її емоції: “Я розумію, що тобі зараз не подобається це рішення”. Так вона навчиться розбиратися у своїх почуттях, а не просто кричати “ні!” без пояснень.І головне — пам’ятайте, що ваша дитина не спеціально вас доводить. Вона просто вчиться розуміти цей світ, шукати своє місце в ньому і випробовує межі дозволеного. І якщо направити її характер у правильне русло, то з маленького впертюха виросте цілеспрямована, незалежна і сильна людина.

Джерело: 5692.com.ua

Війна триває вже третій рік, і багато військових просто не витримують. Дезертирство стало серйозною проблемою. Точних цифр ніхто не розголошує — це військова таємниця, але навіть офіційні особи визнають, що таких випадків багато. Причина? Втома. Люди воюють без довгих відпочинків, і це дається взнаки. Про це пише британське видання The Guardian.
Бригада, що “розчинилася” у ФранціїОдин із гучних випадків — ситуація з 155-ю окремою механізованою бригадою. Під час навчань у Франції зникли одразу 56 бійців. Їх просто немає. Крім того, сотні військових рахуються як зниклі безвісти.
Через це почалося масштабне розслідування. Командира підрозділу Дмитра Рюмшина вже заарештували. Йому загрожує до 10 років ув’язнення за те, що не доповів про самовільні прогули.
Солдати виснажені, піхота закінчуєтьсяАвтори статті наголошують: ситуація стає критичною. Україна відчуває гостру нестачу солдатів, особливо піхотинців. Через це росіянам легше просуватися на сході.
Крім того, є ще одна проблема: створені з нуля бригади не показують належного рівня боєздатності. Саме тому президент Володимир Зеленський вирішив змінити підхід: тепер новобранців відразу відправляють до досвідчених підрозділів, щоб вони швидше адаптувалися.
“Я зрозумів, що я ніхто” — історія дезертираЖурналісти наводять історію Віктора (ім’я змінено), який одним із перших записався добровольцем. Він захищав Київ, воював на передовій. Навесні 2023 року його підрозділ тримав позиції біля Авдіївки.
Я приїхав з величезною мотивацією, був готовий навіть загинути, якщо буде потрібно, — згадує він.
Але реальність виявилася жорстокою. Бої були пекельними.
Росіяни просто стирали наші позиції з лиця землі, — розповів він.Віктора шокувало, що командири віддавали накази, які неможливо виконати. В одному з боїв його завалило уламками. Отримав серйозні травми, але після уколів знеболювального його відправили назад у бій.
Тоді я зрозумів: я ніхто. Просто цифра, — зізнається боєць.
У травні 2023 року він вирішив піти з частини, щоб отримати лікування. Повернувся? Ні. Його записали у дезертири.
Як живуть дезертириХтось із тих, хто залишив фронт, намагається жити тихо, не привертати увагу. Інші ж працюють відкрито.
Наприклад, Віктор знову з’явився у своїй бригаді в серпні 2023 року. Але ніяких санкцій не було — він навіть не перебував у розшуку. Тепер він ремонтує військову техніку на заході України.
Люди втомилися. Спочатку солдатів обіймали на вулицях. А тепер бояться, що самих заберуть на фронт, — каже він.
Брак живої сили відчувається дуже гостро. У лютому 2023 року Віктор отримав 10 днів відпочинку, але вже за добу його відкликали назад через новий наступ на Авдіївку. Того разу з його підрозділу вижили одиниці.
Один хлопець втратив руку, інший — ногу. У всіх були поранення. Ніхто не залишився цілим, — згадує боєць.
Що буде даліThe Guardian не дає однозначної відповіді. Але зрозуміло одне: ситуація непроста. Україна намагається вирішити проблему нестачі військових, але люди на передовій виснажені.
І якщо не буде змін, дезертирство лише зростатиме.

