У Дніпровському музеї виникла «кривава річка» з відходів взуттєвого виробництва.
У Дніпровському художньому музеї кілька тижнів тому відкрили масштабну артінсталяцію «Червона річка», створену Катериною та Валерієм Кузнецовими зі студії DECORKUZNETSOV у співпраці з Артемом Малютіним та Тетяною Щедровою. Робота привертає увагу не лише яскравим малиновим кольором, а й матеріалом — етиленвінілацетатом, синтетичним побічним продуктом взуттєвого виробництва.
«Інсталяція «Червона річка» у Дніпровському художньому музеї стала для нас символічною роботою. Вона обвиває сходи та стіни, мов пульсуюча артерія, і одночасно звертається до тем війни, пам’яті, крові та втрат», — розповідає Валерій Кузнецов.
Матеріал із сенсом
«Червона річка» виготовлена з етиленвінілацетату, гнучкого синтетичного матеріалу, який зазвичай вважається відходом взуттєвого виробництва. Митці перетворили його на інсталяцію, що створює відчуття живої рідини, яка охоплює простір музею.
- Сходи та стіни: структура огортає їх, створюючи ефект потоку.
- Кольорова палітра: насичений малиновий колір викликає асоціації з кров’ю та емоційною напругою.
- Символіка: робота відображає тему війни, втрат, пам’яті та насильства.
«Ми хотіли показати не лише красу матеріалу, а й його соціальний та культурний контекст. Інсталяція ставить питання про межі, через які проходить червона річка, і куди вона веде», — додає Катерина Кузнецова.
Від лінії фронту до міжнародних виставок
Особливий емоційний вимір «Червоної річки» підкреслює її розташування — лише за 95 кілометрів від лінії фронту. Це робить споглядання інсталяції не лише естетичним, а й психологічним досвідом.
Проєкт є частиною багаторічного дослідження матеріалу, яке митці ведуть з 2008 року. Їхні роботи неодноразово представляли на міжнародних виставках:
- Bauhaus Brussels — 2024
- Dutch Design Week — 2017, 2024 (TAC Museum)
- Paris Design Week — 2017
- Milan Design Week (Salone del Mobile) — 2023
Нові межі сучасного мистецтва
Інсталяція «Червона річка» розмиває межі між орнаментом і загрозою, природним і штучним, присутністю і порожнечею. Глядач стає учасником роботи, що змушує замислитися над сучасною реальністю, наслідками війни та людською вразливістю.
«Ця робота — не просто декоративна. Вона змушує спостерігати, відчувати і ставити запитання, які важко ігнорувати», — підсумовує Артем Малютін.
Джерело: 056.ua
