Родинний оберіг. Історія вишиванки, яка пережила покоління.
Ця історія звучить до Дня вишиванки — про людину і річ, яка стала не просто одягом, а родинною реліквією. Вишиванка, що пройшла крізь покоління, зберегла пам’ять про предків, силу роду, традиції та українську ідентичність.
Її не купували. Її берегли, відновлювали і передавали як живий оберіг родини.
Я і моя вишиванка
Мене звати Суліма Станіслав Дмитрович і я раніше займав посаду гендиректора Придніпровської залізниці.
На мені особлива вишиванка — родинна, наша сімейна реліквія. Вона пошита з льону та вишита шовковими нитками. Її оновила й перешила моя двоюрідна сестра, яка теж носить прізвище Суліма.
У нас дуже великий і дружний рід, ми завжди підтримуємо зв’язок між поколіннями, бережемо пам’ять про своїх предків і стараємося передавати традиції дітям та онукам.
Ця вишиванка колись належала ще моєму дідусеві. Сестра вирішила дати їй нове життя — дбайливо відновила, зберігши її душу та історію. Потім вона подарувала її мені, і вже багато років я ношу її з великою гордістю та теплом у серці.
Для мене це не просто одяг — це пам’ять про рід, про предків і про нашу українську землю.
Її вік і родинна пам’ять
Цій вишиванці вже дуже багато років. Вона передавалася в нашій родині з покоління в покоління, тому точно навіть важко сказати її вік.
Але для нас її цінність не в роках, а в тому, що вона зберегла пам’ять про людей нашого роду.
Приблизно десять років тому її оновили — сестра дуже бережно переробила вишиванку, щоб вона могла жити далі й не втратила свого вигляду.
Вона залишила її дух, орнаменти та символіку, але дала їй нове життя. І тепер ця вишиванка продовжує свою історію вже на мені.
День, який я пам’ятаю досі
Так, дуже добре пам’ятаю той день.
Мені подарували цю вишиванку вже оновленою на мій 70-річний ювілей. До цього у мене теж були вишиванки, але саме ця стала для мене особливою.
Коли мені її принесли, я зрозумів, що це вже не просто річ, а справжня родова реліквія, яка повернулася до мене через багато років.
Пам’ятаю свої відчуття — ніби разом із цією вишиванкою я відчув присутність своїх предків, свого роду. Це був дуже теплий і хвилюючий момент, який я пам’ятаю до сьогодні.
Хто її відновив
Цю вишиванку оновила моя двоюрідна сестра, вона теж із роду Суліми.
У нашій родині завжди дуже шанували традиції та родинну пам’ять, тому вона вирішила не просто зберегти стару річ, а подарувати їй нове життя.
Колись ця вишиванка належала ще нашому дідусеві, але з роками потребувала відновлення.
Сестра власноруч її перешила, оновила тканину, зберегла орнаменти та дух цієї речі.
А потім подарувала її мені. Для мене це дуже цінно, тому що в цій вишиванці є частинка праці, душі та любові моєї родини.
Це не куплена річ
Ні, це не куплена річ. Це справжня сімейна реліквія, яка передається в нашому роді вже багато років.
Для нашої родини вона має особливу цінність, тому що в ній збережена пам’ять про наших предків.
У нашому роду завжди дуже шанували українські традиції, і такі речі не викидалися та не забувалися.
Їх берегли, передавали дітям та онукам. Саме тому ця вишиванка сьогодні на мені — як символ нашої родини, нашого коріння і нашої історії.
Дід і його шлях
Раніше ця вишиванка належала моєму дідусеві.
Він був моряком, проходив службу далеко від дому, але завжди повертався на свою рідну землю — на Дніпропетровщину.
Попри те, що життя його було непростим і багато часу він проводив у дорозі, він дуже любив Україну, свої традиції та свій рід.
Вишиванка для нього була не просто святковим одягом, а частиною його душі та пам’яті про дім.
І сьогодні для мене велика честь носити річ, яка належала моєму дідусеві.