Джерело: 5692.com.ua

У той час, як реальний мирний процес ще навіть не почався, кожна зі сторін намагається зайняти вигідну позицію. Команда Дональда Трампа, уже зараз намагається перекинути відповідальність за післявоєнні гарантії безпеки України на європейські країни.
Але чи вийде у США залишитися просто нейтральним спостерігачем у цій ситуації? Колишній аналітик НАТО Міхаель Рюле вважає, що ні. У своїй статті для Welt він пояснює, чому Вашингтону доведеться втрутитися більш активно.
Що пропонує ТрампТрампові соратники вже окреслили, як вони бачать сценарій припинення війни. І якщо коротко — вони пропонують просто заморозити ситуацію. Лінія фронту залишається такою, як є, а для спостереження за перемир’ям вводяться миротворці. Але тут одразу питання: хто саме буде стежити за виконанням цього всього?
Рюле зробив підрахунки: для того, щоб реально контролювати 1200 кілометрів розмежування, треба мінімум 50 тисяч військових. А з урахуванням ротації — усі 150 тисяч. Де взяти стільки людей?
Хто контролюватиме ситуаціюА тепер найцікавіше. Миротворці, звісно, можуть бути різні, але якщо говорити про класичні місії ООН, то тут великий нюанс. Традиційно це солдати з країн, далеких від конфлікту — наприклад, Бангладеш або Пакистан. Вони ж не будуть реально втручатися у ситуацію, правда? Їхня роль — просто стояти й спостерігати, але чи спрацює це у випадку України?
Рюле вважає, що ні. В разі загострення такі миротворці навряд чи протистоятимуть російським чи українським військовим. Отже, якщо справді хочуть якоїсь стабільності, треба залучати солдатів із Західних країн.
Чи спрацює стратегія ВашингтонаВиходить так, що США хочуть залишитися “чесним посередником”, переклавши всю військову відповідальність на Європу. Але це виглядає надто ідеалістично. Чи реально уявити, що європейці самі, без чіткої підтримки Вашингтона, погодяться брати на себе такий тягар? Навряд.
Чи готовий Захід до реальних дійТа навіть якщо Штати підключаться, проблема не тільки у військовому контингенті. Фінансування. Подібна місія вимагатиме колосальних грошей, а Захід далеко не в захваті від ідеї викидати ще більше ресурсів на війну, яка, здається, затягується надовго.
А що ж УкраїнаКиїв теж не буде мовчки слухати, що йому пропонують. Після історії з Будапештським меморандумом, який так і залишився набором паперових обіцянок, вірити в розмиті гарантії вже ніхто не стане. Україна вимагатиме конкретики — і правильно зробить.
Підсумок такий: хочеться комусь чи ні, а якщо Захід дійсно хоче завершення війни, то доведеться діяти разом. Бо зараз США та Європа, схоже, схиляються до думки, що продовження війни їм менш затратне, ніж її припинення. Але чи так буде завжди? Це вже питання часу.

Джерело: 5692.com.ua

У Кам'янському провели чергову 67-му сесію міської ради, до порядку денного якої увійшли 212 питань, що стосувалися різних сфер життєдіяльності громади.
Як розповів міський голова Андрій Білоусов, під час сесії:
Погодили укладання Меморандуму про долучення до експериментального проєкту щодо створення та впровадження цифрової інтегрованої інформаційно-аналітичної системи “Єдина платформа житлово-комунальних послуг”. Проєкт запроваджується Кабінетом Міністрів України та передбачає створення електронної платформи у сфері надання житлово-комунальних послуг.Внесли зміни до переліку адміністративних послуг, які надає Центр надання адміністративних послуг Кам’янського. Зокрема, до переліку додали нову послугу – “Виплата щорічної соціальної матеріальної допомоги членам сімей осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”.Внесли зміни до Програми розвитку цивільного захисту та забезпечення пожежної безпеки, запобігання надзвичайних ситуацій на території Кам’янської міської територіальної громади на 2024–2026 роки, якими передбачено будівництво захисних споруд в Ліцеї №7 та №13, а також виділення кошів на придбання дизпалива для генераторів.Внесли зміни до Програми підтримки об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів та обслуговуючих кооперативів громади, які передбачають виділення коштів для подальшої реалізації заходів програми.Надали згоду на передачу військовим частинам майна з комунальної власності громади.Також внесли зміни до низки інших міських програм та розглянуто земельні питання. Дякую депутатському корпусу за плідну роботу! – додав Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Останнім часом у Курській області зникли з поля бою підрозділи північнокорейських військових. Що відбувається і куди поділися ці солдати? Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко вважає, що їх просто відвели в тил, але не для повернення додому, а для перегрупування.
Не відступили, а перегрупувалисяЦе звичайна тактика. Ті, хто вижив у боях, зараз, скоріше за все, передають свій досвід іншим – тим, кого щойно кинули в м’ясорубку війни. Потім ветерани, які вже побачили реальні бої, можуть повернутися в КНДР, щоб навчати нові партії солдатів. А ті, кого зараз готують у тилу Росії, найближчим часом знову опиняться на передовій, – пояснює Тимочко.
За його словами, сподіватися, що ці підрозділи повністю зникнуть із фронту, не варто. Навпаки, можна очікувати, що КНДР лише нарощуватиме свою присутність.
Росія не просто взяла солдатів із Північної Кореї для оборони. Це спроба створити ще одну дисципліновану армію з жорсткими порядками і бойовим досвідом. Москва та Пхеньян домовилися про взаємну підтримку, і нових військових цілком можуть відправити на передову найближчим часом, – зазначає Тимочко.
Що відомо про їхні втратиЦікаво, що за даними головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, чисельність північнокорейських військових у Росії за три місяці боїв скоротилася вдвічі. А от західні джерела, зокрема New York Times, повідомляють, що їх узагалі не бачили на фронті останні два тижні.
Тож поки що залишається відкритим питання: це тимчасовий відхід чи підготовка до нової хвилі мобілізації з КНДР.

