Навіть на 493 день російської агресії, що вже призвела до страшних втрат та катастрофічних наслідків не тільки для українців, а й для самих росіян, вони ніяк не можуть прокинутись та прийти до тями. Навіяний кремлівською пропагандою хворобливий сон розуму продовжує народжувати чудовиськ. Як же важко буде викорчувати імперську заразу з мізків населення росії! Але без цього не буде ні спокою, ні миру, ні надії на подальше існування взагалі, пише у своєму блозі на Цензор.нет політолог Юрій Федоренко. Як добудитися тих, хто до цих пір вірить у існування «біолабораторії НАТО в Україні», у комарів-терористів та те, що «Україна практично побудувала ядерну бомбу і готова була скинути її на ЛНР та ДНР» і що саме «ця загроза» спонукала російську владу на початок СВО? Причому подібне безглуздя та нісенітниці полонили розум не тільки домогосподарок псковщини чи рязаньщини, а й цілком освічених та доволі розумних та, на диво для росії, тверезих людей. Ефективність та тотальність пропагандистського механізму кремля дуже зручно вляглися на імперські амбіції переважної більшості росіян, яким «велич нації обраних» вбивалася десятиліттями у голови та передавалася, як мантра, від дідів до онуків. Подібна «селекція» призвела до появи на місті розгалуженої мережі мозкових звивин однієї, зігнутої паралічем у вигляді «Z». «Навіщо Зеленський продовжує чинити опір?» – поширене запитання серед простих зазомбованих росіян, що ніяк не допетрають, що «опір чинить» не Зеленський, а вся українська нація, народ України, якому «руський мир» потрібен, як корові сідло. І що значить «чинить опір»? 222 ТИСЯЧІ орків, фасованих у пакети чи просто прикидані землею (і то, не завжди) – це «чинить опір»? Ні, це вже справжня «депутінізація росії», а не «опір», абсолютна протилежність хворобливим мріям пристаркуватого диктатора, та тих божевільних, які наділили його повнотою влади над своїми душами. «Зеленський має розуміти, що зруйновані міста на його совісті! Здався б, і міста, і їхні жителі залишилися б цілі»… Знаєте, є прислів’я, за яким усі звинувачення повинна на себе брати невістка. «Святий» путін не може бути грішним. Ніколи. Ні за яких обставин. І НІХТО НЕ МАЄ ПРАВА йти поперек його бажань. Бо це – кінець! Світоустрій росіян, вигодованих на тотальній брехні та підміні «білого», через «сіре» на «чорне», не витримає руйнації єдиної справжньої хворобливої «скрепи» цілої нації. Сама ідея, що хтось наважився протистояти путінському війську та «справедливому» силовому тиску, росіянам здається абсурдною й образливою, а всі провини за злочини, руйнування та смерті вже підсвідомо перекладаються на українців і Зеленського. Від «Нам доводиться це робити, бо вони нас змушують своїм опором» до «Вони самі бомбардують свої міста і вбивають мирних мешканців своєї країни, а злочинний капіталістичний Захід посилює проти нас санкції та надає українцям ще більше потужної зброї для посилення масштабів злочинів київського режиму». Емпатію, як здатність розуміти і відчувати почуття іншої людини, у росіян викоренила брехлива пропаганда. Тому подивитися на навколишній світ очима інших вони вже не здатні. Тому будь-які емоції та почуття українців для них не важливі взагалі. Важливим є тільки те, що «дурний опір Зеленського та його бандерівців» спричиняє певний дискомфорт, тому «нехай вони вже перестануть, здадуться, байдуже якою ціною, і тоді знову настане звична сіра проза буднів, і ми перестанемо турбуватися». Тим більше, що «будь-який опір не має сенсу. кремлівський керманич, так чи інакше, все здолає, переможе…» Альтернатив для більшості росіян цьому не існує взагалі. Тому вмовлянням чи агітацією, якимось прикладами та повчаннями, змінити колективну свідомість путінської росії навряд чи вдасться. Тільки тотальна руйнація імперських стереотипів шляхом знищення не тільки диктаторського режиму путіна, а й самого поняття «великая россия» та створення на її території окремих, органічних населенню та історичній правді, самостійних країн зі своїм власним, незалежним від «центру» шляхом розвитку, дасть можливість росіянам вийти за рамки понівеченої імперським навіюванням свідомості та отримати шанс на подальше життя. Джерело: 056.ua

