Здоров’я нації починається з наймолодших. Тому, коли мова заходить про шкоду, яка може завдати непоправної шкоди нашим дітям, варто реагувати негайно. Такої думки дотримується Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Він закликав парламент ужити радикальних заходів і посилити покарання за продаж алкоголю та тютюнових виробів неповнолітнім. А тепер уявіть: зараз штраф за таке порушення становить максимум 13 600 гривень. "Не така вже й велика сума", — подумає продавець. І правда, для багатьох це навіть не серйозно. Вони готові ризикувати, бо знають, що прибуток усе одно покриє ці збитки. Хочуть штрафувати по-новомуОмбудсмен Дмитро Лубінець каже: Давайте піднімемо ці штрафи, щоб ніхто навіть думки не мав порушувати закон. І запропонував доволі серйозну цифру — від 51 000 до 255 000 гривень. Уявіть собі! Це вже не дрібниця, яку можна сплатити "з кишені". До речі, а ви задумувалися, скільки шкоди завдають такі покупки? Це ж не просто про один проданий пакет цигарок. Це про наслідки, які можуть розтягнутися на все життя: залежність, хвороби, зіпсоване майбутнє. Чому це важливоДавайте чесно: нинішні штрафи — це ніщо. Вони не працюють. Чому? Бо не лякають. Продавці насправді сприймають їх як щось дріб’язкове. Водночас великі штрафи — це вже інша історія. Вони здатні змусити кожного двічі подумати, перш ніж продавати підліткові щось заборонене. І це не лише про гроші. Це про повагу до закону і до наших дітей. Адже якщо держава покаже, що діти її пріоритет, то ніхто не наважиться порушувати закон. Чи зміниться щось насправдіНу ось, наприклад, якщо такі штрафи дійсно запровадять, що буде далі? Можливо, продавці стануть обережнішими, бо ризик великий.Хтось нарешті почне перевіряти документи в молоді.А ми всі, може, трохи замислимося, наскільки важливо захистити наших дітей від цієї "дорослої отрути".Але знаєте, що цікаво? Як би це парадоксально не звучало, це не лише про штрафи. Це ще й про наше ставлення. Ми, як суспільство, теж повинні змінюватися. Дивитися ширше, думати глибше. Думайте саміОтож, чи справді підвищення штрафів вирішить проблему? Можливо, так. А можливо, потрібні ще інші заходи: наприклад, жорсткий контроль чи освітні програми. Але те, що проблема існує і її потрібно вирішувати — факт.

Джерело: 5692.com.ua

Станом на середину грудня 2024 року, українців, які змушені були залишити країну через війну, вже понад 6,8 мільйона. Лише вдумайтесь у ці цифри: це ніби зникло населення такого великого міста, як Київ, разом із передмістями. За даними Агентства ООН у справах біженців, понад 6,25 мільйона наших співгромадян осіли в країнах Європи, тоді як ще 560 тисяч виїхали за її межі. А найгірше те, що ці цифри зростають. За цей рік кількість біженців збільшилась на 370 тисяч. Мабуть, багато хто вже звик до новин про те, що люди виїжджають, але кожен із цих тисяч — це жива історія. Хтось кинув будинок, роботу, мрії... Куди їдуть найчастішеВгадайте, яка країна прийняла найбільше наших? Німеччина. Там зараз проживають понад 1,2 мільйона українців. За нею йде Польща — майже 985 тисяч. Це, здається, найбільш очевидний напрямок, адже з цією країною нас пов’язує не лише сусідство, а й величезна підтримка з самого початку війни. Далі йдуть Чехія, Велика Британія, Іспанія, Італія, Франція... А от Франція, до речі, прийняла лише 64 тисячі наших, і це набагато менше, ніж в інших країнах Європи. Цікаво, чому так? Можливо, через мовний бар’єр чи особливості ринку праці. Хто вони — українські біженціНещодавно ООН провело опитування серед тих, хто переїхав до Європи. Виявилося, що переважна більшість біженців — це жінки (78%). Середній вік — 44 роки, хоча є й чимало старших. Цікава деталь: більше третини опитаних (це 36%) — це жінки віком від 18 до 59 років. Чоловіків у цьому віковому діапазоні лише 17%. Зрозуміло, чому. А ще з’ясувалося, що наймасовіший відтік людей був у першій половині 2022 року. Особливо багато виїхало в перші три місяці війни — аж 31% від загальної кількості. А як з роботоюЗнаєте, що найбільше хвилює людей на новому місці? Робота. До війни 52% опитаних мали стабільну зайнятість в Україні. А от після переїзду працевлаштувалися лише 44%. Це велика різниця. Рівень безробіття серед наших за кордоном виріс утричі — з 5% до 15%. І це при тому, що багато хто намагається знайти хоча б якусь роботу, аби забезпечити себе і своїх дітей. Чи повернуться вониА тепер найболючіше питання: чи повернуться всі ці люди додому? Однозначної відповіді немає. Хтось хоче, але не може. Інші вже звикли до нового життя, діти пішли до шкіл, знайшли друзів... Але є й ті, хто мріє повернутися навіть зараз, попри всі труднощі. Бо ж ніде не буде так добре, як вдома, правда? Важливо, щоб Україна була готова прийняти їх назад. Бо повернути людей — це теж частина нашої перемоги.

