Як відомо, Китай активно просуває власний «мирний план» щодо закінчення війни в Україні. В Центрі Протидії дезінформації при РНБО України проаналізували, що стоїть за «мирними ініціативами» Китаю стосовно України. Документ «Позиція Китаю щодо політичного врегулювання кризи в Україні» вимагає від сторін поваги до суверенітету всіх країн, припинення військових дій, відновлення мирних переговорів, вирішення гуманітарної кризи, захист цивільного населення та військовополонених, гарантування безпеки атомних електростанцій, зменшення стратегічних ризиків, сприяння експорту зерна, припинення односторонніх санкцій, підтримка стабільності промислових ланцюгів і ланцюгів поставок, сприяння післявоєнній відбудові, відмови від менталітету холодної війни. Крім того, у документі наголошується на неприпустимості застосування ядерної зброї. Як бачимо, план містить як цілком доречні пропозиції, так і надто загальні й суто декларативні. Українська сторона зазначила, що будь-який мирний план має починатися з пункту про відновлення України в кордонах 1991 року і виведення російських військ (М. Подоляк), а у пріоритеті для України залишається «Формула миру», ініційована президентом В. Зеленським (Д. Кулеба). На Заході також сприйняли план скептично або ж як такий, що не викликає довіри, оскільки Пекін так і не зміг засудити російське вторгнення і ставить на один рівень агресора та його жертву. Генеральний секретар НАТО Є. Столтенберг наголосив, що китайський так званий мирний план не викликає особливої довіри у демократичних держав, а президент США відверто заявив, що «план поганий уже тим, що занадто добрий для росії». Чому китайський план не відповідає інтересам України? По-перше, Пекін запропонував цей план після погодження з кремлем, але без жодного обговорення з Києвом. Просування будь-якої мирної ініціативи на тлі позиціонування Пекіна як союзника москви є заздалегідь упередженим на користь росії. По-друге, ці пропозиції не містять жодної відповідальності сторін та гарантій Китаю з їх виконання, що робить план суто декларативним. По-третє, окремі частини китайської пропозиції прямо суперечать українській позиції. Так, перший пункт «мирного плану» про повагу до суверенітету не направлений до якоїсь конкретної сторони. А він має бути спрямований саме росії, яка виведенням військ може завершити цю війну. До того ж, у документі взагалі немає слова «війна», як і немає засудження російської агресії. Пункт про «запобігання менталітету холодної війни», який закликає припинити експансію військових блоків, повністю відповідає російському баченню ситуації. Він прямо суперечить українським інтересам, адже забороняє Україні вступати в НАТО. А якраз перебування в нейтральному позаблоковому статусі України і призвело до російської агресії. Недоречним для України є і пункти про «припинення вогню» і «відновлення перемовин». Такий підхід вигідний лише росії, оскільки дозволяє укріпитися на окупованих територіях та відновити військовий потенціал для наступного масштабного нападу і розширення зони війни. Також пропозиція Китаю щодо припинення односторонніх санкцій вигідна виключно росії і дозволяє кремлю знайти додаткові бюджетні кошти для переведення економіки на військові рейки. Навіщо це Китаю? Це дипломатичний хід Китаю, який прагне позиціювати себе як глобальний миротворець з активною роллю у світових процесах та не може допустити, щоб США і Європа виявилися впливовішими. На думку китайського керівництва, навіть якщо його заяви ні до чого не призведуть, самим фактом оприлюднення «мирних ініціатив» вже досягнуто моральної переваги над США. Крім того, Китай використовує санкційний тиск для придбання російських енергоносіїв за значним дисконтом. Проте дешеві енергоносії не закривають проблеми Китаю щодо переміщення з країни американського та європейського виробництва. Тому, в стратегічних планах Пекіна залишається максимальне дистанціювання від Москви, щоб не зазнавати репутаційних, політичних та економічних витрат через підтримку кремлівського режиму. Чи варто повністю ігнорувати китайські пропозиції? Те, що інтерес Китаю до війни в Україні виходить за межі попереднього «нейтралітету», вже є знаковою подією. Адже позиція ядерних держав, таких як Китай, може прямо чи опосередковано впливати на терміни й умови закінчення війни. Тому, попри те, що в нинішньому вигляді китайський план не відповідає українським інтересам, важливим завданням української дипломатії залишаються спроби розширити комунікацію з Пекіном та під час особистих перемовин лідерів обох країн довести до Сі Цзіньпіна українську позицію з цього питання. До того ж, деякі пункти китайської пропозиції частково збігаються з пунктами президента України (зокрема щодо полегшення експорту зерна та недопущення застосування ядерної зброї), що дозволяє сподіватись на поліпшення позиції Пекіна у спірних пунктах та відмову від передачі росії китайського озброєння. Джерело: 056.ua
