Є теми, які ми часто замовчуємо — навіть перед собою. Втрата друзів або їхня відсутність — одна з них. Здається, ніби все в порядку: робота, дім, якісь знайомі є. Але от у складний момент — мовчання. Нема кому написати. Нема до кого просто піти й посидіти мовчки. Саме тоді ми й усвідомлюємо: справжніх друзів або не залишилось, або їх і не було.
Комплекси, страх і досвід — три "пастки" дорослого спілкування
У дитинстві все було простіше, правда ж? Підійшов на дитячому майданчику: "Привіт, давай гратися!" — і вже через п’ять хвилин ви — нерозлийвода. А от у дорослому житті так не вийде. Ніхто не підійде в офісі чи кафе зі словами: "Хочеш дружити?". Тут усе інакше. Люди зближуються поступово — через роботу, навчання, захоплення, спільні інтереси.
Але навіть коли здається, що можливостей для знайомств вдосталь — часто спрацьовують внутрішні гальма. Страх виглядати нав’язливим. Невпевненість після колишніх зрад. Комплекси, які накопичувалися роками. Усе це тихенько шепоче: "Не варто. Все одно нічого не вийде".
Інтернет-дружба: ефект фотошопу і реальність за кадром
Чесно кажучи, іноді здається, що в соцмережах у всіх повно друзів. Там і фотографії з прогулянок, і купа коментарів під постами. Але варто копнути глибше — і виявляється, що за більшістю таких контактів стоїть… нічого. Онлайн-дружба часто схожа на красиву вітрину: все ніби є, але торкнутися — нічого не можна.
До того ж у мережі люди стають ніби "відфотошопленими": згладжують свої недоліки, вигадують образ. А потім — страх зустрітись у реалі. Бо в реальному житті вже не сховаєшся за фільтрами.
А може, справа в нас
Іноді ми самі, того не усвідомлюючи, відштовхуємо людей. Різкий характер, звичка все критикувати, надмірна недовіра — усе це може стати причиною, чому люди зникають. Навіть хороші, добрі люди можуть залишитися на самоті, якщо несвідомо повторюють одні й ті ж помилки.
Такі речі варто чесно проговорити з собою. Без звинувачень, але й без самозаспокоєння.
А як же шукати друзів
Ні, ідея просто підходити на вулиці й пропонувати дружбу — не найкраща. Так можна отримати не друга, а неприємності. Але є інші способи. Наприклад:
- тематичні зустрічі в місті: лекції, клуби за інтересами, воркшопи;
- спорт — від йоги до боксу, головне, щоб було цікаво;
- волонтерство — одразу з’являються однодумці;
- подорожі або навіть короткі виїзди — насправді, там часто люди відкритіші;
- гуртки, курси, майстер-класи — від кулінарії до цифрових технологій.
Ключ — не сидіти вдома й не замикатися у власних думках. Бо дружба — це як тепла ковдра: щоб вона з’явилась, її треба "виткати" з ниточок спільного часу, довіри й взаємності.
Чи можна "навчитися" дружити
Психологи кажуть: так. Але перш за все — треба змінити фокус. Не йти до людей із думкою: "мені хтось потрібен", а скоріше — "мені цікаво, які вони". Тобто:
- бути доброзичливим без надмірного ентузіазму;
- не засипати людину порадами після першої розмови;
- щиро слухати й не перебивати;
- не викладати на стіл свої життєві трагедії на третій хвилині знайомства.
А ще — не чекати моментального результату. Справжні стосунки, як і дерево, потребують часу, тепла і турботи.
Справжня дружба не трапляється миттєво
Так, бувають винятки. Але здебільшого — це процес. Іноді довгий. Іноді болючий. Але головне — не замикатись у своїй самотності, бо тоді вона тільки міцнішає.
Ми не завжди можемо вплинути на інших, але можемо змінити себе. І тоді, можливо, саме в момент, коли зовсім не чекаєш, з’явиться хтось, хто просто скаже: "Гей, ходімо вип’ємо кави". І цього буде досить.
Джерело: 5692.com.ua
