У Дніпрі з'явся новий меморіал, присвячений полеглим українським захисникам.
У Дніпрі представили нову частину проєкту «Історії Героїв» — експозицію, присвячену 36 військовим, які віддали життя за незалежність і свободу України. Її розмістили біля Шевченківської районної адміністрації. На захід запросили родини загиблих захисників, аби рідні могли розповісти про своїх Героїв.
Серед представлених історій — життєвий шлях Сергія Куркубета. До повномасштабного вторгнення він працював ковалем на Дніпровському металургійному комбінаті. Там познайомився з майбутньою дружиною Іриною, яка працювала машиністкою на молоті. Разом вони почали жити у 2011 році.
З початком повномасштабної війни Сергій пішов до ТЦК. Написав заяву та долучився до війська. Служив водієм у складі 138-ї бригади Повітряних сил. Возив побратимів на позиції. Виконував і інші бойові завдання.
«Коли почалася велика війна, ми сіли на кухні поговорити, і він сказав: “Ірино, я хочу піти. Треба, щоб хтось ішов захищати свою країну, своїх дітей, онуків. Я не можу дивитися на те, як вони стріляють і вбивають наших людей”. Я сказала, що це його воля, і що тільки молитимуся за нього», — розповідає цивільна дружина захисника Ірина.
Сергій загинув 8 березня. Разом із побратимами повертався на позицію після виконання бойового завдання. Накрив ворожий ракетний обстріл, вони не встигли сховатися чи від’їхати.
«Вони виконали свою роботу і поверталися вже на позицію, до себе, як кажуть, додому. І їх настиг ракетний обстріл зверху. Вони ніде не змогли сховатися, від’їхати не встигли», — згадує Ірина Куркубет.
Того ранку Сергій телефонував дружині та вітав її з 8 Березня. Про його загибель Ірина дізналася за кілька днів — побратими особисто прийшли до неї додому.
У Сергія залишився 19-річний син від першого шлюбу. Він також добровільно долучився до війська, сказавши, що хоче бути, як батько. Захищати Україну. Сам Сергій мріяв про перемогу та можливість повернутися до улюбленої справи — риболовлі.
Мета проєкту
Проєкт покликаний зберегти пам’ять про полеглих захисників не лише в родинному колі, а й у просторі міста, щоб дніпряни та гості нашого мегаполісу могли дізнатися більше про тих, завдяки кому Україна продовжує боротьбу за свою свободу.
За кожною представленою історією — життя людини, яка віддала її, захищаючи інших. Завдяки цим військовим Дніпро має можливість жити й розвиватися.
Джерело: 056.ua
