За останні півтора року до кадрового резерву держслужби для деокупованих територій внесли 3 015 кандидатів. Це люди, які готові працювати на благо країни в умовах післявоєнної реальності. Про це повідомило Національне агентство з питань державної служби.
Цифри, які говорять самі за себеЗа цей період у спеціальній електронній системі було зареєстровано 3 229 анкет. Цікаво, що з них 1 770 – від чоловіків, а 1 459 – від жінок. Хтось подає заявку із впевненістю, а комусь відмовляють: 213 анкет не пройшли через невідповідність критеріям.
А хто ж ці людиТут узагалі повний мікс. Є діючі чиновники, депутати, військові, а є журналісти, волонтери, навіть громадські діячі. Хтось із них уже працює на державній службі, а хтось — тільки планує. Ну, і ще приємно знати, що серед них є люди з реальним бажанням допомогти країні. Це не просто “паперові” кадри.
Ось уявіть: людина, яка раніше волонтерила на фронті, тепер хоче допомагати відновлювати дороги чи адмінбудівлі. Або, скажімо, журналіст, який брав інтерв’ю в зоні бойових дій, тепер вирішив стати частиною нової державної системи. Це надихає.
Куди всі ці люди хочуть потрапитиТут усе логічно.
Крим і Севастополь,Донеччина,Запоріжжя,Херсонщина.Це ті регіони, які обирають найчастіше.
Цікаво, що саме ці області найбільше потребують допомоги, і, здається, кандидати це розуміють.
Щодо роботи, то сфери теж більш-менш зрозумілі: адміністративне керівництво, державний нагляд, боротьба з корупцією, управління персоналом. А ще — надання публічних послуг. Це ті самі речі, без яких нормальне життя просто не запустити.
Але проблеми залишаютьсяТут варто сказати чесно: попри всі ці гарні цифри й зусилля, ситуація все одно складна. Як уже згадувалося, у державних структурах усе ще є більше 33 тисяч вакантних місць. І це не тільки у великих містах. Маленькі містечка теж потребують людей, які знають, як і що робити.
Що їх мотивуєДо речі, це дуже цікаве питання. З одного боку, є прості речі: стабільна зарплата, офіційна робота. Але ж це не все. Для багатьох головним стимулом стала можливість зробити щось справді важливе.
Ось подумайте: війна, нестабільність, але люди все одно хочуть працювати на державу. Їх не лякають труднощі чи ризики. Це і є той “стрижень”, який рухає Україну вперед, навіть коли здається, що сили на межі.
Той факт, що тисячі людей готові працювати для відновлення України, вже говорить багато про що. Кожен із них — це маленький крок до великої перемоги. І, можливо, хтось із нас теж захоче приєднатися.

Джерело: 5692.com.ua

Тато завжди поруч. Коли потрібно — підтримує, коли важко — допомагає, коли страшно — захищає. Здається, немає іншої такої людини, яка могла б так сильно вплинути на те, ким ми стаємо в житті. Для маленької дівчинки батько — це не просто тато, це герой, на якого хочеться рівнятися. Його ставлення до мами, до життя, до людей загалом стає тим неписаним кодексом, яким вона керуватиметься, виростаючи.
Чоловік, який формує уявлення про світМожливо, ви цього навіть не помітили, але тато вже давно заклав у вас свої цінності. Він показав, як поводитися з іншими, що значить бути чесною, справедливою, сильною. А ще — що означає любити. Його приклад навчив вас не терпіти те, чого терпіти не можна, і водночас цінувати хороше у людях.
Як він ставився до вашої мами? Чи допомагав їй у складних ситуаціях? Чи казав: “Ти впораєшся, я вірю в тебе”? Усе це мимоволі відкладається у пам'яті. І саме ці моменти формують ваше уявлення про ідеальні стосунки.
Татові доньки: завжди, навіть у дорослому віціКажуть, дівчинка, яка росла під захистом і турботою тата, залишається його “донечкою” назавжди. Навіть коли вже має власну родину, власних дітей. Адже цей зв’язок — особливий.
У дитинстві тато був тим, хто брав на руки, коли падала, і казав: “Не плач, усе буде добре”. А пізніше, коли життя ставало більш складним, він так само підтримував, переконуючи: “Ти зможеш. Я знаю”. Це не просто слова — це впевненість, яка дає силу йти вперед.
Перший у світі чоловік, який вірив у васА ви пам’ятаєте, як тато казав, що дівчата нічим не гірші за хлопців? І навіть краще, якщо чесно. Він був тією людиною, яка давала зрозуміти: меж не існує. Хочеш стати льотчицею? Будь ласка. Хочеш керувати власним бізнесом? Чому б і ні?
Іноді мама могла насварити за якусь “не дуже жіночу” поведінку, але тато завжди був на вашому боці: “Нехай робить, як їй подобається. Головне — бути щасливою”. І це справді важливо.
Тато — ваш захисник і ангел-охоронецьКоли ви хворіли, він бігав до магазину за апельсинами чи улюбленими солодощами. У підлітковому віці — намагався вберегти від необдуманих вчинків, які могли б потім боляче відгукнутися. Він був тим, хто відганяв усе погане і вчив бути доброю до інших.
Завдяки його прикладу ви виросли такою, якою є зараз — людиною, яка знає, що таке любов, підтримка і повага.
Навіть зараз, коли ви стали дорослою…Час іде, але зв’язок із татом залишається міцним. Він і зараз готовий зробити для вас усе, навіть більше, ніж колись. Так, можливо, він уже не такий молодий, як раніше. Можливо, його волосся трохи посивіло, а рухи стали не такими швидкими. Але в його серці нічого не змінилося.
Тато готовий пройти крізь хуртовину чи піднятися на найвищу гору, якщо вам це знадобиться. Він досі той самий герой, який завжди поруч, варто лише покликати.
Тепер ви піклуєтеся про ньогоЗараз усе змінилося: ви виросли, і тепер частіше допомагаєте йому, ніж він вам. Але навіть у такі моменти тато залишається тим, хто підтримує. Він вірить у вас, як колись, і завжди буде готовий підставити плече.
Любов батька до доньки — це щось неймовірне. Вона сильніша за всі негаразди і, здається, здатна навіть згорнути гори.

Джерело: 5692.com.ua