Після подій 23-25 червня кремлівських піарників кинули на відновлення залишків колишнього рейтингу путіна перед виборами. Інформаційні пропагандистські акції діють у декількох напрямках. З одного боку, аудиторії просуваються сфальшовані дані соцопитувань, за якими рівень підтримки путіна зріс до 90%. З іншого боку, реальний стан речей в країні після невдалого заколоту «вагнерівців» і на тлі подій на українському фронті змушує владу шукати цапа-відбувайла, якого можна у цьому звинуватити і таким чином відвести удар від путіна.  У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи призведе заколот пригожина до трансферу влади в росії, передає редакція.  Найвірогідніший кандидат на роль цапа-відбувайла – командувач військово-космічними силами рф «генерал Армагеддон» с. суровікін, і цьому є низка причин. По-перше, «злив» суровікіна є наслідком його конфлікту з керівництвом міністерства оборони рф. Суровікін вважався у військовому середовищі найпривабливішим кандидатом на посаду начальника генерального штабу замість герасимова, що вкрай не влаштовувало шойгу і стало мотивом для дискредитації генерала. Незважаючи на безумовну провину шойгу-герасимова у розвалі російської армії та непопулярність їх в армійських колах, путін поки що не готовий до різких кадрових рішень і під тиском шойгу було вирішено пожертвувати генералом. На тлі хвилі чуток у російському інформаційному просторі про арешт, суровікін бере участь у допитах щодо заколоту, але поки незрозуміло, в якому статусі. По-друге, особистий зв’язок суровікіна з пригожиним давав усі підстави звинуватити його у змові. Як з’ясувалося, суровікін і ще більш як 30 російських генералів та чиновників були почесними членами ПВК «вагнер». Сам суровікін став «вагнерівцем» ще у 2017 році, коли отримав особистий жетон ПВК під номером М-3744. Тож він не міг не знати про масштабну підготовку заколоту, яка супроводжувалася автопробігом тисячі одиниць бронетехніки та маршем 25 тисяч бійців. За даними американської розвідки, генерал не лише заздалегідь знав про бунт, а і допомагав його організувати. Коли колони «вагнерівців» намагалися атакувати армійські літаки, підконтрольні суровікіну повітряно-космічні сили займалися поточними ударами по Україні. І тільки після того, як суровікін зрозумів, що заколот ніхто з офіційних осіб не підтримав, він зрадив пригожина і закликав припинити бунт.   Крім того, бунт спровокував масштабні чистки серед командного складу збройних сил росії, де зараз проходить «краш-тест» на лояльність до чинної влади. Чистки стосуються не лише керівного складу, але й рядових бійців з офіцерами. Зокрема, кримінальне переслідування загрожує льотчикам, які буцімто відмовилися завдавати ударів по змішаних колонах ПВК і цивільних, та прикордонникам, які не стали відкривати вогонь зі стрілецької зброї по колоні техніки «вагнерівців». Таким чином стає очевидним, що пригожин був лише медійною фігурою заколоту групи людей з оточення путіна, олігархів, фсб, служби зовнішньої розвідки та інших російських спецслужб. Вони переслідують різні цілі, але об’єднує їх бажання на тлі кризи путінської влади уникнути долі посібників диктаторів в інших країнах – М. Каддафі, С. Хусейна, Н. Чаушеску та С. Мілошевича. Для цього вони саботують путінські накази, ведуть таємну комунікацію із Заходом, а після поразки пригожинського заколоту формують умови, за яких путін сам відмовиться від участі в наступних президентських виборах 2024 року. Серед головних «кукловодів» антипутінського «підпілля» називають секретаря ради безпеки рф м. патрушева та першого заступника голови адміністрації путіна с. кирієнка. Саме на посаді директора фсб рф (1999-2008) патрушев особисто створював ПВК «вагнер» на чолі з пригожиним. І не дивно, що контррозвідка фсб місяцями «не помічала» підготовку «вагнера» до «контрнаступу» на москву, акумуляцію зброї, боєприпасів, пального. Водночас пригожин під час нищівної критики керівництва міністерства оборони ніколи не згадував про фсб. За несподіваною кінцівкою маршу пригожина теж стояв патрушев і підконтрольна йому федеральна служба безпеки. Вирішальною участю в припиненні наступу на москву патрушев намагається остаточно дискредитувати керівництво армії та спонукати путіна на кадрові перестановки. Щоб взяти під контроль армію, на посаду міністра оборони замість шойгу патрушев просуває кандидатуру «своєї людини» – колишнього охоронця путіна о. дюміна. Взагалі, схоже, що патрушев переслідує власні амбіційні цілі – просунути свого сина дмитра (міністра сільського господарства) спочатку на місце прем’єр-міністра, а потім схилити путіна добровільно назначити його своїм наступником. Для цього і був здійснений трюк із заколотом та подальшим відступом від москви. Після «блискавичних» перемовин із пригожиним, патрушев досяг максимальної довіри путіна – як рятівник його влади, коли більшість із російської еліти проявила слабкість. Чи досягне він своєї мети, покаже час. Джерело: 056.ua