Підранок 19 квітня російські терористи завдали масованого удару по Дніпру. Одна з ракет поцілила у житлову п'ятиповерхівку. Кількисть загиблих- близько півдесятка. 16 людей поранено. З усіма іншими жителями будинку все нормально. Від жаху події вони все ще приходять в себе.
Про це повідомляє редакція сайту 056.
Ракета частково зруйнувала цегляний п’ятиповерховий будинок, який у народі називають “сталінкою”. Попри руйнування двох останніх поверхів під'їзду, вона встояла. В іншому випадку загиблих було б набагато більше.
В інших під'їздах багато людей в прямому сенсі слова лишились без даху. Повилітали майже всі вікна. Вже надійшло 133 повідомлення про пошкодження майна. На балконах та у дворі будинку багато уламків.
Виїхала від небезпеки і повернулася забрати квітку
На початку повномасштабного вторгнення рф Світлана поїхала жити на дачу. Зробила це, тому що послухалась батька, який сказав їй, що там небезпечно. Після того, як дізналася, що в її будинок прилетіло, відразу повернулась. Щоб вставити вікна та забрати квітку в горщику.
“До 24 лютого 2022 року я тут жила спокійно. На третій рік війни попередження батька збулися, на жаль. Страшно. П'ятий поверх все-таки. Робили вихід на дах. Він згорів повністю. Добре, що я переїхала. Все забрала. Залишилась тільки квітка. Вона вижила. Я заберу її”, – розповіла вона.
Найбільше злякалися коти та зрозуміли, що треба жити мирно
Менше пощастило тим, хто живе в цьому будинку. Вони прокинулись від вибухів і вибігли на вулицю.
“Епіцентр вибуху був в іншому підїзді. Після вибуху полум'я було настільки великим, що я думав, що в мене балкон горить. Всі автівки заорали. Скло все повилітало з вікон. Ми з дружиною швидко зібрались, і відвезли дітей. Старший, молодець тримався, молодець, що не плакав, молодшому 1,5 року, він все проспав.
Зараз повернулись за необхідними речами. Також забрали котів, які після вибуху забилися десь по кутках і в диму ми не могли їх знайти. Ця подія їх об'єднала. Раніше вони постійно билися, а зараз стали мирними і спокійними”, – розповів Дмитро.
Тремтіли руки у людей і лапи у собак
Тетяна все життя проживає в квартирі того під'їзду, куди влучила ракета. Поверхом вище сталася трагедія.
Жінка дуже злякалась разом з собакою, вони досі не відійшли від того страху.
“Мій пес досі в шоці. Зазвичай, він на сторонніх лає, нікого не підпускає, він охоронець. А зараз навіть не реагує ні на кого.
Після вибуху він забіг в іншу кімнату. В нього тряслись лапи. А в мене руки і ноги. Коли я впевнилась, що всі цілі, то взяла собаку і пішла на подвір'я”, – розповіла жінка.
Від поранень врятував похід в туалет
Через те, що перед атакою пішов у туалет, без подряпинки залишися Олександр. Його ліжко стоїть біля вікна і зараз воно все у склі. В його квартиру прилетіла потужна вибухова хвиля. Балкон моментально згорів. Там він побачив маленький уламок ракети, до якого навіть торкатися не хоче.
“Після вибуху з родиною побігли в коридор, присіли між двома стінами. Потім пішли у метро і чекали відбою тривоги там”, – розповів чоловік.
Люди робили ремонт з надією на те, що біда мине
Зіпсувало новий євроремонт у квартирі Ольги. Але вона була в іншому місці, тому вибухів не чула. Зараз разом з рідними гуртом підмітають та прибирають безлад, який наробила російська ракета.
“Я ніколи не думала, що сюди може прилітати. Ніякої військової частини тут немає, нічого такого. Не знаю, навіщо їм сюди стріляти”, – висловилась вона.
Переселенці, яких переслідує війна
Мати з донькою приїхали з Сєверодонецька Луганської області, що вберегтися від війни. Їм квартиру в цьому будинку дав родич.
“Ми як приїхали, то нам деякі говорили “Понаєхілі”. То вони ще не знали, що таке, коли бомблять дім. Я казала: “Дай Бог вам не бачить цього”. Але тепер вони розуміють нас”, – розповіла мати.
Війна знайшла війна їх і тут. Від вибуху донька злетіла з ліжка, а подушку відкинуло взагалі на кухню. Квартиру не пошкодило. Тільки вікна порозбивались. Вистояли і квіти у вазі. Ці переселенки також дуже стійкі. Збираються повертатися в цю квартиру після обстеження і жити там далі.
“А куди їхати, не втечеш від цього. Ми вже бігали. Досить. Ми вже все проходили вдома. Треновані. Вікна закриємо і будем тут жити”, – кажуть.
Вони місяць жили під обстрілами, без води, газу і світла. В черзі стояли по хліб. В березні 2022 року одні з останніх виїхали через Бахмутську трасу. І тепер у Дніпрі.
Після атаки донька подзвонила чоловіку, який уже 10 років з 2014 року воює в ЗСУ. Коли йому сказала, що прилетіло, то він запитав: “Живі? Цілі?”. І сказав, що це головне. Такий оптимізм і віра в перемогу України допомагає витримувати втомі від війни. Всі хочуть, щоб вона швидше закінчилася і небо стало чисте від російського заліззя.
Джерело: 056.ua
Читати далі
