Багато хто з нас, мабуть, помічав дивну річ: пари, які разом живуть довго і щасливо, з часом стають схожими. І не лише характером, а й навіть зовнішністю! Це ж не просто так, правда? Наші пращури, до речі, теж так вважали, казали: "чоловік і дружина – одне ціле". От і психологи з Мічиганського університету вирішили розібратися, що ж тут до чого.
Цікаво, що думка про схожість щасливих пар існує давно. Ще наші предки вірили, що чоловік і дружина – наче одне ціле. А от вчені, зокрема психологи Мічиганського університету, вирішили копнути глибше і з'ясувати справжні причини такого явища.
Схожість – це не про обличчя, а про звички
Вчені згаданого університету, розглядаючи купу фотографій різних пар, зроблених у різні періоди їхнього життя, помітили, що з часом справді з'являються якісь спільні риси. Спочатку вони подумали, що люди просто обирають схожих на себе партнерів. Але потім з'явився нюанс: якщо подивитися на пари з різних рас, де, наприклад, чоловік має одну зовнішність, а дружина – зовсім іншу, то видно – їм це не заважає бути щасливими. І дітей у них, до речі, народжуються метиси чи мулати. Тобто, зовнішні відмінності ніяк не впливають на щастя, і стати "однаковими" їм просто не вийде, навіть якби вони дуже захотіли.
Дзеркало у стосунках, або "Я свій"
Насправді, все значно глибше, ніж просто зовнішність. Професор психології Джозеф Генріх, аналізуючи поведінку щасливого подружжя, відкрив таку собі закономірність, яку назвав "законом дзеркальності". Суть його проста: коли ми потрапляємо в нову компанію, ми несвідомо починаємо копіювати те, що там прийнято. Міміку, жести, навіть пози – все це. Це, до речі, не лише про слова, а про те, як ми показуємо: "Я свій, я такий самий, як ви".
Цей "закон" працює з найдавніших часів і допомагає нам вливатися в колективи, знаходити спільну мову. І чим більше ми подобаємося одне одному, тим сильніше це "дзеркалення" проявляється. Вчений навіть припустив, що ця здатність копіювати закладена у нашому мозку як одна з найважливіших для розвитку людства. Створюючи пару, ми теж несвідомо починаємо "віддзеркалювати" партнера, щоб сподобатися йому, і це, по суті, допомагає будувати міцні, комфортні стосунки.
Коли дзеркало може зіграти злий жарт
"Віддзеркалення" дуже добре працює на початку стосунків. Переймаючи захоплення, інтереси одне одного, чоловік і дружина стають ближчими. Їм є про що поговорити, зникають непорозуміння, вони вчаться знаходити компроміси. Якщо ж цього не відбувається, шлюб, на жаль, може розпастися.
Люди прагнуть відповідати уявленням партнера про "ідеальну половинку" – чи то в моральному плані, чи в побутовому. І хоча не завжди жінка "підлаштовується" під чоловіка (буває і навпаки!), спорідненість інтересів і схожість думок точно йдуть на користь тривалим стосункам.
Але тут є й інший бік медалі. Коли схожість стає абсолютною, може зникнути інтерес. Подружжя, надто підлаштовуючись, може втратити власну індивідуальність. Не дивно, що серед тих, хто прожив разом 10-15 років, чимало таких, хто сприймає партнера вже майже як брата чи сестру. Це, звісно, зменшує сексуальний потяг. Щоб цього не сталось, важливо не тільки "віддзеркалювати" партнера, а й не забувати про свою унікальність, підтримуючи інтимні стосунки.
Гармонія — це про розуміння
Пари, що живуть разом 15-20 років, знають одне одного, як свої п'ять пальців. За цей час вони проходять через стільки всього, пізнають одне одного з різних боків. Вони вже настільки відчувають думки одне одного, що інтуїтивно обирають, як повестися, знаючи, як відреагує партнер. І тут головне – бажання бути разом. Чим сильніше це бажання, тим легше знаходити спільну мову. Дослідження показали, що у щасливих, тривалих шлюбах психологічна та поведінкова схожість партнерів – це просто неминучість. Це і є, мабуть, справжня гармонія.
Джерело: 5692.com.ua
