Українські виробники хліба опинилися в доволі непростій ситуації. Чесно кажучи, їхній прибуток зараз ледве виходить на нуль, а подекуди, якщо говорити про окремі сорти хліба, вони взагалі працюють собі у збиток. Про це розповів Олександр Тараненко, президент Всеукраїнської асоціації пекарів.
Хлібний бізнес на межі: чому прибутки тануть на очах
А пам'ятаєте, були ж колись "золоті часи", коли пекарні могли спокійно розраховувати на 10% прибутку? Це, здається, було не так вже й давно. А тепер, якщо хтось має 3-5%, то це вже вважається великим успіхом. От і все. Але чому так сталося, що наш улюблений хліб став таким "невигідним" для виробників?
Є кілька причин, які, по суті, заганяють пекарів у глухий кут:
- Ціни на сировину просто летять вгору. Мука, дріжджі, цукор, жири – все це подорожчало так, що просто дивуєшся. Купувати стало набагато дорожче, а хліб, відповідно, дорожчати не може.
- Витрати на енергоносії – це окрема історія. Світло, газ, паливо для машин, що розвозять хліб по магазинах, – все це тягне з кишені все більше грошей. Це, знаєте, як замкнене коло.
- Зарплати теж зросли, і це не дивно. Щоб утримати працівників і не віддати їх "на мобілізацію" (а хлібозаводи, до речі, критично важливі підприємства), їм треба платити від 20 тисяч гривень, ще й до вирахування податків. Раніше середня зарплата в цій галузі була десь 13-16 тисяч. От і виходить, що зарплати підняли, а ціну на хліб – ні.
Торгові мережі як камінь спотикання
Але ж чому не можна просто підняти ціни на хліб, щоб покрити ці витрати? Тут, як завжди, проблема в торгових мережах. Вони чомусь не поспішають погоджувати підвищення цін. Іноді ці переговори можуть затягнутися на місяці, як би не на роки. А за цей час витрати виробників вже давно перескочили всі межі, і пекарі змушені працювати собі у збиток. Це, напевно, найболючіше місце у всьому цьому ланцюжку.
До речі, багато хто, можливо, не знає, але хлібозаводи – це критично важливі підприємства. Це означає, що вони мають право залишати собі до 50% військовозобов'язаних працівників. Але є умова: ці працівники повинні отримувати достатню зарплату. Інакше бронь не діятиме. Це, по суті, додає ще один пункт до зростання витрат, адже доводиться конкурувати за кадри, пропонуючи гідну оплату праці. Це також створює додатковий тиск на їхню фінансову стійкість.
Наслідки для продовольчої безпеки України
Якщо така ситуація продовжиться, то цілком ймовірно, що частина виробників просто змушена буде закритися. І це вже не просто якась економічна проблема, це питання продовольчої безпеки нашої країни.
Крім того, варто зазначити, що якість зерна в Україні також впливає на кінцеву вартість хліба. Якщо раніше хлібопеки могли розраховувати на стабільно високу якість пшениці, то зараз, через війну та проблеми з логістикою, якість може коливатися. Це змушує виробників або купувати дорожчу імпортну сировину, або використовувати більше добавок, що також збільшує собівартість. Можливо, державі варто було б посилити контроль за якістю сировини, що надходить на хлібозаводи, а також подумати про програми підтримки фермерів, щоб ті могли вирощувати більше якісної пшениці. З іншого боку, споживачі теж стають більш вибагливими, і хочуть бачити на столі не просто хліб, а якісний продукт, що теж тисне на виробників.
Ситуація у хлібопекарній галузі – це, по суті, дзеркало всіх загальних проблем українського бізнесу: зростаючі витрати, постійний тиск, як, наприклад, від торгових мереж, і дуже обмежені можливості для маневру. Все це створює надзвичайно складні умови для виживання.
Джерело: 5692.com.ua