Джерело: 5692.com.ua

Схоже, що на Закарпатті скоро працюватимуть перші трудові мігранти з-за кордону. І не просто окремі люди, а ціла група. Одне з меблевих підприємств у Тячеві відчуває нестачу робочих рук, тож вирішили запросити 160 працівників із Бангладеш.
40 із них вже майже на місці. І, судячи з усього, це тільки початок. Якщо ситуація з кадрами не покращиться, українські підприємства можуть почати активно запрошувати іноземних робітників. Мова йде навіть не про сотні, а про мільйони людей, які могли б заповнити вакансії по всій країні.
Чому не вистачає працівниківНестача людей у Тячеві – це не випадковість. Ще минулого літа мер міста Іван Ковач говорив, що на виробництвах працювати нікому. Одні – на фронті. Інші – ховаються від мобілізації. Хтось просто виїхав за кордон.
Очільник області Мирослав Білецький додає: навіть внутрішні переселенці не закривають дефіцит робочої сили, бо багато з них – люди непрацездатного віку.
За оцінками, з Закарпаття за три роки війни виїхало близько 300 тисяч людей. Натомість приїхало 350 тисяч переселенців. Здавалося б, баланс є. Але є нюанс – виїхали переважно працездатні чоловіки, а приїхали жінки, діти та літні люди.
Запрошувати мігрантів дорого, але варіантів небагатоПідприємства, які планують наймати працівників з-за кордону, зіштовхуються з купою витрат.
Щоб офіційно влаштувати іноземця, їм треба буде:
отримати дозвіл на працевлаштування (15–24 тис. грн на рік)оплатити приїзднадати житло та харчуваннязабезпечити мінімальну зарплату – 500 доларів на місяцьЗвучить дорого, але іншого виходу немає. Українських працівників просто бракує.
Скільки ще людей знадобитьсяЗа підрахунками Мінекономіки, щоб підняти економіку, Україні потрібно 4,5 мільйона нових працівників. А міжнародні організації говорять про ще більшу цифру – понад 8 мільйонів.
Щоб просто підтримувати населення на нинішньому рівні, Україні потрібно щороку залучати мінімум 300 тисяч нових мешканців. А якщо врахувати, що за кордоном зараз перебуває від 5 до 7 мільйонів українців, то ця проблема стає ще серйознішою.
Звідки чекати робітниківОчевидно, що основні потоки трудових мігрантів йтимуть із країн, де рівень життя нижчий, ніж у нас. Експерти прогнозують, що це будуть:
ПакистанБангладешТуреччинаМожливо, приїдуть і працівники з Європи, якщо отримають вигідні контракти, наприклад, на відновлення зруйнованої інфраструктури. Але є проблема: у нас зарплати значно нижчі, ніж у тій же Польщі чи Німеччині.
Скажімо, мінімалка в Україні – 8 тисяч гривень. У Польщі – 47 тисяч. У Німеччині – понад 100 тисяч. Де шукати людей, якщо вони можуть заробити в рази більше десь ще?
Чи зможемо ми конкуруватиНасправді конкуренція за робітників – це вже глобальне явище. Наприклад, Узбекистан кілька років працює над тим, щоб відправляти молодь на роботу в Німеччину. Там для цього діють спеціальні програми з вивчення мови та навчання.
А в Україні поки що навіть немає чіткої політики щодо трудових мігрантів.
Що робити даліЩоб не програти цю битву за робочі руки, нам потрібно відповісти на три важливі питання:
Як повернути українців додому?Як зменшити відтік кадрів після війни?Як залучити талановитих людей з інших країн?Без цього відновлення економіки буде дуже складним. І, можливо, в майбутньому нам доведеться будувати Україну не лише українцями, а й тими, хто захоче приїхати сюди працювати.

Джерело: 5692.com.ua

У Дніпрі 48-річний чоловік відкрив вогонь по автомобілю 30-річного знайомого. Інцидент стався 30 січня в Соборному районі міста. Про це повідомили в ГУ Нацполіції Дніпропетровської області.
За даними правоохоронців, причиною нападу стала давня образа між фігурантом та потерпілим. На вулиці Мандриківській зловмисник кілька разів вистрілив із пістолета в бік автівки знайомого. На щастя, кулі не зачепили чоловіка, проте автомобіль зазнав пошкоджень. Після стрілянини нападник зник із місця злочину.
Оперативники кримінальної поліції швидко встановили маршрут руху злочинця та затримали його. Під час обшуку у підозрюваного вилучили пістолет ПМ та набої до нього. Також на місці події знайшли стріляні гільзи.
Сьогодні, 31 січня, слідчі повідомили чоловіку про підозру за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України — замах на умисне вбивство.

