Нещодавні події на Близькому Сході — це не просто новина, це сигнал. Те, що сталося над Іраном, чітко показало серйозні слабкості тієї зброї, яку Кремль роками називав своєю гордістю. Це не просто військовий епізод — це подія, яка може змінити правила гри у ширшому контексті, включно з війною в Україні.
Як США виставили Москву у незручному світлі
Після операції, яку США провели спільно з Ізраїлем у повітряному просторі Ірану, стало очевидно: російські системи протиповітряної оборони — ті самі, якими Тегеран сподівався прикриватися — просто не спрацювали. Вони мовчали, коли потрібно було стріляти, і не бачили того, що летіло прямо у них над головами. Виявилося, що всі ці С-300, С-400 і навіть розпіарені С-500 — лише декорації, якщо супротивник має сучасні західні технології.
Для росіян це стало справжнім ударом. Адже якщо їхнє "краще з найкращого" не витримує випробувань в умовах реального бою, що тоді казати про всі інші елементи їхньої армії?
Несподіваний бонус для України
А тепер найцікавіше — цей розгром має безпосереднє значення і для нас. Україна вже неодноразово демонструвала, що здатна дістати російську авіацію, що б там не казали у Москві. Достатньо згадати успішні атаки по аеродромах, удари по тилу чи, скажімо, операцію "Павутина". Але зараз ми маємо ще один доказ: навіть якщо росіяни хизуються своєю обороною — вона далеко не така всесильна.
Якщо союзники нададуть Україні потужні засоби — наприклад, ті ж системи, що використовувались США чи Ізраїлем, — ситуація може радикально змінитись. Росіяни це розуміють. І саме тому в Москві дедалі частіше говорять не про перемогу, а про "переговори". Бо технології, на відміну від пропаганди, не обманеш.
Путін і страх перед тим, що не контролює
Війна для Кремля давно перетворилася на інструмент залякування. Та що робити, коли сам починаєш боятися? Те, що відбулося над Іраном, — це не просто авіаудар. Це показовий виступ. Демонстрація того, як саме працює сучасна війна: точна, швидка, технологічна. І дуже персональна.
Адже крім техніки, були й удари по конкретних цілях — і не лише об’єктах, а й людях. Це те, що Москва раніше дозволяла собі робити щодо інших. А тепер — раптом зрозуміла, що й сама може опинитись у такому прицілі.
Висновок очевидний: війна майбутнього — це не про кількість ракет чи солдатів. Це про точність, інформацію і швидкість. І якщо Україна отримає все необхідне від своїх партнерів, той, хто кидає в бій десятки тисяч людей, не матиме жодного козиря. Навіть якщо в нього ще залишаться ракети — впевненості в них уже немає.
Джерело: 5692.com.ua