Джерело: 5692.com.ua

От уявіть: сьогодні ви живете на орендованій квартирі, де все чуже — від стін до звуків за вікном. А вже завтра заходите до власного житла. Вдихнули глибоко? Оце і є відчуття, яке пережили понад 8,5 тисяч українських родин завдяки програмі "єОселя". У 2024 році сума виданих кредитів перевищила 14,6 мільярда гривень. Чесно кажучи, спочатку багато хто не вірив у можливість придбати житло на таких умовах. Ну, бо де це бачено — лише 3% річних для окремих категорій українців, як-от військових, медиків чи вчителів. Іншим — під 7%. А перший внесок? Усього 10% для молоді. Порівняйте це з комерційними кредитами — різниця вражає. З новобудовами — теж рух єЩо цікаво, "Ощадбанк" — перший, хто видав кредит на квартиру, яка ще будується. Це стало справжнім проривом для тих, хто готовий трохи почекати заради сучасного житла в новенькому будинку. В банку кажуть, що вже акредитували 55 новобудов у різних регіонах України. І це лише початок. До речі, до програми приєднується все більше забудовників. Станом на зараз маємо 28 житлових комплексів і 29 учасників будівництва. Погодьтеся, не кожен забудовник може похвалитися тим, що його об’єкт відповідає таким високим вимогам. Зручніше для молодих сімейПам’ятаю розповідь однієї молодої пари з Львівщини. Вони вже давно хотіли переїхати до міста, але зібрати гроші на стартовий внесок було непросто. І тут якраз стартувала "єОселя". Вони ризикнули — і зараз уже роблять ремонт у власній квартирі. Ми й досі не віримо, що це сталося, — ділилися вони в соцмережах. А як щодо тих, хто хоче не квартиру, а власний будинок? Будь ласка! "Ощадбанк" надає кредити й на це. Більше того, державний банк запровадив співпрацю з регіонами: тепер частину відсотків за кредитом компенсують з обласних бюджетів. Безвідсоткова іпотекаСім військових адміністрацій та одна міська рада вже підтримали ініціативу компенсувати відсотки за іпотекою. Найбільше цією можливістю цікавляться військові, ветерани та їхні родини. Для них це не просто фінансова допомога — це можливість нарешті мати свій затишний куточок після всього пережитого. Так, програма ще не ідеальна. Є нюанси із доступністю житла чи умовами для отримання кредиту. Але головне, що українці отримують шанс на краще майбутнє саме тут, вдома. Бо кожен дім починається з мрії, а потім приходить реальність, де допомога від держави справді має значення.

Джерело: 5692.com.ua

Президент Володимир Зеленський вирішив, що час трохи змінити підхід до мобілізації. Тепер мобілізованих не спрямовуватимуть на створення нових бригад. Усі ресурси кидатимуть на посилення тих підрозділів, які вже мають бойовий досвід. Цю інформацію озвучив журналіст Юрій Бутусов, посилаючись на свої джерела. Чому так сталосяЯк кажуть, "наболіло". За словами Бутусова, це рішення було ухвалено після обговорення на засіданні ставки Верховного Головнокомандувача. Там обговорювали, що деякі нові бригади, наприклад, 155-та механізована, створена навесні 2024 року, стикаються з реальними труднощами. Ну, знаєте, як воно буває, коли на папері все виглядає красиво, а на ділі — зовсім інша історія. А що з новими бригадамиПроблеми, чесно кажучи, накопичувалися вже давно. Уявіть собі: недосвідчені командири, підготовка, яку не можна назвати ідеальною, та ще й брак техніки. Що вже говорити про розвідувальні дрони, яких постійно не вистачає. І як вони мають виконувати завдання? Наприклад, під Покровськом одному з батальйонів 93-ї механізованої бригади довелося "підстрахувати" новачків із 155-ї. А на передову змогли виставити… 8 піхотинців! Чи винесли урокиСхоже, що так. Генерал-майор Михайло Драпатий визнав, що формування нової бригади — це було, м’яко кажучи, не ідеально. Проблеми були скрізь: і в управлінні, і в підготовці, і в плануванні. Навіть навчання за кордоном не допомогли уникнути дезертирств. Уявіть, частина бійців втекла ще під час тренувань у Франції. Звучить як сюжет для фільму, але, на жаль, це реальність. Що даліЗараз акцент роблять на посиленні вже існуючих підрозділів. Рішення Зеленського має змінити ситуацію: досвідчені бригади отримають і нових бійців, і техніку. Тож, здається, з цього всього нарешті зробили висновки. Ну, принаймні хочеться в це вірити.