Джерело: 5692.com.ua

Останнім часом викладачі все частіше говорять про те, що студенти недостатньо зосереджені на навчанні. За результатами дослідження, яке провела Державна служба якості освіти, третина педагогів вважає, що студенти не приділяють навчанню достатньо часу.
Хто насправді не має часуАле тут цікаво: аж 90% викладачів упевнені, що часу на навчання у студентів більш ніж достатньо. А от самі студенти думають інакше. Майже 30% скаржаться, що просто не встигають виконувати всі завдання. Виходить, хтось когось не розуміє.
Розрив у сприйняттіЦя ситуація тягнеться вже кілька років. Викладачі вважають, що студенти просто не вміють планувати свій час, а студенти — що на них навалюють забагато роботи. У підсумку кожен залишається при своїй думці.
Чи є підтримкаЩо стосується підтримки, то тут теж не все однозначно. Половина студентів вважає, що отримують достатньо допомоги від закладу освіти, а ось серед викладачів оптимізму більше — понад 90% переконані, що підтримки вистачає всім.
То хто ж правийОтже, ми маємо класичний випадок, коли дві сторони дивляться на одну ситуацію зовсім по-різному. Чи є тут правильна відповідь? Можливо, десь посередині. Але поки що кожен залишається у своєму таборі — викладачі впевнені, що студенти лінуються, а студенти думають, що викладачі просто не розуміють їхніх реалій. І, здається, поки ніхто не готовий поступитися.

Джерело: 5692.com.ua

30 січня в Дніпрі під час комендантської години патрульні зупинили неповнолітнього водія мотоцикла, який намагався втекти. Як з’ясувалося, 17-річний хлопець не мав водійського посвідчення, а в його крові виявили 1,45 проміле алкоголю. Про це повідомили в Патрульній поліції Дніпропетровської області.
Порушника помітили на вулиці Василя Тютюнника. Патрульні подали сигнал про зупинку, проте водій проігнорував його та спробував втекти. Поліцейські наздогнали та затримали хлопця.
У ході перевірки з’ясувалося, що він не має водійських прав, також юнак не надав реєстраційні документи на мотоцикл Spark. Тож на місце події викликали його матір.
Під час спілкування у водія помітили ознаки алкогольного сп’яніння. Тест на Драгері показав результат 1,45 проміле, що майже у сім разів перевищує допустиму норму.
На хлопця склали протоколи за:
ч. 1 та ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без відповідних документів),ст. 122-2 КУпАП (невиконання вимоги про зупинку),ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння).Неповнолітнього відсторонили від керування, а подальшу долю порушника визначатиме суд.

Джерело: 5692.com.ua

У Кривому Розі 23-річний чоловік намагався продати підствольний гранатомет. Підозрюваний раніше вже мав судимість. Про це розповіли в ГУ Нацполіції Дніпропетровської області.
29 січня на території Покровського району міста правоохоронці затримали чоловіка під час збуту зброї. У нього вилучили підствольний гранатомет та кошти, отримані від незаконної угоди.
Під час обшуку в помешканні підозрюваного знайшли ще чотири гранатометні постріли. Усі вилучені предмети направили на експертизу.
Поліцейські затримали чоловіка в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.
Слідчі за погодженням із Криворізькою північною окружною прокуратурою оголосили йому підозру за ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

Джерело: 5692.com.ua

На Дніпропетровщині судитимуть 6 осіб, які співпрацювали з російськими спецслужбами. Їх звинувачують у державній зраді в умовах воєнного стану. Про це повідомили в Дніпропетровській обласній прокуратурі.
За даними слідства, обвинувачені дистанційно вступили до агентурної мережі ФСБ через проросійські Telegram-канали. Вони виконували завдання з передачі розвідданих щодо об'єктів критичної інфраструктури та військово-промислового комплексу в кількох областях України.
Основними завданнями агентів були:
передача координат електропідстанцій;збір інформації про оборонні підприємства;розвідка місць дислокації військових підрозділів та техніки ЗСУ;фіксація наслідків російських ракетних ударів та атак дронів;визначення місць розташування систем ППО.Отримані дані російські військові використовували для планування та нанесення прицільних ударів ракетами та безпілотниками.
Усіх обвинувачених затримали та помістили під варту без права внесення застави.

Джерело: 5692.com.ua