Родина, яка зберігає історію
Моя двоюрідна сестра — дуже талановита та працьовита людина. Вона все життя любить працювати руками: вишиває, шиє, створює різні речі для родини.
У нас є багато родинних реліквій, навіть родинний герб, і вона завжди дуже бережно ставиться до нашої історії.
Саме вона вирішила, що цю вишиванку потрібно не просто зберегти, а відновити, щоб вона жила далі.
Вона вкладала у цю роботу не лише свій час, а й душу.
І коли подарувала її мені, сказала, що такі речі повинні залишатися в родині та передаватися далі наступним поколінням.
Символи вишиванки
Для мене орнамент на цій вишиванці має дуже глибоке значення.
Чорні та червоні нитки нагадують слова з української пісні:
«Червоне — то любов, а чорне — то журба».
У житті кожної людини є і важкі часи, і щасливі моменти. Але дуже важливо, щоб любов, добро та світло завжди перемагали.
Саме тому тут переплітаються чорні й червоні нитки — як символ того, що після смутку завжди приходить радість.
Також у цій вишиванці є багато захисних символів:
- орнаменти на рукавах означають вдачу й силу рук людини,
- символи біля грудей та шиї — це обереги для серця та душі.
Значення для родини
У нашій родині ці символи сприймаються як справжній оберіг.
- На рукавах — сила і праця, бо людина своїми руками створює своє життя.
- На грудях — захист серця і душі.
Для мене ця вишиванка — ніби захист роду. Коли я її вдягаю, я відчуваю, що поруч зі мною стоїть сила моїх предків і всі покоління нашої родини.
Кольори життя
Основні кольори цієї вишиванки — чорний та червоний.
- Червоний — це любов, життя, сила роду, тепло сім’ї та радість.
- Чорний — це мудрість, досвід, пам’ять і журба.
Але ці кольори не борються, а доповнюють одне одного. Бо життя складається і зі світлих, і з важких моментів.
Відчуття від вишиванки
Коли я вдягаю цю вишиванку, я відчуваю тепло, любов і силу свого роду.
Ніби за спиною стоять покоління моєї родини.
Вона дає мені внутрішній спокій, впевненість і силу. У ній я відчуваю себе справжнім собою.
Її місце в житті
Найбільше я пам’ятаю момент, коли мені її подарували.
Відтоді я завжди вдягаю її на день народження, свята, Різдво, Великдень та важливі події.
Вона стала частиною мого життя. Якщо тривожно — вона заспокоює.
Родина сьогодні
У нашій родині є люди, які зараз допомагають Україні. Є племінники на фронті, є волонтери.
Ми завжди тримаємося разом і підтримуємо одне одного.
Ми також долучалися до проєктів ГО «Захист держави» — робили обереги, мотанки, допомагали військовим.
Люди і реакція
Люди завжди звертають увагу на цю вишиванку.
Вони бачать, що це не фабрична річ, а річ із історією.
Часто питають про неї і відчувають її тепло.
Після 2022 року
Після 2022 року я ще більше усвідомив важливість національної ідентичності.
Я часто буваю на Західній Україні й привожу звідти вишиванки для рідних.
Ми повинні берегти культуру навіть у важкі часи.
Що я хочу передати
Я хочу передати дітям і онукам силу роду і любов до України.
Щоб вони знали своє коріння.
Щоб ця вишиванка жила далі в родині.
Головне слово
Оберіг.
Бути українцем
Бути українцем — це любити свою землю, поважати історію і бути сильним.
Звернення
Не забувайте своє коріння, навіть якщо ви далеко. Бережіть мову, традиції та ідентичність.
Війна та ідентичність
Сьогодні війна — це не лише про землю, а й про культуру, мову та пам’ять. Саме тому ми повинні берегти своє.
Останні слова до вишиванки
Дякую тобі за тепло, пам’ять і силу. Бережи наш рід і далі — для наступних поколінь.
Джерело: 056.ua