Джерело: 5692.com.ua

Чесно кажучи, тема повісток завжди викликає багато питань і хвилювання. У 2025 році військовозобов’язані чоловіки в Україні можуть отримати один із трьох видів повісток: на уточнення даних, на проходження військово-лікарської комісії або бойову (мобілізаційну). Що це означає на практиці? Давайте розберемося разом. 1. Повістка на уточнення данихЦей документ найчастіше отримують першим. Його суть проста: ТЦК хоче мати актуальну інформацію про вас. Що потрібно зробити? Просто оновити свої дані: адресу проживання, номер телефону, електронну пошту. Що буде, якщо проігнорувати? За це можуть оштрафувати. Сума не маленька — від 17 до 25,5 тисяч гривень. 2. Повістка на ВЛК (військово-лікарську комісію)Ця повістка – вже серйозніше. Її отримують ті, кому треба пройти медичний огляд. Саме тут вирішують, чи придатна людина до служби. Цікава деталь: у 2025 році прибрали статус "обмежено придатний". Тепер є лише дві категорії: або "придатний", або "не придатний". Що буде за ігнорування? Штраф становить мінімум 17 тисяч гривень. 3. Бойова повістка (мобілізаційне розпорядження)Це вже останній етап. У такій повістці зазначають, коли і де потрібно з’явитися для проходження служби у Збройних силах України. Що буде, якщо не з’явитися? Тут усе серйозніше. У разі ігнорування вас можуть оголосити в розшук, а потім судити. Максимальне покарання – 5 років позбавлення волі. Хоча, якщо у справі є пом’якшувальні обставини, суд може обмежитися умовним терміном. Повістки – це не лише формальність, а й відповідальність. Якщо отримали документ, краще не зволікати і виконати вимоги. Адже наслідки за ігнорування можуть бути дуже неприємними.

Джерело: 5692.com.ua

У питаннях виховання діти—це дзеркало своїх батьків. Хтось вважає, що дитині потрібно дати максимум свободи, інші ж тримають усе під жорстким контролем. Хтось будує дружні стосунки, а хтось—лише доставляє дитину до школи чи гуртка і вважає, що цього достатньо. Давайте розберемося, у кого діти найчастіше стають прикладом для інших, і чи завжди це плюс. Батьки з авторитарним стилем вихованняУ таких сім'ях "головнокомандувачами" найчастіше виступають мами. Тати або взагалі не беруть участі у процесі, або мирно погоджуються з будь-якими рішеннями дружини. І тут все чітко: дитина знає правила гри, і порушувати їх—не варіант. Спалахи самостійності чи бунту? Їх швидко гасять словами: "Я—мама, і краще знаю, як треба". Цікаво, що авторитарні установки проникають так глибоко в свідомість дитини, що навіть у дорослому віці вона боїться відійти від "заповідів" мами. Іноді це виглядає добре—завжди чемний, завжди правильний—але чи робить це людину щасливою? Питання відкрите. Французький стиль: свобода в розумних межахЦе трохи інший підхід. Тут батькам зазвичай лінь контролювати кожен крок дитини. Їй дозволяють бути самостійною: хочеш бігати, грати, вдаритися—будь ласка. Але за погану поведінку покарання буде негайним і суворим. А ось за хороші вчинки—жодної подяки. Мовляв, "добре поводитися—це норма, а не подвиг". І як би дивно це не звучало, але метод працює. Діти таких батьків намагаються поводитися добре, бо прекрасно знають, що за непослух на них чекає серйозна розмова або навіть покарання. Наставники: золота серединаБатьки-наставники—це ті, хто точно знає, де провести межу між "можна" і "не можна". У них усе послідовно: хороша поведінка завжди заохочується, а за порушення правил—не тільки покарання, але й пояснення, чому так робити не варто. Вони—немов орієнтири для своїх дітей. В таких сім'ях панує ієрархія, але вона не принижує дитину. Просто кожен знає своє місце: батьки керують, а дитина слухається, бо розуміє, що це—в її інтересах. У результаті діти не тільки розуміють, як поводитися, але й не відчувають себе обмеженими. Чи завжди зразкова поведінка—це добреМожливо, ідеально слухняна дитина—це не завжди причина для радості. Важливо, щоб за цією поведінкою стояли не страх і придушена воля, а розуміння і самостійність. Адже головна мета виховання не тільки навчити правил, а й допомогти дитині стати щасливою особистістю.

Джерело: 5692.com.ua