Дональд Трамп знову ставить собі амбітні цілі. Ось і тепер, говорячи про війну в Україні, він заявив, що може закінчити її всього за 100 днів. Така заява пролунала під час його зустрічі з губернаторами-республіканцями у Мар-а-Лаго 9 січня.
Сам Трамп стверджує, що насправді це Путін хоче зустрічі з ним. Мовляв, сам публічно про це говорив. У Кремлі ж відповіли, що ніякої конкретики поки немає, але, як сказав Дмитро Пєсков, “умов для такої зустрічі не потрібно”. Тобто, виглядає так, що всі готові до діалогу, але реальні кроки ще далеко.
Реакція УкраїниВ Україні на ці заяви дивляться з обережністю. Речник нашого МЗС Георгій Тихий зазначив, що такі ідеї вже звучали раніше. Тому новини тут небагато. Головний акцент для нас — майбутні зустрічі Трампа з Володимиром Зеленським.
Ми маємо разом працювати з Америкою, і перші контакти на високому рівні важливі одразу після інавгурації Трампа, — підкреслив Тихий.
А ось що цікаво: експерти часто згадують попередній досвід Трампа. Наприклад, за його першого терміну він тричі зустрічався з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином, але результатів — майже нуль. Був також скандальний саміт у Гельсінкі з Путіним у 2018 році, коли Трамп, здавалося, більше довіряв словам російського президента, ніж власній розвідці. Це викликало хвилю критики як у США, так і за кордоном.
Слова й діїТрамп, як завжди, не скупиться на заяви. Наприклад, він каже, що “може зрозуміти почуття Росії” щодо вступу України до НАТО. Мовляв, вони протягом років чули, що цього не станеться, а тепер Байден сказав, що Україна може приєднатися.
До речі, цей аргумент — чистий російський наратив. Україна ж до 2014 року була позаблоковою країною. І навіть після нападу Росії Верховна Рада лише в грудні того ж року скасувала цей статус. От вам і відповідь на запитання: чи “провокувала” Україна Росію.
Чи є планВсі ці розмови про зустрічі та швидке врегулювання війни виглядають амбітно, але чи є за ними реальна стратегія? Financial Times пише, що команда Трампа переглядає свій підхід до війни. Вони розуміють, що швидких угод тут не буде, попри обіцянки закінчити все за 24 години. Це, схоже, більше схоже на передвиборчі гасла, ніж на конкретний план.
Дехто навіть каже, що Трамп просто хоче виглядати сильним. У Європі побоюються, що Америка може зменшити військову підтримку. Хоча поки цього не сталося, залишається питання: як саме Трамп збирається переконати Путіна?
Головне — гарантії безпекиПрезидент Зеленський справедливо зауважив, що Україні потрібні чіткі гарантії безпеки.
Ми отримали системи Patriot, хоча раніше казали, що це лише для країн НАТО. Можливо, ми вже й так частина Альянсу? — іронізує Зеленський.
Але далі додає серйозно: працювати потрібно не на слова, а на реальні механізми, які зупинять агресію.
Здається, що попереду багато розмов, заяв і, ймовірно, суперечок. Але чи вдасться Трампу реалізувати хоча б частину своїх планів? Час покаже.

Джерело: 5692.com.ua

З 20 січня 2025 року зросте вартість проїзду на міжміських автобусних маршрутах між Кам'янським і Дніпром.
Перевізники зазначають, що підвищення тарифів є вимушеним кроком, необхідним для забезпечення стабільної роботи маршрутів.
Нові тарифиНа маршрутах №100 (залізничний вокзал Кам'янського – Дніпро) та №215 (АВЦ Дніпра – Кам'янське), які обслуговує АТП “Інтерспецмаркет”, підвищують вартість проїзду з 50 до 60 грн.
Проїзд маршрутом “Кам'янське (к/р “Мир”, лівий берег) – Дніпро (цирк)”, що обслуговує компанія “Експрес-2001”, коштуватиме не 60, а 70 грн.
Причини підвищенняОсновними чинниками, що призвели до подорожчання, стали:
зростання цін на запчастини;підвищення податків;збільшення вартості страхування – з 1 січня 2025 року, відповідно до нового закону, мінімальна вартість страхування одного автобуса на півроку становить 8 тисяч гривень.

Джерело: 5692.com.ua

Ви, мабуть, чули про термін — “будапештики”. Звучить навіть якось зневажливо, правда? Так ось, це слово з’явилося в російській пропаганді, і вони ним активно жонглюють, намагаючись принизити значення безпекових угод, які Україна укладала протягом 2024 року. Усього таких угод, до речі, нарахували 27 станом на початок 2025 року. Але російські медіа переконують, що цей термін нібито “народний”, хоча насправді це їхній власний витвір.
Російська пропаганда заявляє, що ці угоди, мовляв, такі ж “пусті”, як і Будапештський меморандум 1994 року. Той самий, де Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на обіцянки безпеки. Ну, і що? росія цим меморандумом просто знехтувала, напавши на Україну. А західні гаранти — США і Британія — зробили тоді далеко не все, щоб запобігти агресії. І от тепер росіяни кажуть, що нові угоди “таким же чином не працюють”. Щось на кшталт: “А навіщо вам це взагалі?” Але якщо придивитись уважніше, все виглядає зовсім інакше.
У чому суть угодДавайте розберемося. Ось, наприклад, Велика Британія. Ще 12 січня 2024 року Україна підписала з ними першу таку угоду. Тодішній прем’єр-міністр Ріші Сунак не просто розповів, що і як. Він прямо пояснив: якщо росія наважиться на нову агресію, то Британія допоможе Україні сучасною зброєю, швидкою економічною підтримкою, а ще — новими санкціями проти кремля. Тобто угода — це не просто “папірець”, а реальні кроки, які можуть допомогти.
До речі, кожна така угода — як частина мозаїки. Одна країна забезпечує, скажімо, озброєння, інша — розвіддані, третя — фінансову підтримку. У результаті ми отримуємо те, що допомагає нам триматися в цій війні.
А як же НАТОЗвісно, всі розуміють: повноправне членство в НАТО — це мета номер один. Це як страховка: агресор знає, що кожен його крок буде негайно відбитий усім Альянсом. Але на шляху до цього Україна шукає способи посилити свою обороноздатність уже зараз. І ось ці угоди — як тимчасовий міст між сьогоднішнім днем і майбутнім членством у НАТО.
Що каже пропагандаПропагандисти, як завжди, йдуть ва-банк. Вони переконують: “будапештики” — це просто “піар Зеленського”, мовляв, реальної користі немає. І от тут важливо зрозуміти: це чергова спроба посіяти сумніви. Що ж, їхня тактика зрозуміла — удар по довірі до влади, щоб люди почали думати: “А чи дійсно ці угоди нам потрібні?”
Але правда в тому, що ці домовленості — це про реальну підтримку. І не лише матеріальну. Це ще й сигнал: світ з нами, і він не планує відступати.
Знаєте, такі угоди нагадують своєрідний резервний парашут. Чи хочемо ми, щоб він нам знадобився? Звісно, ні. Але краще, з ним, ніж без нього. І кожна така домовленість — це ще один доказ, що Україна не залишиться сама.

Джерело: 5692.com.ua