У грудні 2024 року Київський міжнародний інститут соціології вирішив ще раз запитати людей про їхній "запас міцності" у війні. Опитування проводили телефоном. Якщо простіше, це виглядало так: випадково генерували мобільні номери, телефонували людям і запитували їхню думку. Зібрали відповіді майже тисячі громадян (985, якщо бути точним), які зараз живуть на території, контрольованій Україною. Тож, як довго українці готові терпіти війнуВиявляється, більшість все ще налаштована стояти до кінця. Наприклад, на початку року 71-73% казали: "Скільки треба, стільки й триматимемося". Але до жовтня цей показник впав до 63%, а у грудні — до 57%. Що це означає? Люди почали відчувати втому, це правда. Але, з іншого боку, частка тих, хто готовий "протриматися ще кілька місяців або пів року", майже не змінилася — це близько 18-21%. Зросла інша цифра: з 12% до 18% побільшало тих, хто сказав: "Я не знаю, скільки ще зможу". І це доволі показово: війна приносить не лише втому, а й невизначеність. Що впливає на ці настроїЦікаво, що економічне становище теж має значення, хоча й не вирішальне. Серед заможніших людей 70% готові стояти до кінця. У тих, хто має середній дохід, таких 58%, а серед менш забезпечених — 51%. Проте навіть у найуразливіших верств населення більше половини кажуть, що готові триматися. Регіональні особливостіНа початку року Південь і Схід виглядали менш оптимістично. Наприклад, у жовтні на Сході тільки 38% сказали, що готові триматися "скільки треба". Але до грудня ситуація трохи вирівнялася: тепер 51% на Сході і 57% на Півдні відповідають так само. На Заході та в Центрі, навпаки, стався спад. Раніше там підтримка була найвищою — понад 70%. Тепер ці регіони ближчі до загальнонаціональних показників: 57% на Заході і 59% у Центрі. Цифри говорять самі за себе: українці, попри втому, все ще тримаються. Хтось впевнений у своїх силах, хтось вагається, але головне, що дух боротьби не зник. Війна змушує кожного з нас шукати нові джерела сил і віри, навіть коли здається, що вже немає з чого черпати.

Джерело: 5692.com.ua

Покровськ на Донеччині, де лінія фронту вже зовсім поруч (2,5 км), а руйнування важко навіть описати словами, має намір витратити у 2025 році десятки мільйонів гривень на, здавалось би, несподівані речі. Тут і благоустрій територій, і водоканалізація, і навіть теплопостачання — усе це виглядає дуже сумнівно на фоні реального стану справ. Здавалося б, навіщо...Після того, як у лютому 2024 року росіяни захопили Авдіївку, ситуація на Донеччині значно погіршилася. Покровськ, який називають "західними воротами Донбасу", опинився під ще більшим тиском. Постійні обстріли, дрони, що невтомно кружляють у небі, і майже безперервна канонада перетворили колись затишне місто на справжню зону виживання. До кінця грудня місто вже більше нагадувало привида, ніж осередок життя. Попри це, у бюджеті громади на 2025 рік заклали: 29,3 млн грн на виробництво та постачання теплової енергії;73,1 млн грн на водоканалізацію;34 млн грн на благоустрій.Тільки уявіть: інфраструктура вщент зруйнована, доступу до мереж практично немає, але кошти на ці статті виділяють. Чи це просто формальність, чи все-таки є якась логіка? Що відбувається заразПокровська міська військова адміністрація повідомила: на кінець 2024 року 70% житлових будинків, 80% соціальних установ та 95% промислових об’єктів було зруйновано або пошкоджено. Електро-, газо- та теплопостачання у місті немає. Води теж. Люди здебільшого евакуювалися, але дехто все ще залишається. Наприклад, 27 грудня дві літні жінки отримали поранення, а наступного дня із села Гришине (10 км від фронту) евакуювали матір із двома дітьми. А як щодо благоустроюЩе навесні співробітники місцевого комунального підприємства активно працювали: білити бордюри, косили траву, садили квіти. Але вже до літа лінія фронту підступила настільки близько, що про такі роботи довелося забути. Тим не менш, у бюджеті 2025 року на благоустрій виділили понад 34 млн грн. Виникає запитання: чи справді хтось буде фарбувати бордюри у місті, яке може взагалі перестати існувати? Інші цікаві статті витратДо спірних витрат можна віднести: 6,6 млн грн на соціально-економічний розвиток території (без уточнення, що саме передбачається);14,6 млн грн на підтримку місцевих ЗМІ;98,6 млн грн на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.Зарплати посадовців також "потягнуть" чимало: 41,9 млн грн на співробітників Покровської МВА і ще 19,2 млн грн — на працівників міської ради.

Джерело: 5692.com.ua

Давайте чесно — саме в дитинстві закладається все найважливіше. Діти ще маленькі, але вони швидко вчаться говорити, мислити, спілкуватися. І мова тут відіграє ключову роль. Тарас Кремінь, мовний омбудсмен, нещодавно наголосив: дотримання мовного законодавства в дитсадках — це основа не лише для навчання, а й для формування особистості. Що це означає на практиціМовою освіти в дитсадках є українська, і це записано в законі. Чому це важливо? Бо коли діти з раннього віку чують державну мову, вони не просто її вивчають — вони починають сприймати її як щось природне, своє. Це допомагає в подальшому навчанні, відкриває однакові можливості для всіх і навіть формує повагу до культури. Зміни, які помітять усіЗ 2025 року стартують нові правила для дитсадків. Наприклад, у вихователів з’явиться більше часу для дітей, бо паперової роботи стане менше. До того ж, планується підвищення зарплат — важливо, чи не так? Батьки теж відчують зміни. Тепер буде більше можливостей обирати: мобільні садки, сімейні, мінігрупи. А ще — різні формати груп: інклюзивні, різновікові, спеціальні. Це зробить дошкільну освіту доступнішою, незалежно від того, де ви живете. А що з фінансуваннямФінансуватимуть садки і далі з різних джерел: бюджети, благодійність, гранти. Ідея в тому, щоб створити для дітей комфортні умови. Крок до ЄвропиУсі ці зміни — це не лише про зручність чи зарплати. Це про європейські стандарти, про те, щоб наші діти росли в умовах, схожих на ті, що мають їхні однолітки в інших країнах. А як щодо мовиОмбудсмен Кремінь нещодавно зауважив, що українізація дещо сповільнилася. Але саме дитсадки можуть стати тим місцем, де діти з ранніх років звикають до української мови, починають її любити й цінувати. Дотримання мовного закону — це не про бюрократію. Це про наше майбутнє, яке починається з маленьких, але таких важливих кроків. А один із них — українська мова в дитсадках.

Джерело: 5692.com.ua